Миколаївська обласна бібліотека для дітей ім. В.Лягіна - Моя Миколаївщина














      Моя Миколаївщина  Що, вулице, є в імені твоїм...

Вулиці старого історичного центру

   Місто – це книга, в якій кожна вулиця займає свою сторінку, а імена вулиць – це частина історичної пам'яті. У кожного, навіть найменшого провулка, є своя історія. Назви вулиць міста Миколаєва і його околиць – своєрідний сплав стародавньої архаїки з морськими флотськими елементами. Згідно з реєстром топонімів міста Миколаєва, складеним 2009 року, в нашому місті є: 1041 вулиця, 3 бульвари, 5 проспектів, 43 проїзди і спуски, 8 площ, 9 скверів, 6 парків і одне заповідне урочище «Дубки». Це означає, що на карті Миколаєва понад 1100 назв. Більшість із них відносяться до моря, флоту і кораблів, а також релігії, торгівлі, різних історичних подій, персон.
   Миколаїв і сьогодні вирізняється правильною і чіткою сіткою міських кварталів, широкими вулицями – «прямими кілометровими стрілками», завдячуючи таланту і старанням Івана Старова, що будував Санкт-Петербург, Москву, Воронеж, Псков та інші міста Росії. Вулиці Миколаєва ще у ХVIII столітті будувалися під прямими кутами одна до одної і завширшки від 25 до 30 метрів, а деякі (проспект Леніна, вулиці Чкалова і Чигріна, Садова і Скороходова) – від 65 до 85 метрів. Спочатку вулиці та площі не мали назв, а кожний квартал мав свій порядковий номер, адреси називалися за прізвищем власника будинку. Місто росло і розвивалось, безіменні вулиці стали створювати труднощі для поштового спілкування.
   Перша спроба присвоїти офіційні назви вулицям була зроблена в 1822 році. Міський поліцмейстер Павло Федоров розробив проект назв основних вулиць Миколаєва. Згідно з проектом, були запропоновані назви тринадцяти поздовжнім вулицям, які йшли із заходу на схід Миколаївського півострова, і семи поперечним. Головний командир Чорноморського флоту і портів, військовий губернатор Миколаєва і Севастополя віце-адмірал О. С. Грейг не затвердив цей проект. Найімовірніше, він не побачив у ньому тих назв, які б відображали головний дух Миколаєва як центру суднобудування і флоту.
   Перші офіційні назви вулиці Миколаєва отримали 1835 року, коли місту вже було 46 років. Новий поліцмейстер Григорій Автономов, вивчивши проект назв вулиць свого попередника, змінивши та доповнивши його, вніс на розгляд М. П. Лазареву, який на той час змінив на посту О. С. Грейга. Цей проект був більш продуманим і повним, він охопив всі частини міста, аж до Східної Слободки. В проекті було багато назв, пов’язаних з кораблебудуванням і флотом. Цей проект був затверджений Михайлом Лазаревим і царем Миколою I. Генеральний план розділив місто на три частини: «Городова частина» – від вулиці Артилерійської до Садової, «Адміралтейська частина»– від Садової до 6-ї Слобідської вулиці, «Херсонська слободка» – від 1-ї до 10-ї Військової вулиці.
   В дореволюційному Миколаєві, що сформувався як центр суднобудування і флоту в ХІХ столітті, при номінації вулиць, площ, скверів використовувалися традиційні принципи російської топоніміки. Вулиці називалися за ознаками: звідки, куди, або мимо чого вони проходять. При цьому визначальною ознакою приймалися найхарактерніші, шайважливіші або найпримітніші об'єкти. Часто назви вулицям давалися за об'єктами, яких на цей момент вже не було, і вулиця таким чином служила своєрідною пам'ятною сторінкою в книзі історії міста. Назви деяких вулиць відображали стан і соціальну належність проживаючих тут городян: Купецька, Міщанська, Німецька. Деякі вулиці названі іменами церков, які знаходилися на них: Соборна, Різдвяна.
   Багато вулиць Миколаєва носили назви, пов'язані з морем та флотом, і хоча деякі назви вулиць і не звучать «по-морському», але все таки їх імена пов'язані з Морським відомством, з його адміністративними будинками та іншими об'єктами: Адміральська, Артилерійська, Аптекарська, Велика Морська, Військові, Госпітальна, Інженерна, Кур'єрська, Мала Морська, Молдавська, Одеська, Острожна, Севастопольська, Спаська, Херсонська.
   Дуже часто назви вулиць пов'язували з професіями жителів міста, а в Миколаєві ці назви мали подвійну природу: вони не тільки професійні, але щей флотські, тобто назви пов'язані з кораблебудівними професіями: Конопатна, Кузнецька, Мельнична, Купорна, Столярна, Мастерська, Плотницька, Заводська.
   Давайте помандруємо вулицями старого історичного центру і детальніше розглянемо історію цих вулиць.

