Миколаївська обласна бібліотека для дітей ім. В.Лягіна - Моя Миколаївщина














      Моя Миколаївщина  Що, вулице, є в імені твоїм...

Імена видатних людей на карті міста

   В традиціях російської топоніміки не було прийнято давати вулицям іменні назви, пов'язані з прізвищами державних або військових діячів.
   1890 року, коли місто святкувало свій 100-річний ювілей, щоб закріпити військову і морську історію міста, флоту і всього краю, Німецька вулиця стала Фалєєвською, Купецька – Потьомкінською, Молдавська – Глазенапівською і т.д. Сквери трьох площ отримали імена воєнних губернаторів Миколаєва: Аркаса, Манганарі, Копитова.
   В перші роки радянської влади почалося перейменування і з'явилися нові назви. Тільки в середині 20-х років XX століття Миколаївська Губрада перейменувала відразу 25 вулиць. Так з'явилися на карті міста вулиці Акима, Троцького, Плехановська, Урицького, Шевченка, Франка, Мархлевського, Леніна та інші. Большість з них не були пов'язані з історією міста і не сприймалась городянами. Зміни назв вулиць продовжувалися і після 1945 року. Практично всі старі історичні назви вулиць перейменовувалися іменами героїв громадянської і Великої Вітчизняної воєн, частин і з'єднань Радянської Армії.
   За останні роки деяким вулицям було повернуто історичні назви. Ще у грудні 2002 року Миколаївська міська рада прийняла рішення про необхідність повернення старих топонімів в історичній частині міста. Деякі вулиці все ж таки відстояли собі право носити старі історичні імена.
   Миколаївці в різні часи намагалися увічнити імена земляків або відомих осіб, чиє життя і діяльність мали відношення до Миколаєва. Ці назви служать збереженню пам'яті про людей, що становлять славу нації: письменників, вчених, композиторів, полководців та інших видатних діячів. Відображені в назвах їх імена з’єднують живих зі своїми великими предками, закликають рівнятися на них, брати з них приклад: адмірал С.О.Макаров, академік В.Н.Образцов, письменник В.І.Даль, лікар Д.С.Самойлович. В цьому списку є безліч поважних прізвищ: Г.О.Потьомкін, М.Л.Фалєєв, О.І.Казарський, О.С.Пушкін, О.М.Гмирьов, В.В.Рюмін, В.М.Бузник, В.О.Лягін, С.О.Леваневський та інші.

   

Гречишников Василь Олексійович

    – учасник Великої Вітчизняної війни, капітан, Герой Радянського Союзу
   Народився Василь Олексійович Гречишников 1912 року в місті Миколаєві в сім'ї робітника-суднобудівника. 14-річним юнаком, після закінчення шести класів, поступив в школу ФЗУ, вчитися на розмітчика. Захоплення авіацією привело його в Миколаївський аероклуб. Після закінчення Єйського авіаційного училища морських льотчиків проходив службу спочатку в Київському військовому окрузі, а потім на Балтійському флоті. Бойове хрещення В.О.Гречишников отримав під час радянсько-фінської війни 1939-1940 років. За успішне виконання ряду бойових задань був нагороджений орденом Червоного Прапора.
   Василь Олексійович Гречишников, першим із уродженців Миколаївщини, у роки Великої Вітчизняної війни отримав звання Героя Радянського Союзу за участь у перших нальотах радянської авіації на Берлін 8 серпня 1941 року. Він літав на Берлін 9 разів. 24 жовтня 1941 року, при виконанні бойового завдання, літак В.О.Гречишникова було підбито. Свій палаючий літак льотчик спрямував на фашистську танкову колону і героїчно загинув.
   В пам'ять про нашого земляка одну з вулиць Миколаєва перейменовано у вулицю Гречишникова.
   Вулиця Гречишникова – це колишня 4-а Воєнна вулиця. Назва вулиці дана Г.Г. Автономовим у 1835 році. Воєнні вулиці в Миколаєві – це поздовжні вулиці Херсонської Слободки. Називалися вони за номерами, причому, спочатку було тільки 10 Воєнних вулиць, надалі з'явилися ще 11-а і 12-а вулиці. Назва пов'язана з тим, що уздовж цих вулиць стояли офіцерські будинки і казарми військових моряків і майстрових Адміралтейства. Останніми роками ряд вулиць були перейменовані. Так, в 1967 році 4-а Воєнна вулиця була названа ім'ям Героя Радянського Союзу Василя Олексійовича Гречишникова, оскільки він народився і жив на цій вулиці. На фасаді будинку №17, де він проживав, встановлена меморіальна дошка.
   Школа ФЗУ, в якій навчався В.О.Гречишников, була декілька разів реорганізована. Спочатку в училище, якому у 1967 році було присвоєно ім’я Героя Радянського Союзу В.О.Гречишникова. Сьогодні це Миколаївський професійний суднобудівний ліцей імені Героя Радянського Союзу В.О. Гречишникова.

Література
  • Виноградова, А. В. Крылатый предвестник Победы : к 100-летию со дня рождения Героя Советского Союза В. А. Гречишникова (1912-1941) : [докум.-истор. изд.] / А. В. Виноградова. - Николаев : Изд-во Ирины Гудым, 2012. - 24 с. : ил. - (Легендарные имена)
  • Виноградова, А. Крылатый предвестник Победы : к 100-летию со дня рождения Героя Советского Союза В. А. Гречишникова (18.12.1912-24.10.1941г.) / А. Виноградова // Вечерний Николаев. - 2011. - №147-148(24 дек.). - С. 3. : фот.
  • Гречишников Василий Алексеевич // Николаевцы: энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 112.
  • Крылатый предвестник Победы : к 100-летию со дня рождения Героя Советского Союза В. А. Гречишникова // Відкритий урок. - 2012. - №40-41(21 листоп.). - С. 4. : фото. - (Его имя носит лицей)
    Имя В. А. Гречишникова присвоено Николаескому профессионально-судостроительному лицею.
  • Павлик, И. С. Гречишникова : [улица] / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская // Павлик, И. С. Николаев: улицы рассказывают: путеводитель / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л.Д.Мычаковская. – Одесса, 1988. – С. 114 – 115.
Даль Володимир Іванович

   
   Ім’я Володимира Івановича Даля – російського письменника, лексикографа і етнографа, добре відоме у всьому світі.
   В.І. Даль народився (10) 22 листопада 1801 року в Луганську. Коли Володимиру було всього чотири роки, його родина переїхала до Миколаєва. Його батько, Іван Матвійович Даль, служив тут Головним доктором Чорноморського флоту і портів, помер і похований в Миколаєві. Кращі роки свого життя – дитинство і юність – Володимир Іванович провів у нашому місті. Згодом життя Даля було тісно пов'язано з Миколаєвом, де він прожив в цілому близько 16 років. Саме тут він народився духовно, як особистість. Саме тут він почав збирати російські і українські слова, прислів'я і приказки, писати байки, романси, вірші, п'єси, оповідання, повісті, вів щоденники. Але обезсмертив своє ім'я виданням у 1863 – 1866 роках чотиритомника «Толкового словаря живого великорусского языка», що містить понад 200 тисяч слів.
   В пам'ять про письменника і вченого, життя і діяльність якого були пов’язані з нашим містом, одну з вулиць Миколаєва перейменовано у вулицю Даля.

