Багато чудових звичаїв є у кожного народу, і, мабуть, найпривабливіші з них – свята. Чому ж з’явилися на землі свята? Придумали їх люди ще у глибоку давнину, аби скинути з себе тягар буденних турбот і забути хоча б на деякий час горе-лихо.
    Був час, коли стверджували, що пора старих обрядів і свят минула, що навіть у селах тепер ніхто не водитиме танок і не влаштовуватиме святочні ворожіння.
Але ось яка дивовижна річ! У країнах Балтії, Середньої Азії, на Кавказі та й у багатьох районах України старі звичаї та національні свята ніколи не забувалися – їх дотримуються і святкують дотепер. Збереглися вони і в багатьох країнах Європи. Люди залюбки поринають у традиційні національні розваги, часом такі цікаві, самобутні й мальовничі, що приваблюють безліч глядачів і туристів.
    Цей покажчик-дайджест познайомить вас зі святами відомими і невідомими, відкриє, здавалося б, у знайомих урочистостях та обрядах нові елементи.

   Вся інформація розділена на два великих розділи:

   Для учнів 1-4 класів свята розділено за порами року:

Зима (Карнавал
Новорічні та різдвяні свята
Новорічні персонажі Європи
Святий Миколай)

Весна (Великдень)

Осінь (Хеловін)

   Для учнів 5-9 класів матеріал розташовано згідно з алфавітом свят: Великдень, 8 Березня, День сміху, Новий рік, Різдво та європейькими країнами: Австрія, Болгарія, Велика Британія, Греція, Іспанія, Італія, Нідерланди, Німеччина, Румунія, Франція, Чехія.

   Вся інформація в розділах розподілена за алфавітом авторів або назв книг, статей з газет чи журналів.

   Шкода М. Свята моєї Батьківщини: дитячий календар ілюстрований / М. Шкода . – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2006. – 176 с.
    Історія свят – це, мабуть, найцікавіша сторінка світової культури. Свята бувають різні: релігійні, державні, професійні, сімейні. Кожне свято – це радість, щире спілкування, розваги та частування.
   Усі вони пов’язані з давніми традиціями та визначними історичними подіями. До цього ілюстрованого видання ввійшли розповіді про всі святкові дні, які ми відзначаємо в Україні, а також про деякі з тих, які разом з нами святкує і Європа.

   Альбедиль М. Народы мира: учебное пособие для средней школы / М. Альбедиль. – СПб.: Лань, 1997. – 320с.
   Небагато знайдеться людей, які не люблять подорожувати. Ти, звичайно, не з їх числа? Адже як чудово подорожувати різними країнами і континентами, дізнатися багато цікавого про різні звичаї, почути незнайому мову, опинитися в чужій домівці, де все не схоже на своє, рідне, знайоме.
   Книга, з якою ти познайомишся, запрошує тебе до такої чудової подорожі. Вона буде навколосвітня. Та тобі для цього не потрібно турбуватися про квитки і збирати валізи. Єдине, що необхідно мати, так це увагу.
   Разом з батьками чи друзями ти можеш прочитати казки, міфи, легенди. Їх багато тут. Вони належать різним народам і познайомлять тебе з їхнім життям. А ще тут можна знайти багато цікавої та корисної інфомації про різних людей, їх традиції, звички тощо. Як і в кожній подорожі, на тебе чекає багато нових неочікуваних та дивовижних речей. Тож в путь!

   Вогняне колесо: (Свято Яніса, або День Ліго, Латвія, 21 червня) // Я пізнаю світ: свята різних народів: дитяча енциклопедія / Авт.-упоряд.: І. Полянська, Н. Іоніна. – К.: Школа, 2003. – С. 301-307.
   День літнього сонцестояння – найдовший день у році, а отже, найдовше свято. Воно і найбільш шановане у балтійських народів.
   Ліго – бог родючості, всі північні народи співають йому хвальних пісень у свято Яніса (Івана Купала). Ще й сьогодні слово «ліго» означає «радіти», «святкувати».
   Зранку дівчата і жінки збирають квіти та цілюще зілля. Із цих польових квітів дівчата складають букетики, щоб подарувати їх «батькові» і «матері» Яніса, а також його тезкам. Усі бажаючі можуть собі сплести дубовий вінок. Дуб – це якраз те дерево, яке найчастіше вражається блискавкою, і дубові вінки, освітлені сонцем, здаються шапками, повними небесного вогню.
   «Лігування» настає ввечері, коли у селянській садибі починається «прославляння» очікуваного божества.