Література
  • Жадько, В. А. Улицы Николаева: справочник / В. А. Жадько – Одесса: Маяк, 1990. – 192 с.: ил.
  • Ицковский, Ю. Театр начинается с вешалки, или как лодку назовешь, так она и поплывёт : [Топонимика названий улиц] / Ю.Ицковский // Вечерний Николаев. - 2007. - №11(30янв.). - С. 3.
  • Крючков, Ю. Где эта улица, где этот дом : [Откуда и почему в Николаеве такая планировка улиц] / Ю. Крючков // Вечерний Николаев. - 2007. - №8(23янв.). - С. 2.
  • Крючков, Ю. С. Град Святого Николая : путеводитель по старому Николаеву / Ю. С. Крючков. – Николаев : Возможности Киммерии, 2003.– 256 с.: ил.
  • Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. – Николаев: Возможности Киммерии, 1997. – 260 с.: ил.
  • Павлик, И. С. Николаев: улицы рассказывают: путеводитель / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская. – Одесса: Маяк, 1988. – 176 с.: ил.
  • Сорочан, А. Их имена на карте города : [улицы Николаева] / Сорочан А. // Южная правда. - 2011. - №15(10 февр.). - С. 4.
  • Тихончук, О. Женские улицы Николаева : [11 улиц в нашем городе названы в честь женщин] / О. Тихончук // Вечерний Николаев. - 2011. - №26(5 марта). - С. 2.
  • Христова, Н. Имена улиц - часть исторической памяти / Н.Христова // Вечерний Николаев. - 2013. - N 13(2 февр.). - С. 3.
Адміральська вулиця

   Адміральська вулиця – поздовжня вулиця в Городовій частині старого Миколаєва. Нині вона обмежена із заходу вулицею Артилерійською, а зі сходу – вулицею Набережною. Назва вулиці була запропонована П.І.Федоровим у 1822 році, але не затверджена віце-адміралом О. С. Грейгом, повторно запропонована поліцмейстером Г.Г.Автономовим і затверджена адміралом М.П.Лазаревим у 1835 році. Адміральська вулиця від заснування міста вважалася головною. Назва дана за будинком головного комадира Чорноморського флоту, від якого починалася ця вулиця. Оскільки флотом командував адмірал, то його будинок в народі називали «адміральським будинком». Звідси пішла назва вулиці. На цій вулиці жила міська знать – офіцери морського відомства, урядовці, купці. Тут будували красиві кам'яні двох і триповерхові будинки, адміністративні будівлі, торгові приміщення. Вона була вимощена, озеленена і освітлена найпершою. Це було зроблено за розпорядженням О.С. Грейга. Замощення і озеленення вулиці почалося 1820 року, а 1823 року від будинку головного командира до Штурманського училища, яке знаходилося за будівлею 2-ї жіночої гімназії, було встановлено 22 «фотогенові ліхтарі» на красивих стовпах.

