Лазарєв Михайло Петрович

мореплавець, флотоводець, адмірала, командувач Чорноморським флотом і першовідкривач Антарктиди
(1788 – 1851)

Біографічна довідка 

Михайло Петрович Лазарєв народився 3 листопада 1788 року у місті Володимир (Росія) у дворянській родині. Після смерті його батька (1800 рік) Михайло був прийнятий до Морського кадетського корпусу. 1803 року він став гардемарином, служив на фрегаті «Крейсер» на Балтійському флоті. А далі у числі 30 кращих випускників Морського корпусу Михайло Петрович поїхав на п’ять років до Англії вивчати морську справу. Він плавав в Атлантичному та Індійському океанах, вивчав морську справу, історію, географію та етнографію. 27 грудня 1805 року М.П.Лазарєв став мічманом, але до Росії повернувся тільки у травні 1808 року, де продовжував служити на Балтійському флоті до 1813 року. Брав участь у російсько-шведській війні 1808-1809 років. 1 лютого 1811 року він отримав чин морського лейтенанта. Під час Вітчизняної війни 1812 року служив на бригу «Фенікс».

Першу свою навколосвітню подорож (1813 — 1816 рр.) Михайло Петрович здійснив на судні «Суворов». Обігнувши з півдня Африку, досяг берегів Австралії, Гавайських островів. Експедиція сприяла проведенню широких досліджень у водах південної півкулі. Михайло Петрович відкрив п’ять незаселених островів, які були названі ним групою островів Суворова. 1817 року М.П.Лазарєва було нагороджено орденом Св. Георгія ІV ступеня.

У 1819—1821 роках як командир шлюпа «Мирний» він брав участь у навколосвітньому плаванні під керівництвом Ф. Ф. Беллінсгаузена. Під час цієї експедиції була відкрита Антарктида. Результати цієї експедиції викликали зацікавлення усієї європейської наукової спільноти. Було відкрито групу островів маркіза Траверсе, острів Петра Великого і берег імператора Олександра I. Ця експедиція продовжувалась 2 роки і два місяці. Після повернення М.П.Лазарєва підвищили у капітани 2-го рангу, через чин.

24 серпня 1822 року М.П.Лазарєва призначили командиром фрегата «Крейсер», на якому він здійснив третю навколосвітню експедицію. Він вирушив у подорож до північно-західних берегів Америки, що тривала три роки. Під час цього плавання уточнювались морські карти, були зібрані важливі дані з океанографії, метеорології, етнографії. Лазарєв підготував і видав лоції Азовського і Чорного морів. 1 вересня 1825 року Лазарєву присвоїли чин капітана 1-го рангу і нагородили орденом Св. Володимира ІІІ ступеня.

На початку 1826 року Михайла Павловича призначили командиром корабля «Азов», яким він командував до 1830 року. Саме на цьому кораблі Лазарєв брав участь у Наваринській битві 1827 року. За виявлену в ній хоробрість його було підвищено в чин контр-адмірала і нагороджено російським, англійським, французьким і грецьким орденами.

Усе подальше життя і діяльність М.П.Лазарєва пов’язані з Чорноморським флотом. 1832 року його було призначено в місто Миколаїв на посаду начальника штабу Чорноморського флоту. А з 1833 року М.П.Лазарєв – Головний командир Чорноморського флоту і портів Чорного моря та військовий губернатор Миколаєва і Севастополя.

У місті Миколаїв Лазарєв мешкав і працював у будинку Головного командира Чорноморського флоту і портів, де зараз розміщено музей суднобудування і флоту. Адмірал розумів, що успіх у суднобудуванні залежить від стану виробничої бази. Було реконструйовано верф, побудовано три нових елінги для суден, кузні, ливарний і канатний заводи, збройові майстерні, інші підприємства для потреб флоту. Михайло Петрович розпочав перебудову Миколаївського адміралтейства, яка продовжувалась більше 5 років. За цей час було споруджено 59 будівель. Територія Миколаєва збільшувалася. Саме тоді Миколаїв став головним постачальником кораблів для Чорноморського флоту.