    Змій в Ірландії більше нема…: (Свято святого Патрика, 17 березня) // Я пізнаю світ: свята різних народів: дитяча енциклопедія / Авт.-упоряд.: І. Полянська, Н. Іоніна. – К.: Школа, 2003. – С. 232-234.
   Жодного свята не шанують в Ірландії так, як день святого Патріка. Він – національний святий цієї країни, хреститель Ірландії.
   Та народився святий не в Ірландії, а в Британії. Коли йому виповнилося 16 років, його викрали морські розбійники. Вони завезли хлопця до Ірландії і там продали його у рабство. Шість років Патрік пас овець. В Ірландії він увірував в Ісуса Христа, якого гаряче просив про своє звільнення.
   Бог виконав прохання свого подвижника. Патрік повернувя до Британії і там став священослужителем. Але він вважав себе в боргу перед Ірландією, де відкрився йому Господь, і згодом переїхав туди, будучи вже в сані єпископа, мріючи навернути до християнської віри весь ірландський народ.
   Щоб пояснити ірландцям одне з головних положень християнства – єдність Отця, Сина і Святого Духа, - він використав трилисник (конюшину). «Три листочки на одному стеблі, - казав він їм, - це немов Бог у трьох особах». Завдяки цьому наочному поясненню, ірландці зрозуміли значення Святої Трійці і хрестилися охоче.
   Згідно з давнім повір'ям, цей святий ще й винищив усіх змій в країні. Він заманив їх до моря, і вони усі там загинули. З того часу на острові не зустріти жодної змії.

   Календарные праздники // Я познаю мир: праздники и обычаи народов мира: энциклопедия / Ж. Дайнин. – М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2002. – С. 33-80.
   Відповідно до свого календаря, різні народи Європи та світу відзначають свої свята незалежно від віросповідання. Деякі традиції святкувань зародилися ще в доісторичні часи. З деякими пов’язано багато язичницьких обрядів і повір’їв.

   Квіти на снігу: (Казюкас, Литва, 4 березня) // Я пізнаю світ: свята різних народів: дитяча енциклопедія / Авт.-упоряд.: І. Полянська, Н. Іоніна. – К.: Школа, 2003. – С. 206-208.
   До 4 березня – дня Казюкаса – майстри складають оригінальні квіткові витвори (так звані верби) із засушених квітів - які інакше як витворами мистецтва і не назвеш.
Колись у давні часи, ще до народження Казимира IV, 4 березня відзначали початок сільськогосподарських робіт. Це було до прийняття у Литві християнства. Тоді існував звичай замаювати священне дерево життя – ялівець, дуб або вербу – барвистими паперовими прикрасами, шматочками кольорової тканини і сухими квітами. Від цього давнього звичаю і пішли нинішні «верби».
   Вільнюсці вважають Казимира IV, при якому Литва прийняла хрещення, покровителем свого міста. Тому це суто міське свято і має назву «Казюкас».

   Кто такой ниссе? // Хочу все знать. Праздники: детская энциклопедия / Е. Чекулаева. – М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель», 2001. – С. 196-200.
   У давні часи подарунки маленьким норвежцям на Різдвяні свята приносив не домовик, не святий Миколай, а різдвяне козеня. Та часи змінилися, і тепер до дітей приходить загальний улюбленець – ніссе. Це такий маленький чоловічок в червоній шапочці. Він невисокий, в нього довга сива борода. Зазвичай ніссе не ховається від людей, та при бажанні може зробитися невидимкою. Тоді чутно лише його сміх, голос, шарудіння ніг і вовтузення у темних закутках.
   Саме слово «ніссе» виникло в 1380 році, коли Норвегія була ще під владою Данії. Воно походить від датського імені Нільс, яке в свою чергу є похідним від німецького Ніколаус. Дехто вважає, що ніссе якимось чином пов’язаний зі Святим Миколаєм, тому що він також кожного Різдва дарує дітям подарунки.

   Месяцеслов. Традиции, обычаи, приметы и советы на каждый день / Сост. О. Степкина. – М.: РИПОЛ классик, 2007. – 768 с.
Продовжуючи традиції російського місяцеслова, ця книга познайомить вас із пов?язаними з конкретним днем звичаями і обрядами, традиціями і повір’ями.
   Це рецепти на кожен день, перевірені часом і народною мудрістю щоденних правил. Вони доступні і прості, але роблять наше життя більш усвідомленим та цікавішим, вони дозволяють зрозуміти і історію, і культуру, і саме життя.