   Після революції, у 20-і роки, Адміральську було перейменовано у вулицю Карла Маркса. До 175-річного ювілею міста вулиці повернули історичну назву – Адміральська.
   Сьогодні – це одна з найкрасивіших вулиць Миколаєва, своєрідний музей під відкритим небом. Одна з перших будівель на вулиці Адміральській – будинок Головного командира Чорноморського флоту, в строгому стилі російського класицизму. Його будівництво почалося в 1792 році під наглядом архітектора капітана П.В.Нєйолова. В 1794 році будівництво завершилося. Нові головні командири, які змінювались, не прагнули до будівництва нового будинку, а розширювали і перебудовували існуючий. Йшов час, мінялося призначення будинку. 1973 року Миколаївськими обласними і міськими органами влади було прийнято Рішення про створення єдиного в країні Музею суднобудування і флоту в колишньому адміральському палаці. Уздовж чавунної огорожі музею, по обидва боки від входу, гордо і велично підносяться бюсти видатних флотоводців, доля яких пов’язана з Миколаєвом: Ф.Ф.Ушакова, М.П.Лазарева, Ф.Ф.Беллінсгаузена, П.С.Нахімова, В.О.Корнілова, Г.І.Бутакова.
   Навпроти будинку Головного командира Чорноморського флоту було споруджено комплекс будівель Морського відомства. Тут перебувало Чорноморське гідрографічне депо. Свого часу тут знаходилася перша в місті бібліотека та друкарня, в якій друкувалися праці доктора астронома К. Х. Кнорре, художні твори, потім функціонувало музичне училище. Будівля збереглася до наших днів, зараз в ньому знаходиться музична школа № 1 імені М. А. Римського-Корсакова. У школі організовано музей. 22 грудня 1977 року відкрито перший в Україні біломармуровий пам'ятник великому російському композитору М.А.Римському-Корсакову. Автор пам'ятника: скульптор О.Здіховський, архітектор Ю. Греков.
   Поруч з музеєм знаходяться Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти та Обласна середня загальноосвітня санаторна школа-інтернат №4 для дітей, хворих на сколіоз.
   На вулиці Адміральській багато цікавих споруд, збудованих у кінці ХІХ століття в стилі псевдоготики, псевдоренесансу чи модерну. До наших днів збереглася, розташована на розі вулиць Фалєєвської та Адміральської, будівля Євангелістсько-лютеранської церкви Христа Спасителя (кірха), побудована в 1848 – 1852 роках за проектом архітектора К.Акройда у псевдоготичному стилі.
   На розі вулиць Лягіна і Адміральської будівля Академічного художнього російського драматичного театру зведена 1881 року за проектом інженера Т. К. Брусницького. Між вулицями Лягіна та Радянською – будівля головного Поштамту, побудована вже у 1970 році.
   А ось серце вулиці Адміральської – площа Соборна. 2005 року на площі була побудована каплиця Святого Миколая – на честь покровителя міста. Розписи для каплиці виконали Віктор Михайлович Семерньов разом з дочкою Галиною.
   Поряд розташувався сквер і меморіальний комплекс на честь 68 десантників-ольшанців. Меморіал розділений на дві частини – святкову і урочисто-жалобну. У святковій частині споруджено бронзовий пам’ятник 68 героям-десантникам. Автори меморіального комплексу – архітектори Вадим і Ольга Попови. На місці, де раніше був Миколаївський зоопарк знаходиться будівля Облдержадміністрації,.
   Через дорогу у бувшому «Будинку політпросвіти» розмістився Палац творчості учнів. 27 жовтня 1992 року біля Будинку творчості учнів, на місці колишнього палацу Аркасів, встановлено пам’ятний знак – мідну стелу з барельєфом Миколи Аркаса. Автори монумента – В.Федорук, А. Бондаренко.
   На будинку №29 у січні 2012 року було відкрито меморіальну дошку на честь 100-річного ювілею видатного кораблебудівника Анатолія Ганькевича.
   Органічно вписалася у фасад будинку меморіальна дошка відомому поету, нашому земляку, Марку Лисянському. Тут колись знаходився Будинок піонерів, куди ще хлопчиськом бігав майбутній поет Її виготовили миколаївські скульптори Інна, Юрій і Віктор Макушини (2003 рік).
   На вулиці Адміральській знаходиться гуманітарна гімназія № 2 – колишня жіноча прогімназія, збудована за проектом і під наглядом Є.А.Штукенберга.
   Замикає вулицю будівля управління заводу імені 61 комунара – колишнє Адміралтейство. 2007 року, до 218-ої річниці з дня заснування м. Миколаєва, тут встановлено пам'ятник Г. Потьомкіну. Автор пам’ятника: скульптор Віктор Макушин.
   Головні ворота і кам’яна стіна навколо підприємства споруджені в 1842 році архітектором Карлом Акроїдом за вказівкою головного командира Чорноморського флоту і портів, воєнного губернатора Миколаєва і Севастополя М. П. Лазарева. Після завершення реконструкції в 1978 році воротам повернули початковий вигляд. На них встановлені барельєфи міфічних крилатих коней з риб’ячими хвостами. Такі ворота єдині в Україні.

Література
  • Крючков, Ю. С. Адмиральская улица / Ю. С. Крючков // Вечерний Николаев. – 1998. – 27 окт. – С. 4 : ил. – (Из истории города)
  • Крючков, Ю. С. Адмиральская улица / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. Град Святого Николая / Ю. С. Крючков . – Николаев, 2003. – С. 33 – 57 : ил.
  • Крючков, Ю. С. [Адмиральская улица] / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. – Николаев: Возможности Киммерии, 1997. – С. 53 – 54 ; 116: ил.
  • Павлик, И. С. Адмиральская : [улица] / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская // Павлик, И. С. Николаев: улицы рассказывают : путеводитель / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская. – Одесса, 1988. – С. 25 – 30.
Артилерійська вулиця

