Ганькевич Анатолій Борисович

державний діяч, видатний організатор суднобудівного виробництва України
(1912 – 1986)

Біографічна довідка
Анатолій Борисович Ганькевич народився в місті Миколаєві (тоді – Херсонської губернії) 2 січня 1912 року (за старим стилем). В офіційних документах А. Б. Ганькевич записував свою дату народження – 15 січня 1912 року. Його батько, Борис Васильович Ганькевич, – потомствений дворянин, православного віросповідання. Мати – Клара Генріхівна, міщанка, лютеранського віросповідання. Батько з 1910 року працював монтером, згодом – механіком Миколаївської телеграфної контори, мати була домогосподаркою. У сім’ї Анатолій був єдиною дитиною. Ріс, як і всі діти в Слобідському робочому районі: влітку цілі дні проводив на річці, а взимку – в школі. Анатолій рано осиротів. 1922 року померла мати, а в 1929 не стало батька. Він залишив школу і працював учнем майстра на міській телефонній станції, а пізніше –майстром.

Але Анатолій мріяв будувати кораблі. У лютому 1930 року вступив на суднобудівний завод ім. 61 комунара учнем розмітника корпусного цеху. Без відриву від виробництва 1933 року закінчив фабрично-заводські технічні курси, 1938 року – вечірнє відділення Миколаївського суднобудівного інституту. Анатолій Борисович працював на посаді будівельника суден, потім гарантійним механіком, будівельником, старшим будівельником гарантійних суден, технологом механічного цеху.

У серпні 1941 року, разом з колективом заводчан, евакуювався, де з 1941 до 1943 року працював заступником начальника механічного цеху заводу, а з 1943 до 1945 року – начальником цього цеху на Навашинському суднобудівному заводі «Ока» (Горьковської області). За самовіддану працю в тилу 31 жовтня 1946 року А.Б.Ганькевич отримує свою першу нагороду – медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.».

У 1945 році Анатолій Борисович повернувся до Миколаєва і працював на заводі ім. 61 комунара начальником механічного цеху. У зв’язку з 30-ою річницею встановлення Радянської влади на Україні, був нагороджений орденом «Знак Пошани». 12 січня 1948 року А. Б. Ганькевича призначено начальником добудовного цеху. Приступивши до керівництва цехом, Ганькевич зумів організувати роботу так, що трудовий колектив з місяця в місяць став перевиконувати план. У жовтні 1950 року А.Б.Ганькевич був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

А з 8 квітня 1950 року Анатолій Борисович Ганькевич – директор заводу ім. 61 комунара. За весь період його директорської діяльності на заводі не було жодного випадку, щоб було зірвано виконання державного плану. В ті роки побудовано чимало: ескадрений міноносець «Кмітливий», сторожові кораблі типу «Горностай», ескадрений міноносець «Бідовий», китобійні судна типу «Мирний», ескадрені міноносці «Полум’яний» і «Прозорливий», рятувальні судна «СС-26 ». Завод вийшов на одне з перших місць серед підприємств своєї галузі в СРСР.

13 квітня 1959 року А. Б. Ганькевича було призначено директором суднобудівного заводу імені І.І.Носенка (зараз ЧСЗ). Час вступу на посаду А. Б. Ганькевича співпав з будівництвом китобази «Радянська Україна» – промислового судна, рівного якому в СРСР не створювалося. Найважливіше державне замовлення було виконано достроково, а директора заводу А. Б. Ганькевича було нагороджено орденом Леніна (1960 р.).

За роки його керівництва ЧСЗ вийшов на рубежі світових стандартів за рівнем використання техніки і технології, формами організації та управління, культури виробництва, якості продукції. Високий професіоналізм, новаторство, інженерний талант А. Б. Ганькевича стали запорукою успіху у вирішенні складних виробничих завдань. Під його безпосереднім керівництвом збудовано та здано близько 400 суден і кораблів різних класів і призначення, які були зразками технічної досконалості того часу, стали гордістю і візитною карткою ЧСЗ, міста Миколаєва, СРСР. Це китобази «Радянська Україна», «Радянська Росія», науково-дослідні судна – «Академік Сергій Корольов», «Академік Кніпович» «Воєйков», «Ю.М.Шокальський». Особливою сторінкою в історії заводу стало будівництво вертольотоносців «Москва», «Ленінград», авіаносних крейсерів «Київ», «Мінськ», «Новоросійськ», «Баку» та інші.