   Народные праздники: Часть II: Европа // Чекулаева Е. Сто великих праздников / Е. Чекулаева. – М.: Вече, 2006. – С.203-321.
   Всі народні свята в цьому розділі розташовані за місяцями: починаючи з грудня і закінчуючи листопадом. Перед вами відкриються історія і традиції святкування Святої Люції, Лихтмесси, Дня святого Патріка, Іванового дня, Дня святого Мартіна, пророка Іллі та багатьох інших.

   Новоселова Т. Русская свадьба / Т. Новоселова. – Ростов н/Д: Феникс, 2007. – 282 с. – (Зажигаем).
   У цій книзі зібрані багаточисельні весільні обряди і традиції, які дозволять справити справжнє російське весілля за усіма правилами. А також виконати всі старовинні обряди, спекти справжній весільний коровай і зварити справжній квас, словом, зробити так, щоб гості не сумували, а розважалися від душі.
   А останні сторінки розкажуть вам і про весільні традиції інших країн світу.

   Нравы и обычаи разных народов / Сост. и ред. В. Грузин. – К.: Амадей, 2003. – 352 с.
   Ця книга є перекладом з французської твору Г. Б. Дьоппінга «Історичний огляд звичаїв усіх народів, який вміщує порівняльний опис обрядів, помешкань, їжі, одягу, весіль, поховань, ігор, свят, війн, забобонів, каст тощо у давніх і нових народів різних країн, якому передує аналітичний зміст». Вона унікальна вже тим, що була видана у Санк-Петербурзі ще за життя О. Пушкіна невеликим накладом, і скоріш за все була недоступна масовому читачу. Ілюстраціями служать гравюри, малюнки, репродукції, які підбиралися дуже ретельно.
   Тож у вас є можливість потримати в руках раритетне видання, яке дасть шедрий матеріал для роздумів і порівнянь з реаліями сьогоднішнього дня.

   Одна біла ніч у Даларні: (Свято Мідсоммар, Швеція, кінець червня) // Я пізнаю світ: свята різних народів: дитяча енциклопедія / Авт.-упоряд.: І. Полянська, Н. Іоніна. – К.: Школа, 2003. – С. 333-337.
   У червні, коли північна доба перетворюється на один безперервний день, у Даларні святкують Мідсоммар. Вік цього свята визначити неможливо, але точно відомо, що святкували його ще в язичницькі часи. Тоді він припадав на 21 червня – найкоротшу ніч у році. З приходом християнства свято пересунулося на 24 червня. Нині, за шведським законом, Мідсоммар повинен проходити у першу п?ятницю після літнього сонцестояння.
   Цього дня на вулицях можна побачити… ходячі дерева! Придивившись, можна здогадатися, що це не дерева, а просто пішоходи. Їхні голови вкриті шоломами з берези, березові гілки стирчать у них з-під пахв, з-за коміра, з рукавів, з черевиків. Автомобілі, мотоцикли та велосипеди також «зазеленіли». Так шведи радіють літньому теплу і, звичайно, світлу.

   Пацюк Е. Как появились праздники?: история возникновения, сценарии и организация празднования / Е. Пацюк. – Ростов н/Д: Феникс, 2007. – 295 с. – (Без проблем).
   Що таке свято? Перше значення цього слова означало «пустий» день, не наповнений роботою. Таке тлумачення не дає повної картини. У західно-слов’янських мовах назва вихідного дня пов’язана з його небуденним змістом.
   Виявляється, сутність свята і сенс його існування не в тому, щоб просто дати людям відпочити, а в тому, щоб дозволити їм не відірватися від традицій.
Ця книга про свята і обряди. На її сторінках розповідається про історію виникнення дитячих, шкільних свят, старовинних обрядів на святій Русі, сенс і значення деяких народних свят.

   1 Мая – два праздника в одном // Чекулаева Е. Сто великих праздников / Е. Чекулаева. – М.: Вече, 2006. – С.418-421.
   Перший день травня святкували ще в Давньому Римі. Це свято називалося Маюма на честь богині Майя. Зранку 1 травня чоловіки та жінки виходили з музичними інструментами у поля, гаї і під чарівні звуки музики збирали зелені гілки дерев та кущів. А потім прикрашали ними свої домівки.
У багатьох європейських народів 1 травня вважалося святом зелені, квітів та веселощів. Центральне дійство цього свята – прикрашення травневого деревця. У деяких народів (угорців, австрійців) до цих пір збереглася традиція ставити травневе деревце перед будинком коханої дівчини, до того ж, в будь-яку пору року.
   Для багатьох народів Європи 1 травня – це, перш за все, Свято конвалій. Кожна дівчина повинна при собі мати букетик конвалій, які вона зібрала власноруч. Обмін такими букетиками слугував знаком згоди для хлопців – цього вечора дівчина буде танцювати тільки з ним. А в давнину обмін квітами вважався згодою взяти шлюб. Традиція дарувати конвалії дівчатам 1 травня збереглася і сьогодні у Франції.
   У наш час 1 травня переважно асоціюється зі Святом праці.