    Артилерійська вулиця – найкоротша із поперечних вулиць міста. Вона проходить від рогу Дикого Саду до сучасної вулиці Адмірала Макарова, де впирається у будівлю. Ця вулиця – одна з «молодих» вулиць Городової частини старого Миколаєва. Сформувалася вона 1824 року після забудови на початку вулиці Адміральської, перпендикулярно їй, комплексу будівель – Будинку флагманів і капітанів, нині Будинок офіцерів флоту. Назву вулиці дав поліцмейстер Г. Г. Автономов у 1835 році у зв'язку з тим, що тут починалася дорога, яка вела до морського Артилерійського училища, побудованого в 1820 році на Мисі Порохового Льоху. Тут же, на Артилерійській вулиці, в другій половині ХІХ століття знаходилися Майстерні і Арсенал сухопутної артилерії, які займали великий квартал. Назва вулиці збереглася і сьогодні.
    Починається вулиця з Будинку флагманів і командирів, побудованого 1824 року в класичному стилі за розпорядженням О.С. Грейга. Будинок грав роль клубу для офіцерів-моряків і їх сімей, а з часом став називатися зимовим Морським зібранням.
   На Артилерійській вулиці мало будівель, які б представляли історико-архітектурний інтерес, але з нею пов'язані імена багатьох відомих учених, флотоводців, архітекторів, композиторів, письменників.
   В будинку, розташованому на розі Артилерійської та Нікольської, знаходилася канцелярія та управління Миколаївським ракетним закладом, і там жив його начальник полковник В.В.Нечаєв.
   На стіні житлового будинку №11 встановлена меморіальна дошка генерал-лейтенанту Костянтину Івановичу Константинову. Він був ініціатором створення в Миколаєві підприємства по виробництву бойових ракет. В будинку колись знаходилося тимчасове управління завідуючого по виготовленню бойових ракет.
   В будинку №13 по вулиці Артилерійській у 1881–1882 роках жив видатний письменник В.М.Гаршин. А з 1904 по 1937 рік в цьому ж будинку жив видатний вчений, інженер і педагог В.В.Рюмін.
    2001 року на будівлі №19, в якій зараз знаходиться Миколаївська дирекція банку «Аваль», встановлено меморіальну дошку, з якої проникливо вдивляється у миколаївців Ісак Еммануїлович Бабель, який десятирічним хлопчиськом відчиняв ці масивні двері чоловічого комерційного училища ім. Вітте, де осягав ази науки у 1904 – 1905 роки. Автор меморіальної дошки: скульптор Віктор Макушин.

Література
  • Крючков, Ю. С. Артиллерийская улица / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. Град Святого Николая/ Ю. С. Крючков. – Николаев, 2003. – С. 108 – 110 : ил.
  • Крючков, Ю. С. [Артиллерийская улица] / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. – Николаев: Возможности Киммерии, 1997. – С. 54 – 55 ; 117: ил.
  • Павлик, И. С. Артиллерийская : [улица] / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская // Павлик, И. С. Николаев: улицы рассказывают: путеводитель / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская. – Одесса, 1988. – С. 30 – 33.
Велика Морська вулиця

   Велика Морська – поздовжня вулиця в Городовій частині старого Миколаєва. Це одна з найдовших вулиць старого міста. Вона починається від Бузького бульвару на північному заході, де вона виходить з Варварівського мосту і тягнеться до вулиці Акіма, впираючись в парк імені Г. І. Петровського.

   Перша назва вулиці «Купецька» – запропонована П.І.Федоровим 1822 року, але не затверджена віце-адміралом О. С. Грейгом і була пов’язана з торговими рядами для «красного товару», які виходили одним боком на цю вулицю. Назву «Велика Морська» було запропоновано Г.Г.Автономовим 1835 року. В назві відображався зв'язок Миколаєва з морем і Чорноморським флотом. Після революції, у 20-і роки вулицю перейменовано у «25 Жовтня» – як пам'ять про Велику Жовтневу революцію. Проте після Великої Вітчизняної війни вулиці повернули історичну назву – Велика Морська.
   Визначення «велика» додано до слова «морська», мабуть, у зв'язку з тим, що на цій вулиці жили «великі» морські чини: начальники штабу Чорноморського флоту адмірали О.П.Авінов, С.П.Хрущов, В.О.Корнілов, Г.І. Рогуля та інші. Згодом на цій вулиці був побудований будинок генерал-губернатора Новоросійського краю М.С. Воронцова, а в кінці XIX – початку XX століть – декілька банків.
   Сьогодні Велика Морська – одна з найкрасивіших вулиць, де разом з новими будинками, збереглося багато старих будівель, які представляють історико-архітектурний інтерес. У повоєнні роки Велика Морська була продовжена до Бузького лиману, знову вийшла до вод Чорного моря, що повністю завершило значення її назви. Звідси починається новий міст через Бузький лиман, що веде до Одеси і Молдавії.
   У будинку № 27 знаходиться Обласна лікарня відновного лікування (в минулому Водолікарня доктора Кенігсберга). Побудована вона понад 100 років тому, на початку ХХ століття, за проектом одеського інженера І.Рейхенберга під керівництвом міського архітектора Е. Штукенберга, у так званому мавританському стилі.
   Велика Морська – це справжній «парад модерну» у всій його різноманітності. Будинок № 47 є пам’ятником архітектури. Ця красива будівля в неокласичному стилі з сильним впливом модерну початку ХХ століття була побудована 1904 року для Другого Російського страхового від вогню товариства. З 1986 року тут знаходиться Художній музей ім. В.В.Верещагіна.
   Представляє інтерес і будівля ХІХ століття у цегляному стилі на Великій Морській, 92. З травня 1985 року тут знаходиться Миколаївська обласна бібліотека для юнацтва.
   По вулиці Велика Морська проходить тролейбус № 3 і 6.