Протягом 22 кварталів з 28 за роки семирічки суднобудівники заводу імені Носенка займали перші місця в соцзмаганні. За успішне виконання планових завдань колектив заводу нагороджений Почесною грамотою ВЦРПС, а директору заводу А.Б. Ганькевичу «за видатні заслуги у виконанні плану 1959 – 1965 рр. і створення нової техніки» – Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 липня 1966 присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і Золотої медалі «Серп і Молот».

8 жовтня 1970 року «За зразкове виконання завдань уряду у суднобудуванні» А. Б. Ганькевич удостоєний ордена Трудового Червоного Прапора. Напередодні нового 1971 року – 31 грудня 1970 року – Указом Президії Верховної Ради СРСР завод нагороджений орденом Жовтневої Революції «За успішне виконання п’ятирічного плану і організацію виробництва нової техніки».

Біля витоків всього нового, передового стояв досвідчений організатор, грамотний інженер А. Б. Ганькевич. Він високо цінував висококваліфіковані кадри, вмів організувати з ними рішення складних і відповідальних завдань, радів їхнім перемогам та успіхам. 1974 року А. Б. Ганькевича було нагороджено орденом Жовтневої Революції – за успіхи у виконанні і перевиконанні планів 1973 року, а 23 листопада 1977 року став лауреатом Державної премії СРСР – «За роботу в галузі суднобудування».

А. Б. Ганькевич залишив помітний слід у вирішенні великих соціальних проектів у місті Миколаєві. Директор заводу особливу увагу приділяв питанням розвитку художньої самодіяльності на підприємстві та занять фізкультурою і спортом заводчан. Побудовано міський стадіон «Суднобудівник», Палац суднобудівників (нині обласний Палац культури), розпочато будівництво бази відпочинку в Криму, побудовані бази в Коблево, на Волоській косі і десятки інших об’єктів. За безпосередньої участі А.Б. Ганькевича вирішувалися питання щодо забудови житловими будинками для працівників заводу мікрорайону Ліски, почалося створення мікрорайону Намив, побудовано 12 тисяч квартир, школи, дитячі садки.

Він був людиною великої громадської роботи, завжди знаходився в гущі подій в республіці, області, місті, районі, на заводі. Люди вірили йому, довіряли, цінували і любили.

12 вересня 1979 року Анатолія Борисовича Ганькевича провели на заслужений відпочинок. За сторічний період існування на чолі Чорноморського заводу стояли 28 директорів. 20 років (1959–1979рр.) ЧСЗ очолював Анатолій Борисович Ганькевич.

11 вересня 1986 перестало битися серце прекрасної людини А.Б. Ганькевича. Він похований у м. Миколаєві на міському кладовищі в почесному секторі. Поруч з ним похована дружина Олена Михайлівна Ганькевич.

У пам’ять про легендарного директора, Героя Соціалістичної Праці, кавалера двох орденів Леніна, ордена Жовтневої Революції, двох орденів Трудового Червоного Прапора, ордена «Знак Пошани», лауреата Державної премії СРСР, почесного громадянина м. Миколаєва, один із сучасних супертраулерів, побудований на ЧСЗ в 1990 році, назвали «Анатолій Ганькевич». Рішенням Миколаївської міськради № 7 / 14 від 21 листопада 2002 року заводська площа біля ЧСЗ отримала ім’я Анатолія Ганькевича.