   Праздники народов России: энциклопедия / Бронштейн М. и др. – М.: ООО Издательство «РОСМЭН-ПРЕСС», 2002. – 103 с.: ил. – (Энциклопедия).
   Більше 100 різних народів мешкає на території сучасної Росії. Чисельність і територія кожного з них різні, та культура, звичаї, свята навіть дуже маленького народу – це частина загальнолюдської культури.
   Свята можуть бути релігійними і побутовими, сімейними і загальнонаціональними, та в кожного з них проявляється самобутність народної культури, традицій, світосприймання.
В цій книзі ви дізнаєтесь про культуру і традиції народів Волго-Кам?я, народів Північного Кавказу, Сибіру, нижнього Амуру і Сахаліну, азіатських народів північного сходу. Це допоможе вам краще пізнати той чи інший етнос. А це особливо актуально сьогодні.

   Религиозные праздники: Часть I: Христианство: католические праздники // Чекулаева Е. Сто великих праздников / Е. Чекулаева. – М.: Вече, 2006. – С.79-111.    До вашої уваги інформація про 7 найбільших католицьких свят: Різдво Христове, Свято трьох королів, Попільну середу, Страсний тиждень, Пасху, Свято Тіла Христового, День усіх Святих.

   Религиозные праздники: Часть I: Христианство: православные праздники // Чекулаева Е. Сто великих праздников / Е. Чекулаева. – М.: Вече, 2006. – С.8-79.
У цьому розділі ви дізнаєтесь про найбільші православні свята:
   Різдво Богородиці, Введення у храм Пресвятої Богородиці, Благовіщення, Різдво Христове, Стрітення, Хрещення Господнє, Преображення Господнє, Вербну неділю, Прощений день, Великий четвер, День суду і смерті, Пасху, Трійцю, Вознесіння Господнє, Успіння Божої Матері, Покрову Пресвятої Богородиці.

   Свадьба, свадьба…: традиции. обряды. сценарии / Авт. Сост. Линь В. В. – М.: Аделант, 2008. – 379 с.
   Весілля на Русі завжди було одним з найцікавіших явищ буденного, святкового і ритуального життя народу. Будучи одночасно релігійним, язичницьким і світським святом, російське весілля було поворотним пунктом в житті молодят і незабутнім явищем для інших учасників дійства.
   Саме про головні традиції давніх слов?ян і розкаже це видання. Ви дізнаєтесь: з чого починається весілля, як відбувалося і відбувається сватання, як проходить церковне вінчання і з чого складається шлюбний контракт та ще багато чого цікавого.

   Танцююча коза : (Молдова) // Я пізнаю світ: свята різних народів: дитяча енциклопедія / Авт.-упоряд.: І. Полянська, Н. Іоніна. – К.: Школа, 2003. – С. 35-39.
   Темна глуха ніч. Тиша давно огорнула село. Напевно, всі сплять…Та чому ж ворота та двері будинків не зачинені, всі кімнати прибрані, а столи святково накриті?
   Та ось годинник б’є північ, і з розчинених дверей будинку невидимкою виходить старий сивий дідусь. Хто його жене проти ночі? Та ніхто не жене. Але саме опівночі він повинен залишити дім, до якого рік тому увійшов молодим парубком. Тому що ця ніч, - новорічна, а дідусь – Старий рік. Тільки-но він вийде з воріт, як до них зайде (так само невидимкою) молодий витязь – Новий рік.
   Але якщо сивий дідусь іде у цілковитій тиші, то парубок входить у супроводі галасливої юрби, з гиканням, свистом, шумом.

   Энциклопедия народов. – М.: ОЛМА Медиа Групп, 2007. – 640 с.
До вашої уваги короткий етнографічний опис більш ніж 600 народів світу. У кожній статті наведено дані про расову належність народу, чисельність, місця проживання, мову спілкування, вірування.
   Описуються традиційні помешкання, одяг, їжа, а також звичаї, традиції, а в деяких випадках походження і коротка історія народу.
   В енциклопедії представлено біля 1500 ілюстрацій, серед яких є як сучасні і старі фото, так і замальовки вчених-етнографів.

