Миколаївська обласна бібліотека для дітей ім. В.Лягіна - Моя Миколаївщина













      Моя Миколаївщина  Туристичними стежками Миколаївщини

Маршрут другий:

Волижин ліс

     Серед сухого степу, де піщані горби, порослі ковилою і типчаком, як оазис в пустелі, виділяється Волижін ліс – одна з найцікавіших ділянок Чорноморського біосферного заповідника, узятого під охорону держави. Розташований в Очаківському районі на Кінбурнському півострові, на площі 203 гектари.
     Це комплекс старовинних лісонасаджень з багатою трав'яною рослинністю. У Волижиному лісі росте близько 40 видів деревно-чагарникових рослин, у тому числі берест, осика і дніпровська береза. Його головна прикраса – вільховий гай, що примикає до мілководого озера. Тут багато чагарників ожини, глоду, бузини, хмеливши, дикого винограду. Великий запас вологи сприяє хорошому зростанню різних трав. Своєрідність гаю додають незамерзаючі джерела. З 1948 року почали висаджувати сосну.
     На галявині ростуть дуби і в'язи. Велетенський дуб, який дивом уцілів на узбережжі Дніпровського лиману, є чи ненайстарішим деревом на Миколаївщині. Точно сказати, скільки років величезному дубу, на сьогоднішній день із стовідсотковою упевненістю не береться ніхто, але за припущеннями, його вік коливається в межах від 600 до 700 років. Деякі місцеві жителі вважають, що саме цей дуб і став «музою» для Олександра Сергійович Пушкіна під час написання найвідоміших рядків: «Близ лукомор'я дуб зелений...». І дійсно, варто тільки підійти до дуба, як починаєш розуміти, що на гілках гігантського дерева поміститься не те, що кіт, що прогулюється по ланцюгу, але і 33 багатирі разом з дядьком Чорномором. Що стосується самого Волижиного лісу, то він на сьогоднішній день є одним з найбільших лісових масивів пониззя Дніпра, що збереглося в своєму первозданному вигляді – разом з озерами і цілинними степами займає площу в 203 гектари. Це рештки знаменитої Гілеї – країни лісів, яка існувала тут, за описами давньогрецького історика Геродота у V столітті до нашої ери.
     У підліску ростуть жостер послаблюючий, бузина чорна. Дерева тут густо увиті хмелем і диким виноградом, що нагадує субтропічний ліс з ліанами. Крізь суцільну стіну густих чагарників і дерев дуже важко пробратися. Тут розташовані і Ковалівські колки – сачі, як їх називає місцеве населення. Історики вважають їх залишками знаменитої Гілеї. У піщаних низинах збирається прісна вода. І там швидко розростаються чагарники, численні трави. Довкола цього місця постійні вітри укладають кільцем піщану дюну. І незабаром папороть і болотяні рослини затягують все це місце. Як говорять старожили, тільки знавці можуть увійти в сачу. Там темно, жахливо, топко; багато гадюк, вужів, черепах і жаб. Справжнє відьомське місце! Рідко хто з жителів заходить в сачі. За легендою, колись в один з днів тут ховався свавільний батько Махно зі своїми соратниками, ховаючись від більшовиків (у 20-30-і рр. ХХ ст.).
     У трав'яному покриві поширені осот польовий, кропива дводомна, сідач коноплевий. Часто зустрічаються деревій звичайний, осока прибережна, стоколос безостий, золотушник звичайний, ожина сиза, пліткар звичайний та ін.
     Волижин ліс сприяє також збагаченню фауною. Тут поселилися косулі, зайці, фазани, єноти, дикі кабани, плямисті олені і інші тварини. Але найбільше в лісі пернатих. Серед них – качки, куріпки, білі лелеки, зі співочих – солов'ї, іволги, зяблики, синиці, шпаки. Вільховий гай – єдине місце, де водяться обітають сірі чаплі.
     Волижин ліс – місце гніздування і зимівлі багатьох видів птахів, зокрема лебідя-шипуна, орлана білохвостого, які вважаються вимираючим видом. Нікого не залишить байдужим пташиний спів Волижиного лісу.

Література

  • Кремко А. Жемчужина юга / А. Кремко // Кремко А. Заповедные места Николаевщины: фотоочерк / авт. текста и фото А. Кремко. – Одесса: Маяк , 1985. – С. 14 – 32.
  • Чорноморський біосферний заповідник. Кінбурнська коса// Заповідні місця Миколаївщини: фотоальбом/ заг. ред. О. М. Гаркуші; текст В. Ю. Пучкова; фото В.М.Андрієвського, О. О. Кремка. – Київ: Комп’ютерні системи, 2002. – 106 с.: ілюстр.

  • Голубева Т. Заповедные места Кинбурна в конкурсе «7 природных чудес Николаевщины»/ Т. Голубева // Южная правда. – 2009. – №97(8 сент.). – С.1,4.

© 2008 - 2017. Всі права захищені. Copyright Миколаївська обласна бібліотека для дiтей ім. В.Лягіна та партнери.  При використанні матеріалів сайту посилання на джерело обов'язкове.