Література

• Україна. Верховна Рада. Про відзначення 100-річчя з дня народження державного діяча, видатного організатора суднобудівного виробництва України Анатолія Борисовича Ганькевича: постанова від 1 листопада 2011 року №3983-VІ / Верховна Рада // Рідне Прибужжя. – 2011. – №141(19 листоп.). – С.1.
• Бабич, В. В. Противолодочный крейсер «Москва»: директор ЧСЗ А. Б. Ганькевич / В. В. Бабич // Бабич, В. В. Город Святого Николая и его авианосцы: [ военно – истор. изд.]. – 5-е изд., дораб.– Николаев: Атолл, 2009. – С. 430 – 441.: ил.
• Бабич, В. В. Анатолий Борисович Ганькевич: [часть І. «Новороссийск»] / В. В. Бабич // Бабич, В. В. Наши авианосцы на стапелях и в дальних походах. – Николаев: Атолл, 2003. – С. 22 – 24. : ил.
• Ганькевич Анатолій Борисович: [розділ 2. Герої Соціалістичної Праці] // Золоті зірки Миколаївщини: енциклопедичне видання. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2005. – 416 с.: іл.
• Ганькевич, Анатолий Борисович (директор Черноморского судостроительного завода (1959-1979 гг.); 1912-1986) // Элита Николаевской области : в 4-х т. Т. 3. Биогр. энцикл. Николаевской области. Кн. 1 / авт. проекта, сост., ред. С. М. Сухопаров. – Николаев : СЛАЖ, 2017. – С. 316.
• Горбуров, Е. Г. Анатолий Ганькевич. Герой своего времени: (неизвестные и забытые страницы биографии) / Е. Г. Горбуров, К.Е. Горбуров. – Николаев: Изд-ль Шамрай П. Н., 2011. – 112 с.: ил.
• Гриневич, Е. В. Ганькевич Анатолий Борисович / Е. В. Гриневич // Николаевцы. 1789 – 1999: энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 97.
• Макаров, Ю. И. [об Анатолии Ганькевиче] / Ю. И. Макаров // Макаров, Ю. И. Авианосец. – 4-е изд., доп. – Николаев: Изд-во ЧП Шамрай П.Н., 2009. – С. 15 – 19: ил.
• Сикваров, А. Н. Анатолий Борисович Ганькевич: [глава восьмая. Авианесущий флот] / А. Н. Сикваров // Сикваров А. Н. Рождённый флотом. – Николаев: ВАРТ, 2009. – С. 231 – 234: ил.

  *  *  *

• Анатолий Ганькевич, герой своего времени: [презентация книги Евгения и Кирилла Горбуровых в ОУНБ им. А. Гмирева] // Вечерний Николаев. – 2011. – 3 марта. – С. 3.
• Бабич, В. Директор: [интервью с И. Н. Овдиенко, главным строителем авианосцев, а в последующим директором двух судостроительных заводов – им. 61 коммунара и Черноморского] / В.Бабич // Вечерний Николаев. – 2007. – №133(6 нояб.). – С. 3.
• Горбуров, Є. Видатний суднобудівник: до 100-річчя Анатолія Ганькевича / Є. Горбуров, К. Горбуров // Рідне Прибужжя. – 2011.– №138(6 груд.). – С. 3. : портр. – Продовж. див.: №141(13 груд.); №143(17 груд.); №144(20 груд.).
• Горбуров, Е. Легендарный кораблестроитель: [к столетию со дня рождения Анатолия Ганькевича] / Е. Горбуров, К. Горбуров // Вечерний Николаев. – 2011. – №135(29 нояб.). – С. 2 – 3.
• Жевнер, В. Анатолий Ганькевич – Герой своего времени: [презентация книги Горбуровых в ОУНБ им. А. Гмирева] / В.Жевнер // Рідне Прибужжя. – 2011. – №23(1 берез.). – С. 4.
• Наточа, Е. Юбилей выдающегося корабела отметим все вместе: [100-летие со дня рождения Анатолия Ганькевича] / Е.Наточа // Вечерний Николаев. – 2011. – №134(26 нояб.). – С. 2.
• Нестеренко, Г. Корабли его судьбы: [к 90-летию со дня рождения Анатолия Ганькевича] / Г. Нестеренко // Южная правда. – 2002. – 12 янв.
• Шараев Л. Маршал судостроения: [столетний юбилей А. Б. Ганькевича] / Л. Шараев // Вечерний Николаев. – 2011. – №146(22 дек.). – С. 3.