Великою заслугою Лазарєва було створення російського гвинтового й парового флоту, а також школи виховання й навчання військових моряків. Основою бойової підготовки він вважав саме практичне навчання моряків у походах, на кораблях.

Як військовий губернатор М. П. Лазарєв багато зробив для розвитку міста Миколаєва. У місті почалося брукування вулиць, споруджувалися нові кам’яні будівлі, була відкрита повітова лікарня для цивільного населення і морський госпіталь, де лікувалися і мешканці міста, поліпшилося водопостачання. Відкрився театр, міський архів, була сворена велика морська бібліотека при географічному депо. Лазарєв став ініціатором зародження в місті вітрильного спорту. За наказом М.П.Лазарєва були затверджені найменування вулиць у місті Миколаєві.

1845 року Лазарєв відчув перші ознаки хвороби. У січні 1851 року страждання від раку шлунка примусили адмірала поїхати на лікування до Одеси, а потім за кордон, у Відень. Там М.П.Лазарєв помер у ніч з 10 на 11 квітня 1851 року. Поховано його у Севастополі, у склепі Володимирського собору, будівництво котрого на той час тільки розпочалось.
Великий мореплавець, адмірал, вчений – Михайло Петрович Лазарєв зробив значний внесок у справу укріплення Чорноморського флоту та виховання моряків.
Михайла Петровича Лазарєва нагороджено орденами Св. Георгія ІV ступеня, Св. Володимира ІV, ІІІ, ІІ, І, ступеня, Св. Олександра Невського, діамантовими знаками до ордену Св. Олександра Невського, Св. Апостола Андрія Первозванного, обсипаною алмазами Турецькою золотою медаллю, прикрашеною портретом Турецького султана, для носіння в присутності останнього, англійським оденом Бані, французьким – Св. Людовика, грецьким командорським хрестом Спасителя. 1843 року Михайло Петрович одержав чин повного адмірала.
Його іменем названі бухта і порт в Японському морі, острів в Аральському морі, шельфовий льодовик, полярна станція, море біля берегів Антарктиди, гори в Антарктиді, жолоб у морі Дейвіса, атол у Тихому океані, миси в Амурському лимані та на півночі острова Унімак.

29 липня 1978 року уздовж вулиці Адміральської біля будівлі колишнього штабу Чорноморського флоту, нині музею суднобудування і флоту (вул. Адміральська, 4), встановлено пам’ятники видатним флотоводцям, доля яких пов’язана з Миколаєвом. Серед них гордо і велично підноситься бюст адмірала Михайла Петровича Лазарєва (скульптори А. Коптєв, О. Сапєлкін).

