Хай палає свічка. Хай палає,
Поєднає нас вона в цей час.
Друзів голоси нехай лунають,
Слово й музика нехай єднають нас.
Сьогодні, 25 лютого, відділ обслуговування читачів – учнів 5-9 класів запросив учнів ЗОШ №7 у царство мудрого й красивого, правдивого і цінного, сильного і ласкавого, доброго і мужнього слова. Адже поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини.
Найяскравіша постать української літератури постала перед нашими читачами – Леся Українка. Саме цій видатній особистості, 145-річний ювілей якої ми відмічаємо, був присвячений вечір – спогад «Мрії зламане крило».
Вогонь пісень Лесі Українки палає уже понад століття. Це незгасимий вогонь таланту, справжнього, від Бога. Донька Прометея, як прозвали її, за життя несла вогонь своїх поезій, цю іскру Божу, людям, несе і зараз, устами нашими, її потомків.
Під чарівні звуки класичної музики, затамувавши подих, уважно слухали присутні уривки з її творів. Також нікого не залишила байдужим сценка з п’єси «Лісова пісня».
Вдало доповнила захід презентація книжкової виставки – персоналії «Промінь Лесиних думок поміж нами сяє».
Тож нехай звучить серед нас слово Лесі і слово про Лесю, як шана пам’яті їй великій.
