Миколаївська обласна бібліотека для дітей ім. В.Лягіна - Моя Миколаївщина













      Моя Миколаївщина  Туристичними стежками Миколаївщини

Маршрут третій:

Ягорлицька затока

     Ягорлицька затока — мілководна затока в північній частині Чорного моря між Кінбурнською косою і півостровом Ягорлицький Кут. Затока омиває береги Очаківського району Миколаївської та Голопристанського району Херсонської області, з півдня вона ізольована від Чорного моря Ягорлицьким півостровом та Тендрівською косою, з заходу – Покровською косою і островами Круглим і Довгим. У минулому ці два острови були частиною безіменної коси Кінбурнського півострова.
      Її загальна площа становить 34 тис. гектарів, з них 10,6 тис. гектарів– на Миколаївщині. Довжина Ягорлицької затоки — 26 км, ширина біля входу — 15 км, глибина — до 5 м. Затока замерзає лише в холодні зими. Значні ділянки акваторії зайняті прибережним мілководдям глибиною до 1 м. Перехід від прибережних мілин до глибоководної котловини доволі різкий. Дно глибоководної котловини покрито товстим шаром мулу і повністю поросло водоростями. Вони заселяють і всю мілководну частину затоки.
     Частину акваторії затоки у 1974 р. включено до складу Ягорлицького заказника, який пізніше увійшов до складу Чорноморського біосферного заповідника.
     2008 року експедиція Департаменту підводної спадщини Інституту археології НАН України під проводом С. Воронова відкрила на дні затоки залишки давньогрецького поселення VII ст. до н. е. Припускають, що це могла бути легендарна Борисфеніда.
     Водно-болотні угіддя є надзвичайно важливими для збереження біорізноманіття, типових та унікальних екосистем, рідкісних та зникаючих видів флори і фауни. Їх захист та збереження відносяться до пріоритетних завдань України, за які вона несе відповідальність перед світовою спільнотою.
     На виконання зобов’язань України в рамках Рамсарської конвенції Ягорлицьку затоку включено до переліку водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення, головним чином, як середовище існування водоплавних птахів. У цьому районі в різні пори року можна зустріти близько 300 видів пернатих: лиску, мартина середземноморського, попелюху, черню морську, морського голубка, крячку рябодзьобу, річкову крячку, чайку-реготуху, великого баклана, лисуху, крякву, червоноголового нирка, турухтана, чорнозобика.
     Серед них є і рідкісні – пелікан рожевий, чапля, лебідь-шипун, орлан-білохвіст, дрохва, дерихвіст лучний та інші.
     На островах Круглий та Довгий виявлено єдине у басейні Середземного моря місце гніздування представника арктичної фауни – гаги звичайної, яка занесена в Червону книгу України.
     Угіддя є також важливим для нагулу та нересту багатьох видів риб.
     Ягорлицька затока, площа 40 тис. га, з них 10,6 тис. гектарів – на Миколаївщині і в Херсонській області – 29,4 тис. га, широта 46° 24' , довгота 31° 53', межує з Тендрівською затокою, складаючи практично один комплекс. Заповідна акваторія в 5 разів перевищує за своїм розміром заповідну територію. Тендрівська та Ягорлицька затоки завдяки особливостям їх гідрологічного, гідрохімчного та гідробіологічного режимів є унікальними водоймами північно - західної частини Чорного моря. Берегова лінія Тендрівської та Ягорлицької заток має багато дрібних заток, озер, які заросли водно-болотною рослинністю, на узбережжі – ценози пустельних степів, солончаків.
      Обидві затоки є місцем найбільшої концентрації водоплавних та коловодних птахів на гніздуванні та під час перельотів – до 100 тис. пар, а під час осінніх міграцій кількість птахів досягає 1 млн. особин щоденно.
     Соленість Ягорлицької затоки змінюється в межах 16-22% для поверхневих і 18-22% для придонних горизонтів. Температурний режим води затоки доволі постійний. Середньорічні температури коливаються від 10,5 до 12,5°. Весняний перехід температури води через 10° зазвичай спостерігається у квітні. Максимальний прогрів (до 26-30°) вдмічений в серпні. Осінній перехід температури води через 10° відмічений в листопаді.

Література

  • Чорноморський біосферний заповідник. Кінбурнська коса// Заповідні місця Миколаївщини: фотоальбом/ заг. ред. О. М. Гаркуші; текст В. Ю. Пучкова; фото В.М.Андрієвського, О. О. Кремка. – Київ: Комп’ютерні системи, 2002. – 106 с.: ілюстр.

  • Голубева Т. Заповедные места Кинбурна в конкурсе «7 природных чудес Николаевщины» / Т. Голубева // Южная правда. – 2009. – №97(8 сент.). – С.1,4.

© 2008 - 2017. Всі права захищені. Copyright Миколаївська обласна бібліотека для дiтей ім. В.Лягіна та партнери.  При використанні матеріалів сайту посилання на джерело обов'язкове.