Література

  • Зубов, Н. Н. Кругосветное плавание Беллинсгаузена и Лазарева на шлюпах «Восток» и «Мирный» и открытие Антарктиды (1819-1821) / Н. Н. Зубов // Зубов, Н. Н. Отечественные мореплаватели – исследователи морей и океанов. – Москва, 1954. – С. 168 – 179.
  • Зубов, Н. Н. Кругосветное плавание М. Лазарева на фрегате «Крейсер» (1822-1825) и плавание А. Лазарева на шлюпе «Ладога» к Русской Америке (1822-1823) / Н. Н. Зубов // Зубов, Н. Н. Отечественные мореплаватели -исследователи морей и океанов. – Москва, 1954. – С. 186 – 187.
  • Зубов, Н. Н. Кругосветное плавание М. П. Лазарева на корабле «Суворов» (1813-1816) / Н. Н. Зубов // Зубов, Н. Н. Отечественные мореплаватели-исследователи морей и океанов. – Москва, 1954. – С. 158 – 160.
  • Лазарев Михаил Петрович // БСЭ. – 3-е изд. – Т. 14. – Москва, 1973.– С. 103.
  • Лазарєв Михайло Павлович : [біогр. довідка] // Хто є хто на Миколаївщині. Видатні земляки. – Київ, 2005. – С. 12.
  • Луцива, И. В. Легедарные имена. Михаил Петрович Лазарев / И. В. Луцива. – Николаев: Издательство Ирины Гудым, 2009. – 32 с.: ил.
  • Магидович, Й. П. Кругосветное плавание Лазарева на «Суворове» и Коцебу на «Рюрике» / Й. П. Магидович // Магидович, Й. П. Очерки по истории географических открытий. – М., 1967. – С. 432 – 435.
  • Магидович, Й. П. Экспедиция Беллинсгаузена – Лазарева и открытие русскими Антарктиды / Й. П. Магидович // Магидович, Й. П. Очерки по истории географических открытий. – М., 1967. – С. 437 – 441.
  • Миронов, Ю. А. Лазарев Михаил Петрович / Ю. А. Миронов // Николаевцы. 1789 – 1999: энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 196 – 197.
  • Михаил Петрович Лазарев // Русские географы и путешественники. – Москва, 1948. –Лист 14.
  • Сахарнов, С. Антарктические воды / С. Сахарнов // Сахарнов, С. По морям вокруг земли. – Москва, 1976. – С. 316-331.
  • Северин, Н. А. Фаддей Фаддеевич Беллинсгаузен (1779-1852), Михаил Петрович Лазарев / Н. А. Северин // Северин, Н. А. Отечественные путешественники и исследователи. – Москва, 1956. – С. 112 – 131.
  • Скрицкий, Н. В. Михаил Петрович Лазарев / Н. В. Скрицкий // Скрицкий, Н. В. Сто великих адмиралов. – Москва, 2001. – С. 272-276.

    *  *  *

  • Антониади, Е. Герой Наварина и Антарктиды покровитель : к 155-летию со дня смерти главного командира черноморского флота и портов, военного губернатора Николаева и Севастополя вице-адмирала М. П. Лазарева / Е. Антониади // Рідне Прибужжя. – 2006. – №52(18 квіт.) . – С. 3.
  • Божаткин, М. Адмирал М. П. Лазарев / М. Божаткин // Южная правда. – 1999. – 12 июня.
  • В поисках неизвестной земли : двести лет назад будущий военный губернатор Николаева Лазарев покорил Антарктиду // Николаевские новости. – 2020. – N 107(2 сент.). – С. 8.
  • Викторов, Ф. Открытие Антарктиды Ф. Ф. Беллинсгаузеном и М. П. Лазаревым / Ф. Викторов // Викторов, Ф. Русские имена на карте мира // Детская энциклопедия. – 2010. – N5 . – С. 40-45.
  • Викторов, Ф. Русские имена на карте мира : [географические открытия и исследования, совершенные русскими путешественниками] / Ф. Викторов // ДЭ. – 2010. – N5. – С. 1-56.
  • Гармашов, І. Адмірал Лазарєв: його життя тісно пов’язане з Миколаєвом / І. Гармашов // Ленінське плем’я. – 1988. – 14 трав.
  • Логинов, Д. Первооткрыватели Антарктиды / Д. Логинов // Смена. – 2013. – N 10. – С. 84-91.
  • Крючков, Ю. Адмирал Лазарев. Штрихи к портрету / Ю. Крючков // Вечерний Николаев. – 2006. – №124(24 окт.), №125(26 окт.). – С. 3.
  • Мезенцев, В. Как была открыта Антарктида / В. Мезенцев // Детская школьная академия. – 2009. – N4 . – С. 11-16.
  • Шинкаренко, Л. Михаил Лазарев – первооткрыватель и кораблестроитель : в этом году Николаевщина отмечает 225-летие со дня рождения выдающегося адмирала / Л. Шинкаренко // Южная правда. – 2013. – N 15(9 февр.). – С. 3.

Web-ресурси

➤