   Колишня Мала Міщанська вулиця – поперечна вулиця, що з'явилася в другій половині XIX ст. в районі новобудов, на південному заході міста. Назва вулиці дана Г.Г.Автономовим у 1835 році. В цій частині міста селилися робочі, майстрові, дрібні торговці, тобто міщани, тому і дана така назва. Визначення «мала» дано у зв'язку з тим, що вже існувала Міщанська вулиця. Крім того, Мала Міщанська була коротша за Міщанську вулицю. Після революції була перейменована у вулицю Леккерта – псевдонім Р. Д. Лепуха, робітника-шевця, члена Бунда, страченого за замах на віленського губернатора. 1986 року вулиця була знову перейменована, тепер у вулицю Даля. Вона починається від вулиці Чкалова і закінчується тупіком біля вулиці Мельничної. Застроєна в основному старовинними одноповерховими будинками. А на перетині вулиць Даля і Будьонного встановлена меморіальна дошка на честь великого російського письменника.
   На розі вулиць Даля і Дунаєва знаходиться найголовніша визначна пам'ятка вулиці – Український академічний театр драми і музичної комедії.
   На вулиці Даля знаходиться коледж преси та телебачення та середня загальноосвітня школа № 37.
   На честь 200-річчя з дня народження видатного письменника і етнографа Володимира Даля, 22 листопада 2001 року була відкрита меморіальна дошка на будинку, розташованому на розі вулиць Спаської і Наварінської. Раніше на цьому місці стояв будинок, де в 1808-1814 роках проживав творець «Толкового словаря живого великорусского языка». Автор – скульптор Ганна Ковальчук.

Література
  • Даль Владимир Иванович // Николаевцы: энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 119-120.
  • Золотухин, А. Даль в Николаеве : к 210-летию со дня рождения В.И.Даля / А. Золотухин // Южная правда. - 2011. - №130(24 нояб.). - С. 3.: портр.
  • Крючков, Ю. С. [Малая Мещанская улица] / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. – Николаев: Возможности Киммерии, 1997. – С. 67 ; 135 : ил.
  • Павлик, И. С. Даля : [улица] / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская // Павлик, И. С. Николаев: улицы рассказывают: путеводитель / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская. – Одесса, 1988. – С. 141 – 143.
  • Шаталова, З. За далью - Даль : [210 лет со дня рождения В. И. Даля] / З. Шаталова // Вечерний Николаев. - 2011. - №130(17 нояб.). - С. 4. : портр.
Декабристи

    Декабристи – перші російські дворяни-революціонери, які 14 (26) грудня 1825 року збройною силою прагнули встановити в Росії конституційний лад. Серед тих, хто підтримав повстанців на Сенатській площі, були і миколаївці – активні члени Південного товариства брати Йосип Вікторович і Олександр Вікторович Поджіо, а також вихованець Миколаївського штурманського училища поет Микола Олексійович Чижов.
   Йосип і Олександр Поджіо народилися в місті Миколаєві в сім'ї італійця-католика. На будинку по вулиці Нікольській, 18, де жили майбутні декабристи, встановлена меморіальна дошка.
   Олександр Поджіо народився 15 квітня 1978 року в Миколаєві, але виріс і навчався в Одесі, служив в Преображенському полку. В 1823 році був членом Південного і Північного товариства, здійснював зв'язок між ними і виконував важливі конспіративні доручення. Його молодший брат, Йосип Поджіо, народився 30 серпня 1792 року в Миколаєві, але освіту отримав в Петербурзькому ієзуїтському пансіоні. Учасник Вітчизняної війни 1812 року в чині прапорщика Преображенського полку. З 1824 року – член Південного товариства.

   Микола Олександрович Чижов народився в 1803 році в Петербурзі. Разом з батьками переїхав до Миколаєва, де навчався і виховувався в штурманському училищі. Потім вчився в Петропавлівському училищі в Петербурзі. 1818 року йому було надано чин мічмана. 1821 року брав участь у полярній експедиції на острів Нова Земля. За місяць до повстання вступив у Північне товариство. 14 грудня 1825 року знаходився на Сенатській площі.
   В 1826 році до Миколаєва з Петербургу під нагляд губернатора були вислані морські офіцери, причетні до повстання декабристів: В.П.Романов, Ф.С. Лужковський та інші.
   В пам'ять про декабристів, які мешкали в Миколаєві, одну з вулиць міста перейменовано у вулицю Декабристів. На розі вулиць Декабристів та Адміральської встановлена пам’ятна дошка на честь миколаївських декабристів.

   Першу назву для цієї вулиці – «Молдаванська», запропонував поліцмейстер П.І. Федоров у 1822 році, від назви Молдавського будинку, розташованого на самому її початку. Цей двоповерховий будинок, за наказом князя Потьомкіна було перевезено з Молдавії. Вдруге ця назва запропонована поліцмейстером Г.Г.Автономовим і затверджена адміралом М.П.Лазаревим у 1835 році.

   1882 року вулиця була перейменована на Глазенапівську в пам'ять про адмірала генерал-ад'ютанта Богдана Олександра (Готліба) фон Глазенапа, який командував Чорноморським флотом і був військовим губернатором Миколаєва в 1860–1871 роках. 1919 року вулиця була втретє перейменована і стала вулицею Декабристів.
   Це одна з перших поперечних вулиць в Городовій частині старого Миколаєва. Вона з'єднує історичний центр з районом старого залізничного вокзалу. Пролягає від вулиці Адміральської до вулиці Образцова та Привокзальної площі. Протяжність з півночі на південь 3,5км.
   На початку XIX століття вулиця почала забудовуватись будинками в строгому класичному стилі для купецького населення. На лівій стороні вулиці Декабристів, на розі з Нікольською вулицею, представляють інтерес комплекс житлових будинків в строгому класичному стилі. Після війни всі чотири будівлі було надбудовано.
   На розі вулиць Декабристів і Великої Морської знаходився будинок Ушакова в стилі модерн з елементами ренесансу, а на розі вулиць Декабристів і Спаської привертає увагу будівля колишнього Державного банку, збудованого в псевдокласичному стилі. Після війни будівлю було надстроєно, але це не зіпсувало загальну архітектуру цієї споруди. Нині весь квартал по вулиці Декабристів від Спаської до Великої Морської займає Управління Міністерства внутрішніх справ у Миколаївській області. 2005 року, на розі вулиць Декабристів і Спаської, було відкрито пам'ятний знак миколаївським міліціонерам, загиблим під час виконання службових обов'язків.
   В 1896 році було зведено Римсько-католицький костьол святого Йосипа за проектом одеського архітектора В.Домбровського. Його споруджено з червоної цегли в плані хреста в стилі модерн з елементами готики. Фасад був прикрашений кам'яними архітектурними деталями. Дві башти, висотою 49 метрів, увінчані конусними дахами, були збудовані в такому ж еклектичному стилі. На Різдво 2008 року в ньому знову заграв орган.
   Навпроти костьолу знаходиться Миколаївська філія Київського національного університету культури і мистецтв, а поряд кінотеатр «Піонер».
   Родзинкою вулиці Декабристів є дитяче містечко «Казка». Урочисте відкриття «Казки» відбулося 19 травня 1982 року. Тут є середньовічна фортеця, яку охороняють лицарі в латах, дерев'яні рублені хати, парусник «Буян», справжній паровоз, два маяки, карусель з вченим котом і русалкою з казок О.С.Пушкіна, великий павільйон з півником і амфітеатром для концертів і інших масових заходів. Тут можна не тільки розважитися на атракціонах, але і взяти участь в іграх, спортивних змаганнях і концертних програмах, які проводяться на майданчиках містечка.
   По Глазенапівській вулиці проходив маршрут кінної залізниці, яка вела до вокзалу. Згодом по цих же рейках було пущено електричний трамвай.

Література
  • Быченков, В. Декабристы и Николаевщина / В. Быченков // Южная правда. - 2012. - 15 дек. - С. 3: фот.
  • Крючков, Ю. С. Глазенаповская улица / Ю.С. Крючков // Крючков, Ю. С. Град Святого Николая / Ю. С. Крючков. – Николаев, 2003. – С. 118 – 122 : ил.
  • Крючков, Ю. С. [Молдаванская = Глазенаповская улица] / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. – Николаев: Возможности Киммерии, 1997. – С. 57 – 58 ; 124: ил.
  • Односумов, Е. Как по Глазенаповской : Прогулка улицами старого Николаева : [история улицы Декабристов] / Е. Односумов // Николаевские новости. - 2008. - №83(9 июля). - С. 8.
  • Павлик, И. С. Декабристов : [улица] / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская // Павлик, И. С. Николаев: улицы рассказывают: путеводитель / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л.Д.Мычаковская. – Одесса, 1988. – С. 33 – 36.
  • Сорочан, А. В честь декабристов : [декабристы в Николаеве] / А.Сорочан // Южная правда. - 2011. - 21 июля. - С. 3.
Казарський Олександр Іванович

    – герой російсько-турецької війни 1828-1829 років
   Казарський Олександр Іванович в 1811 році закінчив Миколаївське штурманське училище і поступив волонтером на Чорноморський флот.
   Під командуванням капітан-лейтинанта О.І.Казарського 18-гарматний бриг «Меркурій» 14 травня 1829 року вступив у нерівний бій біля протоки Босфор з двома Турецькими кораблями. Битва продовжувалася біля чотирьох годин, ворожі кораблі вийшли з ладу. Мужність командира бригу, самовідданість всього екіпажу, відмінні дії артилерії врятували бриг від вірної загибелі. За героїчний подвиг Казарський отримав чин капітана 2 рангу і орден Георгія ІV ступеню. Подвиг брига «Меркурій» під командуванням капітана Олександра Івановича Казарського назавжди увійшов в історію нашої Батьківщини.
   Життя славетного капітана обірвалося в Миколаєві. На старому міському цвинтарі (Некрополі) знаходиться могила, на якій встановлено пам’ятник командиру брига «Меркурій» О.І.Казарському.
   На згадку про славного командира бригу названа вулиця на північно-східній околиці Миколаєва у мікрорайоні Водопій. Назва вулиці дана після війни, коли Водопій став частиною міста. Вона починається від вулиці Кінцевої і закінчується біля самої річки.

Література
  • Березовская, Т. В. Александр Казарский : [попул. изд.] / Т. В. Березовская. - Николаев : Изд-во Ирины Гудым, 2009. - 32 с. : ил. - (Легендарные имена)
  • Казарский Александр Иванович // Николаевцы: энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 155-156.
  • Кисаров, И. В. Казарский : память его из рода в род на вечные времена : [литер.-истор. изд.] / И. В. Кисаров. - Николаев : Изд-во Ирины Гудым, 2009. - 288 с. : ил.
  • Крючков, Ю. С. [Казарского улица] / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. – Николаев: Возможности Киммерии, 1997. – С. 129: ил.
  • Павлик, И. С. Казарского : [улица] / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская // Павлик, И. С. Николаев: улицы рассказывают: путеводитель / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская. – Одесса, 1988. – С. 36 – 38.
  • Сакиров, Г. Казарский - наш легендарный земляк : 27 мая исполнилось 175 лет подвигу А. И. Казарского / Г. Сакиров // Вечерний Николаев. - 2004. - №64 (10 июня). - С. 4.
  • Тонковид, В. И 180 лет спустя помним о подвиге : [180 лет подвигу брига "Меркурий"] / В. Тонковид // Южная правда. - 2009. - №58(30 мая). - С. 2.
  • Христова, Н. Славнее тысячи побед обыкновенных : [подвиг экипажа военного корабля "Меркурий"] / Н. Христова // Вечерний Николаев. - 2013. - N 90(13 авг.). - С. 3 : фот.
  • Юдина, Л. Потомству в пример / Л. Юдина // Южная правда. - 2009. - №57(30 мая). - С. 3. - (К 180-летию подвига брига "Меркурий")
Леваневський Сигізмунд Олександрович

    ;– полярний льотчик, Герой Радянського Союзу
   Леваневський Сигізмунд Олександрович народився 2 (15) травня 1902 року в Петербурзі в сім'ї збіднілого польського шляхтича. Ще хлопцем він брав участь в революції, громадянській війні, а 17-річним командував батальйоном у боях проти Колчака. 1930 року був призначений помічником начальника Миколаївської школи Товариства сприяння авіації та хімічної промисловості (ТСАХ). Із 1933 року Леваневський – льотчик полярної авіації. У квітні 1934 року взяв участь у рятуванні челюскінців. Був у числі перших семи Героїв Радянського Союзу (мав «Золоту Зірку» № 2).
   1936 року здійснив безпосадочний переліт Лос-Анджелес – Москва. 12 серпня 1937 року вилетів із Моски до США через Північний полюс у США на літаку Н-209. 13 серпня надіслав радіограму, і після цього зв'язок з його літаком було втрачено. Пошуки екіпажу на території СРСР, так і США, тривали багато місяців, однак не мали позитивних результатів.
   Леваневського Сигізмунда Олександровича нагороджено орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки.
   У серпні 1938 року Миколаївській школі морських льотчиків було присвоєно ім'я Леваневського. На території 33 Центру бойової підготовки Воєнно-Повітрянних Сил України в Миколаєві встановлено пам'ятник Сигізмунду Леваневському.
   Ім'я Леваневського носить одна з вулиць нашого міста. Вона починається від вулиці Остапа Вишні і закінчується біля вулиці Академіка Платона.

Література
  • Кузнецов, А. Установлен памятник Сигизмунду Леваневскому: памятник бесстрашному авиатору, одному из первых Героев Советского Союза Сигизмунду Леваневскому открыт на территории 33 Центра боевой подготовки Военно-Воздушных Сил Украины в Николаеве / А. Кузнецов // Южная правда. – 2000. – 4 нояб.
  • Леваневский Сигизмунд Александрович // Николаевцы: энцикл. словарь.– Николаев, 1999. – С. 198 – 199.
  • Якубенко, В. Жизнь, отданная Арктике: к 60-летию со дня гибели полярного летчика, Героя Советского Союза С. А. Леваневского / В. Якубенко // Вечерний Николаев. – 1997. – 2 авг.
  • Якубенко, В. Память сердца: [о Герое Советского Союза С. А. Леваневском] / В. Якубенко // Вечерний Николаев. – 1997. – 2 авг.
  • Якубенко, В. Человек-легенда: 2 мая с.г. исполняется 100 лет со дня рождения одного из первых Героев Советского Союза, полярного летчика С. А. Леваневского / В. Якубенко // Вечерний Николаев. – 2002. – 30 апр.
Лягін Віктор Олександрович

    – радянський розвідник, капітан, Герой Радянського Союзу
    Віктор Олександрович Лягін (справжнє прізвище Корнєв) народився 31 грудня 1908 року в сім'ї залізничника в селищі Сільце на Брянщині.
   На початку Великої Вітчизняної війни, у липні 1941 року, Віктору Лягіну було дано доручення: терміново їхати до міста Миколаєва і, до приходу німецької армії, влаштуватися на Чорноморський суднобудівний завод, забезпечити керівництво антифашистським рухом молоді та боротьбою партизанських загонів у Північному Причорномор'ї. У місті було створено організацію «Миколаївський Центр», яка підтримувала зв'язок з підпільними організаціями Миколаївської та Херсонської областей. Її керівником став В. О. Лягін. Під його керівництвом підпільники збирали і передавали на Велику землю важливі повідомлення, вели серед населення широку агітаційну роботу, здійснювали масштабні диверсії, зривали плани гітлерівців щодо відправлення молоді до Німеччини.
    У лютому 1943 року фашисти вийшли на слід Віктора Лягіна, заарештували його. Після жорстоких катувань 17 липня 1943 року гестапівці розстріляли Віктора Лягіна.
   Віктору Олександровичу Лягіну посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В пам'ять про безсмертний подвиг радянського розвідника вдячні жителі Миколаєва одну з центральних вулиць Миколаєва перейменували на його честь.

   Перша назва цієї вулиці «Сторожева» була запропонована в проекті поліцмейстера П.І.Федорова в 1822 році, оскільки вона йшла «від Бульвару, мимо головної гауптвахти, Купецької церкви до Привозного ринку». Вона починалася від Магістратської площі, де на розі була також сторожева (караульна) башта. Ця назва не була затверджена віце-адміралом О. С. Грейгом. Поліцмейстер Г. Г. Автономов у 1835 році запропонував назву «Різдвяна» за ім'я церкви Різдва Пресвятої Богородиці, мимо якої проходила вулиця. Це поперечна вулиця в Городовій частині старого Миколаєва, починалася від бульвару і закінчувалася біля залізничної станції. В 20-і роки нашого століття перейменована у вулицю Карла Лібкнехта – на згадку про німецького революціонера. Після війни, 1946 року, вулиця отримала назву Лягіна.
   Будинок по вулиці Лягіна №5 належав німецькому колоністу Дуккерту. Під час німецької окупації тут жив Віктор Лягін. Зараз в ньому розташовано музей «Підпільно-партизанський рух на Миколаївщині в роки Великої Вітчизняної війни. 1941-1944 рр.». Музей було відкрито до дня святкування 30-річчя Перемоги. Експонати музею розповідають про мужність і героїзм жителів міста і області, проявлені в боротьбі з гітлерівськими загарбниками, про яскраві сторінки підпільної і партизанської боротьби в краї. На фасаді будівлі встановлено меморіальну дошку с барельєфним портретом В.О.Лягіна.
   У березні 1969 року біля середньої школи №22 було встановлено пам’ятник Віктору Лягіну. Автор пам’ятника – скульптор І.В.Макушина.
   28 березня 1974 року до 30-річчя визволення Миколаєва від німецько-фашистських загарбників на розі вулиці Лягіна і проспекту Леніна встановлено бронзовий бюст героя. Автори пам’ятника: скульптори М.Ігнатьєв, Є.Максименко, архітектор Г.Портних.
   З 13 вересня 1977 року ім'я Віктора Лягіна носить Миколаївська обласна бібліотека для дітей.
   Протяжність вулиці Лягіна понад 3,5 км. Розташована вона між вулицями Адміральською і Образцова. У 1894 році по вулиці Різдвяній, 6 ріг вулиці Спаської було побудоване спеціальне приміщення для публічної бібліотеки – в майбутньому Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гмирьова. Зараз в цій будівлі розмістився Палац урочистих подій.
   10 вересня 2010 року перед палацом з’явився пам'ятник нареченій. Її творець Віктор Макушин.
   На розі вулиць Лягіна і Потьомкінської розташувався кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці, раніше Старокупецька Різдва Пресвятої Богородиці церква, яка дала назву вулиці. Це одна із старовинних споруд міста, була закладена 1799 року. 1936 року храм був закритий, священнослужителі репресовані. У довоєнні часи будівлю використовували як гарнізонний Будинок Червоної Армії і Флоту, після війни це був Будинок офіцерів. 1992 року собор було повернуто Православній Церкві, в ньому знову проходять богослужіння і церковні таїнства.
   Вулицю прикрашає сучасна будівля Державного підприємства «Дельта-лоцман».
   Зараз вулиця Лягіна сприймається тільки від бульвару до проспекту Леніна. За проспектом вона перерізана кілька разів спорудами, дитячим містечком «Казка» і втрачається як цільна вулиця

Література
  • Крючков, Ю. С. В честь Рождества Богородицы : [улица Рождественская – современная Лягина] / Ю. С. Крючков // Вечерний Николаев. – 2000. – 16 марта. – С. 4 : ил. – (Из истории города)
  • Крючков, Ю. С. Рождественская улица / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю.С. Град Святого Николая / Ю. С. Крючков. – Николаев, 2003. – С. 122 – 124 : ил.
  • Крючков, Ю. С. [Рождественская улица] / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. – Николаев: Возможности Киммерии, 1997. – С. 72 ; 144: ил.
  • Лягин Виктор Александрович // Николаевцы: энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 208-209.
  • Павлик, И. С. Лягина : [улица] / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская // Павлик, И. С. Николаев: улицы рассказывают: путеводитель / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская. – Одесса, 1988. – С. 120 – 123.
Макаров Степан Осипович

    – флотоводець, учений-океанограф, кораблебудівник, полярний дослідник, мореплавець, віце-адмірал
   Макаров Степан Осипович народився 27 грудня 1848 (8січня 1849р.) в сім’ї прапорщика в Миколаєві. З юнацьких літ Степан Осиповіч пов'язав свою долю з морем і до кінця життя не змінив йому. За проектом С.О. Макарова і під його керівництвом був побудований перший в світі могутній криголам «Єрмак», на якому він двічі здійснював плавання до Арктики. В результаті двох кругосвітніх подорожей в 1891 і 1894 роках були зроблені наукові відкриття в області океанографії та географії. Його ім’ям названо один з островів Карського моря.
   В лютому 1904 року, під час російсько-японської війни, С.О.Макаров, в чині віце-адмірала, був призначений командуючим Тихоокеанською ескадрою, брав активну участь в обороні Порт-Артура. 31 березня 1904 року (13 квітня за новим стилем) він трагічно загинув на флагманському броненосці «Петропавловськ», який підірвався на ворожій міні.
   В пам'ять про нашого знаменитого земляка одну з центральних вулиць Миколаєва перейменовано у вулицю Макарова.
   Вулиця адмірала Макарова – найкоротша поздовжня вулиця в Городовій частині старого Миколаєва. Нині вона обмежена зі сходу вулицею Московською, а із заходу Спаським спуском. Має протяжність близько 1 850 м.

   1822 року поліцмейстер П.І. Федоров запропонував для цієї вулиці назву «Католицька», оскільки вона проходила повз Католицьку церкву. Назва не була затверджена генерал-губернатором Миколаєва адміралом О. С. Грейгом. Повторно назва запропонована поліцмейстером Г.Г.Автономовим і затверджена адміралом М.П.Лазаревим 1835 року.
   У 20-ті роки XX століття перейменована на вулицю Мархлевського в пам'ять про польського революціонера Юліана Мархлевського. 1986 року вулицю перейменували на вулицю адмірала Макарова, оскільки на початку вулиці знаходиться будинок, де народився і жив видатний флотоводець – Степан Осипович Макаров. На фасаді будинку, в якому він жив, встановлено меморіальну дошку.
   1949 року Миколаївському кораблебудівному інституту присвоєно ім'я С.О.Макарова, та відкрито музей імені адмірала Макарова, в якому експонуються архівні і літературні матеріали про знаменитого флотоводця. Зараз це Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова.
   На Флотському бульварі за проектом скульпторів А.Коптєва і О.Сопелкіна, архітектора Ю. Стєшина 25 липня 1976 року відкрито пам'ятник С.О.Макарову, де він зображений у повний зріст.
   По вулиці адмірала Макарова знаходиться Піонерський сквер. На центральній алеї серед зелені дерев і кущів 1959 року встановлено пам'ятник героям-розвідникам Шурі Коберу і Віті Хоменку. Автори пам’ятника: скульптори О.Князек, Т.Судвіна, архітектор Ю.Тягно.
   В будинку №8 по вулиці адмірала Макарова з 1949 по 1974 роки жив відомий письменник і просвітитель А.М.Топоров. 2009 року на його будинку встановлено меморіальну дошку.
    2005 року з’явилася меморіальна дошка роботи Макушиних на фасаді будинку по вул. Адмірала Макарова, 34, на згадку про ректора НУК ім. Макарова, академіка Віктора (Христофора) Михайловича Бузніка, де знаменитий учений прожив з 1951 по 1968 роки.
   По цій вулиці ростуть найстаріші пам'ятники природи – дуби. На території 4-ї міської лікарні (вулиця адмірала Макарова, 1), росте дубиця, яка і сьогодні дає прекрасні жолуді. Місцеві старожили називають її «Мамою», їй в цьому році виповнилося 284 роки. У неї є дуб-«Синок», він росте зовсім поряд, по вулиці адмірала Макарова, 14. А ось дуб-«Тато» росте на розі вулиць Артилерійської і Великої Морської.

Література
  • Крючков, Ю. С. Католическая улица / Ю.С. Крючков // Крючков, Ю. С. Град Святого Николая / Ю. С. Крючков. – Николаев, 2003. – С. 95 – 96 : ил.
  • Крючков, Ю. С. [Католическая улица] / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. – Николаев: Возможности Киммерии, 1997. – С. 70 – 71 ; 130: ил.
  • Макаров Степан Осипович // Николаевцы: энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 212.
  • Павлик, И. С. Адмирала Макарова : [улица] / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская // Павлик, И. С. Николаев: улицы рассказывают: путеводитель / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская. – Одесса, 1988. – С. 128 – 130.
Потьомкін Григорій Олександрович

