Миколаївська обласна бібліотека для дітей ім. В.Лягіна - Моя Миколаївщина













      Моя Миколаївщина  Туристичними стежками Миколаївщини

Маршрут дев’ятий:

Трикратський ліс. Заповідне урочище «Лабіринт» і «Василева пасіка»

     Справжнім багатством посушливого південного степу є Трикратський ліс, який починається зразу ж за селом Трикрати, розташованим на півночі Вознесенського району, поблизу річки Мертвовод. Закладка лісу в цих місцях пов'язана з ім'ям Віктора Петровича Скаржинського – одного з піонерів і пропагандистів степового і полезахисного лісорозведення на півдні України. На початку ХІХ сторіччя він розбив у маєтку «Трикрати» недалеко від Вознесенська сад, дендрарій, організував лісові розсадники. З роками ліс розрісся, змужнів. Складається Трикратський ліс з двох урочищ – «Лабіринт» і «Василева пасіка». Обидва вони охороняються законом, а з 1972 року отримали категорію державних заповідних урочищ.
     «Лабіринт» і «Василева пасіка» мають особливе грунто- та водозахисне значення, служать місцем проживання багатьох тварин. Нещодавно ця територія увійшла до складу національного природного парку «Бузький Гард».
     Урочище «Лабіринт» рішеням обласної ради затверджений пам’ятником садово-паркового мистецтва місцевого значення. Під охорону узяті всі до єдиного старі дуби і 247 гектарів лісового масиву. А починалось все з того, що В. П. Скаржинський в 1819 році біля свого маєтку на обох берегах річечки Арбузинки розпланував Лабіринт. Ліс закладався десятки років із наполегливістю й упертістю. З усіх усюд, навідь із заморських країв, надходили до степового села саджанці.
     Через річку Арбузинку він поклав місток з тесаного граніту, штучними дамбами перегородив плин, створив химерні ставки, водоспади. Тут нараховувалося 40 гребель. Вода зрошувала луги, на березі Арбузинки з’явилися багатий фруктовий сад, виноградник, плантація шовковиці. Уражав своєю розмаїтістю дендрарій – тут росло понад 200 порід дерев. А на 400 гектарах був посаджений ліс, переважно дубовий. Він укоренився, прийшов через десятиліття до нас живим пам’ятником праці тисяч селян. Ці могутні дуби віком 120 – 170 років, – основна цінність урочища. Їх тут понад 350, кожний з них узятий на облік і охороняється законом. У дібровах живе багато птахів, особливо граків.
     «Лабіринт» використовувався як парк, тут було висаджено багато квітів. Тільки бузку тут було висаджено понад 80 видів.
     В. П. Скаржинським на Трикратському масиві були посаджені в 1825 році саджанці на схилах ярів, між гранітними скелями. Висаджували багато дубових жолудів, сіяли насіння інших дерев, кущів. Тільки навколо садиби Скаржинського в Трикратах було висаджено понад 300 видів дерев на площі понад 110 десятин. Через річку Арбузинку було обладнано багато перекидних містків.
     Арбузинка в’ється між величними дубами, що створюють невеликі водні перепони. Річка ніби розбігається в різні боки, а потім знову зливається в єдине русло. Найбільший інтерес і цінність становить східна частина масиву, де збереглися дерева перших років посадки. Ці посадки розташовані на першій річковій терасі з алювіальними чорноземами, що підстеляються на глибині 1–3 м гранітами та вапняками, які місцями виходять на поверхню. У роки, коли буває велика кількість зимових опадів, ця ділянка заливається паводковими водами, що досить значний час не сходять.
     Недалеко від Трикрат по обох схилах безіменної балки простяглося на п’ять кілометрів ще одне урочище, «Василева пасіка», названа так на честь селянина Василя, який працював над її створенням.
     Темним півколом цей масив охоплює село, немовби захищаючи від суховіїв. 252 гектара лісових угідь, закладених наприкінці ХІХ століття на берегах річки Арбузинки, знаходяться під охороною Вознесенського держлісгоспу.
     Урочище ділиться на три частини, що непомітно переходять одна в іншу: «Василева пасіка», «Миронів сад» та «Виноградний сад». Посередині урочища знаходиться ставок, утворений джерелом. Багато тут водоплавних птахів, часто можна зустріти виводки диких гусаків і качок.
     Тут ростуть дуби, осики. У «Мироновому саду» є єдина в Миколаївській області колонія сірих чапель. На деревах, майже на самих верхівках, десятки гнізд: самки висиджують пташенят, самці сидять поряд на гілках або поволі кружляють неподалеку.
     Цікаво, що сірих чапель можна зустріти тільки тут, а в сусідніх урочищах вони не зустрічаються. Ця колонія знаходиться під охороною і має величезне орнітологічно-пізнавальне значення. Чому чаплі облюбували цей куточок, неважко здогадатися. Поруч ставок, та й по балці вода тече, місцевість болотяна, а відтак, гарна кормова база. Навколо розкинулися поля, і восени легко піймати полівку тощо.
     Нещодавно в урочищі з’явилися фазани. Ці птахи надають велику допомогу хліборобам, знищуючи численних шкідників сільськогосподарських культур. Полювання на них заборонено.
     Є визначна пам'ятка і в «Виноградному саду». Це могутній дуб. Але знайти його не просто. Ліс, спускаючись на дно яру, стає майже непрохідним. В самій низині над чагарниками росте могутній дуб 300-річного віку. Під його захистом виросло багато дерев. Прикрашають урочище і 80-100-річні дуби. Їх тут більше 250.
     Густі зарості «Василевої пасіки», нагромадження скель, джерела з холодною кришталево-чистою водою надають їй неповторної краси. Тут росте багато лікарських рослин: валеріана, звіробій, чистотіл.
     Для степової Миколаївщини ліс – велика рідкість і велике благо. По-перше, це надійний заслін вітрам-суховіям, а відтак, неоціненна допомога хліборобам. По-друге, ліс серед степового роздолля, серед літньої спеки – острівець особливого мікроклімату, що приваблює і птахів, і звірів, і людей. Нарешті, лісовий оазис серед безкрайніх полів – краса неповторна!

Література

  • Веденеева А. К. В. П. Скаржинский /А. К. Веденеева // Історія Етнографія. Культура. Нові дослідження. V Миколаївська обласна краєзнавча конференція. – Миколаїв: Атол, 2004. – С. 17 – 19.
  • Заповідні місця// Реферати без проблем. Миколаїв та Миколаївська область: метод. посібник для учнів серед. шкіл. / упоряд. Г. Гінкул, О.Ільницька, М.Аулова. – Миколаїв: Видавець Ганна Гінкул, 2006. – С.60– 66.
  • Заповідне урочище Лабіринт. Василева посіка. Рацинівська дача// Заповідні місця Миколаївщини: фотоальбом/ заг. ред. О. М. Гаркуші; текст В. Ю. Пучкова; фото В.М.Андрієвського, О. О. Кремка. – Київ: Комп’ютерні системи, 2002. – 106 с.: ілюстр.
  • Карпенко В. Будь ласка, до Лабіринту… / В. Карпенко // Карпенко В. Скарби південного степу/ В. Карпенко. – Одеса: Маяк, 1978. – С. 21 – 27.
  • Карпенко В. Василева Пасіка / В. Карпенко // Карпенко В. Скарби південного степу/ В. Карпенко. – Одеса: Маяк, 1978. – С. 28 – 37.
  • Кремко А. Урочище «Василева пасека». Урочище «Лабиринт» / А.Кремко // Кремко А. Заповедные места Николаевщины: фотоочерк / авт. текста и фото А. Кремко. – Одесса: Маяк, 1985. – С. 48 – 56.

  • Веденєєва Г. Лицар степової ойкумени: Віктор Петрович Скаржинський-піонер степового лісорозведення (до 220-ї річниці від дня народження)./ Г. Веденєєва // Рідне Прибужжя. – 2008. – №21 (23 лют.). – С.3.
  • Голубева Т. Выбираем 7 чудес Николаевщины: [Трикратський ліс]/ Т.Голубева // Южная правда. – 2008. – №118 (21 окт.). – С.3.
  • Ивашко Е. “Верю в золотое будущее степи”: [урочище “Лабіринт”]/ Е. Ивашко // Южная правда. – 2004. – 18 дек.. – С. 2.
  • Игнатчук В. Трикраты: жемчужина южного края: [свято, присвячене Дню села Трикрати та 220-й річниці від дня народження В.П.Скаржинського]/ В. Игнатчук // Южная правда. – 2008. – №121 (28 окт.). – С.1, 4.
  • Христова Н. В Трикраты, к Скаржинскому/ Н. Христова // Вечерний Николаев. – 2007. – №143 (29 нояб.). – С.3. – (12 чудес Николаевщины)
  • Христова Н. Праздник в Трикратах: [свято на честь Дня села та до Дня народження В. П. Скаржинського]/ Н. Христова // Вечерний Николаев. – 2008. – №130 (13 нояб.). – С.5.
  • Ярошенко В. Леса Скаржинского/ В. Ярошенко // Вестник Прибужья.– 2005. – 28 мая. – С. 3.

© 2008 - 2017. Всі права захищені. Copyright Миколаївська обласна бібліотека для дiтей ім. В.Лягіна та партнери.  При використанні матеріалів сайту посилання на джерело обов'язкове.