Миколаївська обласна бібліотека для дітей ім. В.Лягіна - Моя Миколаївщина













      Моя Миколаївщина  Туристичними стежками Миколаївщини

Маршрут восьмий:

Петропавлівський та Актівський каньйони

     Петропавлівський та Актівський каньйони знаходяться в долині річки Мертвовод між селами Петропавлівка Братського району та Актове Вознесенського району. Каньйони Мертвовода – складова частина заповідника: регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя». Це унікальний природний комплекс лісової і водної екосистеми в з'єднанні з комплексом скель і гранітних валунів, розташованих на одній з найстаріших ділянок суші Євразії і єдиний в Європі, який за своїми геолого-ландшафтними показниками в мініатюрі з величезною точністю нагадує знамениті каньйони Північної Америки.
     Тут є водоспади, кам’яні потоки, могутні гранітні стовпи та валуни, прямовисні скелясті береги і провалля. А тихі незаймані води Мертвоводу населяють дикі качки, чирки, у річці багато риби: короп, карась, щука, тараня, окунь. Це один із найкрасивіших куточків дикої природи Миколаївщини.
     Гранітні скелі тут у висоту досягають 30–50 метрів, а глибина каньйону до 40—50 метрів. Ця місцевість не опускалася в морські глибини протягом 60 мільйонів літ, звідси – велика кількість унікальних об'єктів живої природи. Цілюще, настояне на ароматі трав повітря і первозданне нагромадження скель. Особливо привабливі каньйони весною, до літньої засухи. Байрачні ліси, суничні поляни. Первоцвіти і ендеміки, смарагдове моховиння і лишайники на скелях. Ковилові степи. Багато червонокнижних видів рослин, що охороняються, і рідкісних.
     Завдяки крутим скелястим схилам на Мертвоводі місцями ще збереглися до сьогодні прадавні природні ділянки зі швидкоплинною водою й заростями лепехи. Місцева флора налічує близько 900 видів рослин, 26 з яких занесені до Червоної Книги України, 4 — до Європейського Червоного списку. У каньйоні ріки Мертвовод поблизу села Актове знаходиться основне на планеті місцезростання реліктового і ендемічного виду – меринги бузької, а на лівому березі ріки Мертвовод знайдено вид папоротей, єдине місцезнаходження яких у Степовій зоні України підлягає охороні й подальшим дослідженням. З інших різкісних рослин варто відмітити також очиток Борисової, гвоздику бузьку, голонасінник одеський, пирій ковилистий, які, як і мерингія бузька, занесені до Світового червоного списку. Дуже цікавими є знахідки гірсько-лісових папоротей – фегоптериса з’єднуючого та голокучника дубового. Вони знаходяться у степовій зоні України лише на околицях села Актове.
     Межиріччя Інгулу і Бугу звалося колись Степом Мертвих, можливо, за величезну кількість курганів різних епох. Щодо походження назви Мертвовод існує багато легенд. Одна з них оповідає, що якось місцеві жителі вирішили покласти край татарським набігам. Вони зварили отруйний відвар з трав і вилили його в річку вище за течією від табору татар, внаслідок чого багато хто з них помер. За іншою версією, назву річка отримала після страшної битви запорізьких козаків з турками, після якої через тіла убитих не було видно річкової води. Також ряд дослідників вважає що назва є незмінною з скіфських часів і вважає, що за течією Мертвовода відправляли в останню путь скіфських правителів.
     Річка Мертвовод створила своєю течією унікальний каньйон. Геродот Галікарнасський писав про притоку Гіпанісу (р. Південний Буг) – струмка Ексампей, що неначебто означає «Священні шляхи» (р. Мертвовод). Каньйон – це прірва серед голого степу, гранітна безодня в кристалічному щиті, на дні якого дзюрчить струмок Ексампей.
     Химерна витіюватість русла Мертвовода (від великої концентрації сірководня у воді), прямовисні стіни, вражаюча велич гранітно-базальтових скель і унікальна природна краса привертають туристів-дикунів зі всієї Європи. Складний рельєф місцевості не дає можливості сплаву річкою, проте він привабливий для прихильників екстриму, скелелазів і альпіністів.

Література

  • Гранітно-степове Побужжя // Заповідні місця Миколаївщини: фотоальбом/ заг. ред. О. М. Гаркуші; текст В. Ю. Пучкова; фото В.М.Андрієвського, О. О. Кремка. – Київ: Комп’ютерні системи, 2002. – 106 с.: ілюстр.

  • Кулаков В. Каньоны Мертвовода/ В. Кулаков //Южная правда. – 2008. – №104(18 cент.). – С.8.
  • Сієчко І. «Турецька ступа»: [легенда про каньон Мертвоводу] // Рідне Прибужжя. – 2005. – 25 січ. – С. 4.

© 2008 - 2017. Всі права захищені. Copyright Миколаївська обласна бібліотека для дiтей ім. В.Лягіна та партнери.  При використанні матеріалів сайту посилання на джерело обов'язкове.