Література
  • Крючков, Ю. «Парад модерна» на Большой Морской / Ю. Крючков // Вечерний Николаев. - 2007. - №88(28 июля). - С. 3.
  • Крючков, Ю. С. Большая Морская улица / Ю.С. Крючков // Крючков, Ю.С. Град Святого Николая / Ю. С. Крючков. – Николаев, 2003. – С. 76 – 87: ил.
  • Крючков, Ю. С. [Большая Морская улица] / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. – Николаев: Возможности Киммерии, 1997. – С. 55 – 56 ; 119: ил.
  • Крючков, Ю. С. Николаевская «Уолл-стрит» / Ю. С. Крючков // Вечерний Николаев. – 1999. – 15 июня. – С. 4 : ил. – (Из истории города)
  • Павлик, И. С. Малая Морская. Большая Морская : [улицы] / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская // Павлик,И.С. Николаев: улицы рассказывают: путеводитель / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская. – Одесса, 1988. – С. 40 – 45.
Набережна вулиця

   Набережна вулиця – поздовжня вулиця в Городовій частині старого Миколаєва, яка проходила берегом річки Інгул. Ось як відміряна ця вулиця в проекті: «від пристані при будинку головного командира до флігелів Штурманського училища», тобто по берегу Інгула. Назва вулиці була запропонована П.І.Федоровим 1822 року, але не затверджена віце-адміралом О. С. Грейгом, повторно запропонована поліцмейстером Г.Г.Автономовим і затверджена адміралом М.П.Лазаревим 1835 року. Назву вулиця отримала за місцевістю, де вона проходила берегом.
   Ця вулиця незвичайна – вона практично «одностороння», оскільки будинки на ній розташовані лише по одній стороні. Не дивлячись на відносно велику довжину, вулиця через свою специфіку, майже не має будинків. Та все ж у старі часи це була парадна вулиця, яка відкривала панораму міста при в’їзді з боку Києва та Москви. Взагалі-то це дивна вулиця. Зараз вона починається від сучасної вулиці Пушкінської і губиться відразу за бульваром, ніби «пірнає» вниз і вліво до Інгульського мосту. Далі Набережна продовжується осторонь свого первинного напряму і піднімається уздовж стіни Адміралтейства. Потім разом зі стіною вона робить крутий поворот на право і, упершися в Адміральську вулицю, продовжує її далі уздовж всієї стіни, зливаючись по суті з Адміральською.
   В будинку № 5/11 по вулиці Набережній з 1975 по 1993 рік жив видатний вчений кораблебудівник ректор Миколаївського кораблебудівного інституту, професор Михайло Миколайович Александров, про що свідчить меморіальна дошка на будинку. А на будинку №7 встановлено меморіальну дошку Стрельникову Василю Полікарповичу – капітану, командиру ескадрілії 78-го винищувального авіаційного полку 6-ї авіаційної дивізії Військово-повітряних сил Північного флоту.
   По вулиці Набережній, 29 знаходяться будівлі колишніх Старофлотських казарм, які побудовані в 1840-1841 роках за проектом архітектора Карла Акройда в стилі пізнього англійського класицизму і сьогодні є пам'ятником архітектури національного значення. Наприкінці січня 2012 року відреставровані «Старофлотські казарми» було прийнято в експлуатацію, і в них розмістився Миколаївський обласний краєзнавчий музею.

Література
  • Крючков Ю. С. Набережная улица / Ю.С.Крючков // