Миколаївська обласна бібліотека для дітей ім. В.Лягіна - Моя Миколаївщина













      Моя Миколаївщина  Туристичними стежками Миколаївщини

Маршрут сьомий:

Мигіївський каньйон

     Нижче села Мигія Первомайського району річка Південний Буг глибоко врізається в докембрійські породи Українського кристалічного щита і утворює вузьку каньйоноподібну долину з високими скелястими берегами та порожистим руслом. У народі цей мальовничий гірський ландшафт серед степової рівнини називають ще «Бузькою Швейцарією». За багатством рослинного і тваринного світу згаданий куточок не має собі рівних у Північно-Західному Причорномор’ї. Нещодавно територія каньйону увійшла до складу національного природного парку «Бузький Гард». Легендарні місця Мигіївського каньойну – скеля Пугач, Турецький стіл, Гайдамацький острів, пороги Гард – відображають історію краю, пам’ятають скіфів і стародавніх греків, гайдамаків, запорозьких козаків і турецьких завойовників.
     Найбільш виразно «чудовість» природного об'єкту виявляється в наявності вируючої води, що мчить через знамениті пороги від Мігії до Южноукраїнська. Ці пороги являють собою величезний гуманістичний ресурсний потенціал.
     Південний Буг, відомо, славився серед запорізького козацтва. Одна з найбільших адміністративних одиниць Запорізької Січі – Буго-Гардівська паланка – розташована саме тут. Річка була другою за значенням після Дніпра-Славутича, а пороги її як козацькі святині були відомі по всьому запорізькому краю.
     Найбільші каскади порогів – Компанійськая Брояка і Запорізька Брояка – оточені не тільки ореолом сакральності в таких її елементах, як Протичанська Скеля, або Висока Скеля, але й утворюють єдине ціле, що стоїть над окремими одиницями ландшафту, які несуть свій образ і своє значення.
     Запорізька Брояка – величезна скеля, висотою понад 32 метрів і завширшки близько 21 метра, яка подібно штучному мосту, перекинута з одного берега на другий. Вода, що біжить по річці, зустрівши на своєму шляху нездоланну перешкоду у вигляді Запорізького Порогу, розливається на обидва боки, розмиває собі невеликі жолоби між скелями і зі страшним ревінням рветься вперед.
     В урочищі Протич, між Протичанською Скелею і островом Запорожця Багача, з лівого боку, і правим берегом знаходяться Козацькі, або Червоні Ворота. На початку Запорізького Порогу – острівець Неприступний, а зовсім поряд розташована зручна Оніськина Пристань, де колись стояли на приколі знамениті запорізькі «чайки», яким не були страшні Бузькі пороги. Нижче за течією розташовані Щурова Скеля, Калинів острів і острів Любові, найромантичніший з усіх. Звичайно, що про кожний елемент ландшафту існує своя легенда, і кожна така легенда пов'язана з героїчними справами «славних козаків запорізьких» або «славних гайдамаків-визволителів».
     Два кілометри швидкими порожистими водами байдарка проходить за хвилини півтори-дві, і ось серед урочища Дідова Балка підноситься легендарна Гордонова Скеля (або Скеля Святого Михайла), течія швидко відносить нас за Вільховий острів до знаменитої скелі Пугач, з якою, згідно з легендою, оточений ворогами однойменний козацький ватажок стрибав у воду разом з конем. Скелі Кагла, Блоква, судячи з епічних переказів, – священні місця.
     У верхній частині Мігійського каньйону ландшафт долини овіяний славою гайдамацкого руху: острів Козака Мамая, острів Козака Мігія, скеля Гайдамацьке Сидіння, Турчинова Могила, скеля Москалів Горб, скеля Голова Пугача.
     Посередині річки виділяється весь зарослий і з віковими деревами великий Компанійській острів. Довгий час саме він був «головним осередком гайдамацького руху», а в повстанському Чорному лісі Бузькі гайдамаки навіть мали свій кіш «під орудою Гната Голого».
     Щороку, весною і влітку, сюди приїжджають сотні людей, які бажають гарно провести час, злитися з природою. Нічліг в наметах під зірками і їжа з багаття додають особливий колорит і заряджають позитивними емоціями.
     Гарт, Червоні ворота, Інтеграл… Ці імена знайомі всім водним спортсменам не тільки рідної України, але і Європи. Тут все дихає багатовіковою історією. Скелі, ущелини, пороги, балки. Весь цей історичний ландшафт – просто знахідка для вітчизняного водного слалому. Саме в цьому місці, від початку весни і до осені, спортсмени розбивають намети на берегах живописного Південного Бугу. Спритні байдарки і швидкі катамарани, надувні рафти і жваві човники снують туди-сюди за течією річки, але всі без винятку пливуть завжди лише в одному напрямі. Пройти Верхні Мигійські пороги – мрія будь-кого! Червоні Ворота, він же Інтеграл, створені неначе спеціально для малодосвідчених туристів і гостей тутешніх місць, але Гарт чекає тільки найсміливіших і відчайдушних. Потужність і велич Гарту просто вражає. А велика кількість «червонокнижних» рослин і тварин – ще більше. Розкішна рослинність берегів, царствені тополі і кучеряві верби, зарості чагарника являють собою незвичайний контраст в квітучим лугам, високим скелям і майже білим полям під пекучим сонцем Мигії! Тільки в Мигії можна відчути себе справжнім завойовником стихії!

Література

  • Гранітно-степове Побужжя // Заповідні місця Миколаївщини: фотоальбом/ заг. ред. О. М. Гаркуші; текст В. Ю. Пучкова; фото В.М.Андрієвського, О. О. Кремка. – Київ: Комп’ютерні системи, 2002. – 106 с.: ілюстр.
  • Карпенко В. Мигія – «моя земля» / В. Карпенко // Карпенко В. Скарби південного степу/ В. Карпенко. – Одеса: Маяк, 1978. – С. 98 – 105.

  • Главное чудо для туристов: [Мигія стала переможцем міжнародного інтерактивного конкурсу під назвою "Дива землі Святого Миколая"] // Южная правда. – 2007. – №148 (29 дек.). – С.1.
  • Гранитно-степное Побужье: [розповідь про Мигію] // Вестник Прибужья. – 2005. – 15 янв. – С. 4.
  • Кулаков В. Пороги Южного Буга/ В. Кулаков // Южная правда. – 2008. – №99 (6 сент.). – С.4.
  • Селиваник С. В Мигею захочется вернуться всегда/ С. Селиваник // 20 хвилин. – 2008. – №26 (10 июля). – С.32.
  • Селиваник С. Мигея – чудо в Николаевской области/ С. Селиваник // 20 хвилин. – 2008. – №1 (10 янв.). – С.25
  • Село Мигию признали чудом: [переможець інтерактивного конкурсу під назвою «Дива землі Святого Миколая»] // Николаевские новости. – 2007. – №155 (26 дек.). – С.1.
  • «Стогін-камінь», або «Турецький стіл»: [легенда про камінь] // Рідне Прибужжя. – 2004. – 4 груд. – С. 3.
  • Христова Н. Мигия. Зимний пейзаж: [Мигія стала переможцем в інтерактивному конкурсі «Дива землі Святого Миколая» ]/ Н. Христова // Вечерний Николаев. – 2007. – №154 (25 дек.). – С.2. – (12 чудес Николаевщины)
  • Христова Н. На уик-энд в Мигию/ Н. Христова // Вечерний Николаев.– 2007. – №65 (5 июня). – С.3.

© 2008 - 2017. Всі права захищені. Copyright Миколаївська обласна бібліотека для дiтей ім. В.Лягіна та партнери.  При використанні матеріалів сайту посилання на джерело обов'язкове.