   Як бельгійці відпочивають // Країни і народи: Європа: Я пізнаю світ: дитяча енциклопедія / Авт.-упоряд. Л. О. Багрова. – К.: Школа, 2003. – С. 146-147.
   У Бельгії багато яскравих і веселих свят. Кожне місто і навіть маленьке село мають «своє» свято. Його присвячують зазвичай святому, якого вважають покровителем цього міста чи села.
У містах Фландрії влаштовують жартівливі процесії з ляльками-велетнями, що зображають улюблених казкових героїв. Центром свята цього дня стають ярмарки.
   На всю країну відомі березневі карнавали в шахтарському містечку Бенші. Його вулицями з піснями і танцями проходить грандіозна процесія жилів («блазнів»), яка мимоволі нагадує про старовинну французську традицію свята дурнів.
   В Арденнах влаштовують ведмежі карнавали. Та оскільки ведмедів там уже немає, замість них розважаються переряджені. Шенберг відомий жаб’ячими перегонами, а в Беселарі влаштовують прцесію відьом.

   Свиридовський А. Загадай бажання через інтернет: Улюбленець дітей Святий Миколай завів «твіттер» / А. Свиридовський // Україна молода. – 2009. – 8 грудня. – С. 3.
   Відтепер Святого Миколая можна зустріти в інтернеті. Минулого тижня запрацював його твіттер. «Твіттер» - це мікроблог, у якому користувач залишає короткі повідомлення. Цей блог створено для того, щоб приймати нематеріальні побажання та шукати Миколаю помічників.

   Поляков, А. Португалия пахнет каштанами: [про святкування бабиного літа] / А. Поляков //Эхо планеты. – 2007. –N44. - С. 36-38.
   «Кентеш і бо-оаш!» «Щойно з жару, смакота!» Коли на вулицях португальських міст починають розноситися ці крики, можна не сумніватися: Різдво не за горами. Тому що так кричати можуть лише торговці смаженими каштанами. Португалія – країна південна, і бабине літо, сезон збору каштанових горіхів, настає досить пізно.
   Цей час називається по-особливому – літо святого Мартіна, це святий, якого поважають по всій Європі. Це свято припадає на 11 листопада. В Середні віки його вважали головним по всій країні, тому що кашатани були основним продуктом харчування. З них варили першу страву, смажили другу, готували гарнір, запікали десерт.
   Сьогодні в різних селищах бушують каштанові свята і фестивалі. На них можна посмакувати і супами, і пудингами, і пиріжками, і солодощами, серед інгредієнтів яких горіхи грають якщо не головну, то помітну роль.

   Фролов Ю. Кто и когда придумал отмечать День Рождения? / Ю. Фролов // Наука и жизнь. – 2008. - № 11. – С. 85.
   Довгий час справляти дні народження нікому в голову і не приходило. Потім їх почали святкувати в Давньому Єгипті, пізніше – в Ассирії. Та це стосувалося лише фараонів та царів, а також їх спадкоємців чоловічої статі. Дні народження жінок не тільки не святкували, їх довгий час взагалі не записували. Наскільки відомо, перша жінка, яка удостоїлася честі щорічного свята, була Клеопатра.
   У давніх греків тільки голова родини – чоловік чи батько - міг святкувати свій день народження. На жінок і дітей особливої уваги не звертали. З розповсюдженням християнства традиція святкувати будь-чий день народження зникла. І тільки у XII столітті позиція церкви пом’якшала.
   Цікава склалася традиція святкування дитячого дня народження в німецьких селян у XIII столітті. Дитину будили раненько піснями і підносили йому пиріг зі свічками. Та пиріг не їли, а свічки, які поступово згорали, замінювали на нові аж до самого вечора, коли вся родина збиралася на вечерю. Після того, як іменинник задував свічки і загадував бажання, пиріг ділили між усіма присутніми. Свічок на ньому було стільки, скільки іменнинику років плюс ще одна, яка символізувала сам момент народження. Подарунки на день народження приносив особливий гном. Ця фігура збереглася у німецькому фольклорі аж до XX століття.

День Святого Мартіна (11 листопада) в Австрії, Німеччині, Нідерландах, Норвегії, Швеції
Литва. Свята та вихідні
Свята і традиції країн Західної Європи: Збірник позакласних заходів із іноземних мов
Святкові дні в Європі
Святкуємо по-шведські: традиції і свята
Традиції Чорногорії

   Пишіть нам на наш

 чекаємо на Ваші відгуки
 і побажання!