    – засновник міста, генерал-губернатор краю
   Потьомкін Григорій Олександрович (1739-1791рр.) російський державний і військовий діяч, генерал-фельдмаршал, князь, фаворит і найближчий помічник імператриці Катерини II. Особливо відзначився під час російсько-турецьких воєн. Г.О.Потьомкін швидко просувався по службі. У 1770-1781 роках вже був найвпливовішою особою в Російській імперії, мав титул князя Таврійського, російські нагороди та іноземні відзнаки. 1780 року Григорій Олександрович Потьомкін остаточно переїхав на Південь.
   Під час російсько-турецької війни виникла гостра потреба у бойових кораблях для Російського Чорноморського флоту. Верховний головнокомандуючий російськими військами на півдні України князь Г.О.Потьомкін приймає рішення будувати верф у гирлі річки Інгул, а вже через рік тут виникло місто, назване Миколаєвом – на честь взяття Очакова, яке відбулося у день святого Миколая, покровителя моряків.
   В пам'ять про засновника нашого міста одну з центральних вулиць Миколаєва перейменовано у вулицю Потьомкінську.
   1822 року поліцмейстер П.І. Федоров запропонував назвати цю вулицю «Бірженською», оскільки вона проходила повз візницьку біржу. Назва не була затверджена генерал-губернатором Миколаєва адміралом О. С. Грейгом. 1835 року поліцмейстер Г. Г. Автономов запропонував замість цієї назви інший варіант – Купецька вулиця. Вона проходила повз Красні ряди, де жваво торгували купці і повз Різдвяно-Богородицького собору, який в народі називався Купецьким.
   1890 року до 100-річчя Миколаєва Купецьку вулицю перейменували на Потьомкінську – в пам'ять про засновника Миколаєва Григорія Олександровича Потьомкіна. Після революції, в 1920-ті роки, Потьомкінська перетворилася на Плеханівську – в пам'ять про революціонера-марксиста Г. В. Плеханова. Після 1945 року вулицю Одеську, яка продовжувала Потьомкінську за Садовою, також перейменували в Плеханівську, вдруге змінивши нумерацію будинків. У 1989 році, до 200-річчя Миколаєва вулиці повернули назву Потьомкінська.
   Вулиця Потьомкінська – поздовжня вулиця в Городовій частині старого Миколаєва. Раніше вона починалася від Нікольльської вулиці до Садової. Зараз вулиця проходить паралельно Великій Морській та тягнеться від Нікольської до вулиці Акіма, упираючись в парк імені Г. І. Петровського.
   Хоча Потьомкінська вулиця і не мала парадного вигляду, але у старому Миколаєві вона відносилася до престижних вулиць, на яких селилися багаті люди і місцева знать.
   Саме по вулиці Потьомкінській з 1904 року ходила конка, а з 1914 року проходив трамвайний маршрут «Вокзал – Міська лікарня». Трамвайна лінія, якій вже понад 100 років, збереглася і навіть і тепер жива. По ній проходять трамвайні маршрути № 1, 3.
   На розі вулиці Потьомкінської та Декабристів стоїть казковий будинок, в якому оселився Миколаївський державний театр ляльок.
   А на Потьомкінській, 143а, 1991 року отримала нове, спеціально побудоване приміщення Центральна міська бібліотека для дорослих ім. М.Л.Кропивницького. 2011 року біля бібліотеки з’явився невеликий, всього 10 квадратних метрів, «Літературний сквер». Він посаджений на честь миколаївських письменників та за їх участю.
   На вулиці Потьомкінській знаходяться Миколаївське вище професійне училище технології і дизайну, Миколаївський морський ліцей ім. професора М.Александрова та три загальноосвітні школи I-III ступенів №7, №15 та №53.
   На розі вулиць Потьомкінської і Радянської в 1999 році відкрито меморіальну дошку засновнику нашого міста князю Григорію Потьомкіну-Таврійському. Скульптор Віктор Макушин.
   21 вересня 2007 року, до 218-ої річниці з дня заснування міста Миколаєва, миколаївці відновили історичну справедливість, відкривши пам'ятник його засновнику Григорію Потьомкіну-Таврійському. Автор пам’ятника: скульптор Віктор Макушин. Пам'ятник зайняв своє законне місце біля заводоуправління ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара». Саме тут Григорій Потьомкін-Таврійський велів почати будівництво кораблів, і цим він визначив подальшу долю міста.

Література
  • Крючков, Ю. С. В память основателя города / Ю. С. Крючков // Вечерний Николаев. – 2000. – 21 янв. – С. 4 : ил. – (Из истории города)
  • Крючков, Ю. С. [Купеческа = Потемкинская улица] / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. – Николаев: Возможности Киммерии, 1997. – С. 67 ; 143: ил.
  • Крючков, Ю. С. Потемкинская улица / Ю.С. Крючков // Крючков, Ю.С. Град Святого Николая / Ю. С. Крючков. – Николаев, 2003. – С. 88 – 91 : ил.
  • Павлик, И. С. Плехановская : [улица] / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская // Павлик, И. С. Николаев: улицы рассказывают: путеводитель / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л.Д.Мычаковская. – Одесса, 1988. – С. 99 – 102.
  • Потемкин Григорий Александрович // Николаевцы: энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 272-273.
Пушкін Олександр Сергійович

    – російський письменник
   Пушкін Олександр Сергійович (1799-1837) російський поет, драматург та прозаїк, реформатор і творець сучасної російської літературної мови, автор критичних та історичних творів. Пушкін вважається найвизначнішим російським письменником, його тексти розглядаються як найпрестижніший зразок російської літератури. Пушкіна ще за життя називали генієм.
   Під час південного вигнання Олександр Сергійович кілька разів проїздив через наше місто і кілька разів зупинявся на ніч. Жителі Миколаєва глибоко шанують пам'ять про О.С.Пушкіна. На згадку про перебування в Миколаєві великого російського поета на розі вулиць Радянської і Шевченка на місці, де знаходився заїжджий двір, в якому зупинявся О.С.Пушкін, встановлена меморіальна дошка. Дошка являє собою дві сторінки розгорнутої книги з написом: «На этом месте был дом почтовой станции, где проездом останавливался в 1820 – 1824 гг. А. С. Пушкин». Автор – заслужений художник України Ю.Макушин, архітектор О.Попова.
   На честь великого поета одну з центральних вулиць Миколаєва перейменовано у вулицю Пушкінську.

   Перша назва цієї вулиці «Бульварна» запропонована поліцмейстером П. І. Федоровим у 1822 році, але не затверджена адміралом О. С. Грейгом, була пов'язана з бульваром, від якого вулиця починалася (нині це Флотський бульвар). Повторно цю ж назву запропонував поліцмейстер Г. Г. Автономов і затвердив адмірал М.П.Лазарев у 1835 році. В кінці XIX століття, у зв'язку зі 100-річним ювілеєм О. С. Пушкіна, Міська дума перейменувала вулицю в Пушкінську.
   Пушкінська вулиця – поперечна вулиця в Городовій частині старого Миколаєва. Нині вона тягнеться від проспекту Героїв Сталінграда, проходить через Інгульський міст до Флотського бульвару, де вона колись починалася, та йде до Привокзальної площі, де розташовувався старий залізничний вокзал.
   На початку вулиці Пушкінської біля Інгульського мосту, 1987 року, до 150-річчя з дня загибелі поета, у сквері, що носить його ім'я, встановлено пам’ятник О. С. Пушкіну. Фігура поета відлита з бронзи і встановлена на гранітному камені, повернута обличчям до ріки, його погляд спрямований на тих, хто входить і в’їжджає до міста. Автор – заслужений художник України Ю.А.Макушин. До дня народження О.С.Пушкіна миколаївські школярі зробили 40 малюнків-ілюстрацій із життя і творчості великого російського поета і перенесли їх на бетонну стіну, яка оточує сквер навколо скульптурної фігури письменника.
   На вулиці багато красивих аристократичних будівель, купецьких особняків, які чудом збереглися до наших днів. Один з таких будинків за адресою вулиця Пушкінська, 35. Це двоповерховий «Будинок з атлантами» купця П.І.Литвиненка, побудований у кінці ХІХ століття. 2008 року будинок було відреставровано і він з'явився перед нами у своєму первозданному вигляді. Фасад будинку, як і раніше, прикрашений декоративно-художнім оформленням – двома парами фігур атлантів.
   По вулиці Пушкінській, 11 знаходиться Миколаївська обласна дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з фехтування.
   За адресою вулиця Пушкінська, 71 розташований Миколаївський технікум залізничного транспорту імені академіка В.М.Образцова, історія якого розпочалася в 1894 році, коли було створено Миколаївське технічне залізничне училище. Будівля побудована в стилі пізнього відродження і оточена оригінальними гратами. Поряд знаходиться новий учбовий корпус технікуму, збудованого в 1976 році.

Література
  • Бобрикова, Н. Тема: [о памятнике А. С. Пушкину рассказывает автор Ю.Макушин] / Н. Бобрикова // Южная правда. – 2003. – 18 сент.
  • Евгеньев, Е. Преобразили Пушкинский сквер / Е. Евгеньев // Вечерний Николаев. - 2011. - №61(4 июня). - С. 3.
  • Крючков, Ю. С. Пушкинская улица / Ю.С. Крючков // Крючков, Ю.С. Град Святого Николая / Ю. С. Крючков. – Николаев, 2003. – С. 111 – 114 : ил.
  • Крючков, Ю. С. [Пушкинская улица] / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. – Николаев: Возможности Киммерии, 1997. – С. 143 – 144 : ил.
  • Новикова, К. Именем Пушкина : [сквер с именем Пушкина. Памятник А. С. Пушкину] / К. Новикова // Южная правда. - 2011. - №59(2 июня). - С. 3.
  • Павлик, И. С. Пушкинская : [улица] / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская // Павлик, И. С. Николаев: улицы рассказывают: путеводитель / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л.Д.Мычаковская. – Одесса, 1988. – С. 145 – 147.
Фалєєв Михайло Леонтійович

    – перший будівничий міста Миколаєва та Адміралтейства
    Фалєєв Михайло Леонтійович (1730-1792) сподвижник Григорія Потьомкіна і по праву вважається першим будівничим міста Миколаєва. За дорученням князя наприкінці 1788 року М. Фалєєв розпочав будівництво нової верфі і міста при ній у гирлі ріки Інгул. Особливу увагу він приділив будівництву фрегата «Святий Миколай». За чотири роки його діяльності у колись безлюдних місцях з’явилися верф, гавань і ціле місто, за що Фалєєв одержав чин бригадира, а пізніше – і генерала. Помер він у 1792 році, а у 1936 році його останки перепоховали у родинному склепі Аркасів. Усередині будівлі укріплена меморіальна дошка.
   В пам'ять про першого будівничого нашого міста одну з центральних вулиць Миколаєва перейменовано у вулицю Фалєєвську.

   1822 року поліцмейстер П.І. Федоров запропонував назвати цю вулицю «Інтендантською», оскільки проходила повз будинок Яцина – бухгалтера Чорноморського флоту, службовця Інтендантства. Назва не була затверджена генерал-губернатором Миколаєва адміралом О. С. Грейгом. 1835 року поліцмейстер Г. Г. Автономов запропонував назву «Німецька вулиця» – від Лютеранської церкви, що знаходилася на розі Адміральської вулиці, яку в народі називали Німецькою кірхою, а також тому, що на ній проживали перші городяни, переважно німецької національності. 1890 року Міська Дума, до 100-річчя міста, перейменувала вулицю в Фалєєвську – на згадку про найближчого помічника Г. О. Потьомкіна – бригадира Михайла Леонтійовича Фалєєва, першого будівничого Миколаєва та Адміралтейства. Після революції, з 1924 року, вулиця носила ім'я Леніна. Коли це ім'я «передали» вулиці Херсонській, то Фалєєвській повернули її історичну назву.
   Фалєєвська вулиця – поперечна вулиця в Городовій частині старого Миколаєва. Тягнеться від Набережної вулиці на півночі до вулиці Чигріна на півдні. Далі вона переривається через забудову, з'являючись знову в районі вулиці Образцова та доходить до Привокзальної площі.
   Вулиця Фалєєвська бере початок від красивої будівлі в псевдоготичному стилі – будинку лютеранського пастора. В радянські часи тут розташовувався міський відділ зв'язку. Після тривалої реконструкції в ній відкрився Обласний шахово-шашковий клуб та Миколаївська дитячо-юнацька школа з шахів (вул. Фалєєвська,1-а). З перших днів своєї роботи він став найпопулярнішим центром шахової гри і місцем культурного спілкування городян.
   На вулиці Фалєєвській знаходиться Свято-Нікольський собор, який внесено до списку архітектурних пам'ятників державного значення. Грецький Свято-Нікольський храм, як його називали, збудований у 1803 – 1817 роках на пожертвування прихожан.
   За адресою вулиця Фалєєвська, 5 знаходиться сучасна будівля Миколаївського коледжу культури та мистецтв.
   Дуже насичений архітектурними об'єктами ріг вулиці Фалєєвської та Великої Морської. Раніше тут розташовувалися два банки: Російський банк для зовнішньої торгівлі, споруджений в 1912 році за проектом архітектора В.Кабіольского в стилі пізнього відродження, нині це Обласний будинок художньої творчості, та – колишня будівля Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку, зведена в 1909 році в стилі класичного модерну, нині це Укрсоцбанк.
   У будинку на розі вулиць Фалєєвської і Адмірала Макарова, де розміщувалися поштово-телеграфна контора і заїжджий двір, у різні часи зупинялися В.Г.Белінський, М.О.Добролюбов, М. С. Щепкін та інші відомі діячі культури.
    У день святкування 213-ої річниці м. Миколаєва, 7 вересня 2002 року, на Флотському бульварі було відкрито пам’ятник засновнику Миколаєва М.Фалєєву. Перед нами предстала його прекрасна статуя. У лівій руці він несе сувій планів, проектів, ордер Ясновельможного князя Потьомкіна на будівництво нашого міста. Напис на пам’ятнику гласить: “Фалєєв Михайло Леонтійович – будівничий Інгульської верфі та міста Миколаєва”. Автори пам’ятника: скульптор В.Макушин, архітектор М.Миколайчук.

Література
  • Крючков, Ю. С. [Немецкая = Фалеевская улица] / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. – Николаев: Возможности Киммерии, 1997. – С. 71 – 72 ; 153: ил.
  • Крючков, Ю. С. Фалеевская улица / Ю.С. Крючков // Крючков, Ю.С. Град Святого Николая / Ю. С. Крючков. – Николаев, 2003. – С. 114 – 117 : ил.
  • Павлик, И. С. Фалеевская : [улица] / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская // Павлик, И. С. Николаев: улицы рассказывают: путеводитель / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л.Д.Мычаковская. – Одесса, 1988. – С. 49 – 50.
  • Фалеев Михаил Леонтьевич // Николаевцы: энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 332.
Шевченко Тарас Григорович

    Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) український поет, драматург, прозаїк, художник, громадський та політичний діяч, фольклорист, етнограф.
   Він був людиною універсальних талантів і інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли наша країна буде незалежною суверенною державою, і коли в Україні поважатиметься мова, культура і історія народу, тоді і люди будуть щасливі. Тарас Шевченко у своїй творчості відобразив саме ті думки і настрої, які були важливими в житті українців його часу. Про те, що його творчість знайшла відгук у серцях людей, свідчить те, що в другій половині XIX і на початку XX ст. чи не єдиною книжкою у більшості сільських хат України був «Кобзар», вірші з нього вчили напам'ять, за ним училися читати.
   Вірші Кобзаря були широко відомі в Миколаєві, хоча самому Тарасу Григоровичу побувати тут не довелося. Багато років він прожив оддалік від батьківщини. За останні роки свого життя бував на Україні лише як дорогий гість. Мав намір відвідати Одесу, де у нього було немало друзів, а також Миколаїв і Херсон.
   В пам'ять про великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка одну з центральних вулиць Миколаєва перейменовано у вулицю Шевченка.

   1822 року поліцмейстер П.І. Федоров запропонував назвати цю вулицю «Різницькою». Назва була пов'язана з тим, що вулиця закінчувалася біля колишнього волового двору, де знаходилася різниця – місце, де різали худобу і продавали м'ясо. Назва не була затверджена генерал-губернатором Миколаєва адміралом О. С. Грейгом. Поліцмейстер Г. Г. Автономов в 1835 році запропонував назву Таврійська вулиця. Нова назва пов’язана з Кримом – «Тавридою», де знаходились бази Чорноморського флоту, включаючи і місто Севастополь. У 20-ті роки ХХ століття вулиця була перейменована на вулицю Шевченка – в пам'ять про великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка.
   Вулиця Шевченка – одна з коротких поздовжніх вулиць в Городовій частині старого Миколаєва. Нині вона обмежена сквером імені Тараса Шевченка і вулицею Терасною із заходу, а зі сходу – Громадянською вулицею. Має протяжність близько 2 км.
   На початку вулиці Шевченка, біля Варварівського спуску, розбитий чудовий сквер імені Шевченка, в центрі якого в 1958 році було відкрито пам'ятник Кобзареві – триметрова фігура з бетону на кам'яному п'єдесталі. Автор пам’ятника: скульптор І. Диба.
   5 жовтня 1985 року пам'ятник Т.Г.Шевченку знову відкрили після реставрації. Участь у реставрації брали скульптор А.Ковальчук, архітектор В.Щедров.
   На стіні будинку по вулиці Шевченка, 56 в 2009 році була встановлена меморіальна дошка, присвячена відомому миколаївському поету, культурному і суспільному діячеві Емілю Январьову. В цьому будинку поет жив в 1944 – 1966 роках, в ньому відбулося його становлення як поета, в ньому він написав свої перші вірші. Автор меморіальної дошки Іван Булавицький.
   На згадку про перебування в Миколаєві великого російського поета О. С. Пушкіна на будинку, що на розі вулиць Радянської і Шевченка, встановлена меморіальна дошка. Автор – заслужений художник України Ю.А.Макушин, архітектор О.Попова.
   Звертає на себе увагу будинок на вулиці Шевченка, №58. Він виділяється своєю унікальністью. Його зовнішній вигляд відтворює в пам'яті вигляд народного житла. Створюється враження, що зруб викладений із колод, на кутах зв'язаних між собою. І, лише наблизившись до будинку, розумієш, що це все майстерна імітація, що він виконаний не з дерева, а з характерного для Миколаєва черепашника. Це будинок купця Бартенєва. 1984 року було закінчено його реставрацію. Зараз у цьому будинку знаходиться Палац урочистих подій.

     Література
  • Крючков, Ю. С. Родная улица моя…: [улица Таврическая, ныне улица Шевченко] / Ю.С. Крючков // Вечерний Николаев. – 2000. – 22 февр. – С. 4 : ил. – (Из истории города)
  • Крючков, Ю. С. Таврическая улица / Ю.С. Крючков // Крючков, Ю.С. Град Святого Николая / Ю. С. Крючков. – Николаев, 2003. – С. 92 – 94: ил.
  • Крючков, Ю. С. [Таврическая улица] / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. – Николаев: Возможности Киммерии, 1997. – С. 65, 151 – 152 : ил.
  • Павлик, И. С. Шевченко : [улица] / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская // Павлик, И. С. Николаев: улицы рассказывают: путеводитель / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л.Д.Мычаковская. – Одесса, 1988. – С. 149 – 151.



© 2008 - 2019. Всі права захищені. Copyright Миколаївська обласна бібліотека для дiтей ім. В.Лягіна та партнери.  При використанні матеріалів сайту посилання на джерело обов'язкове.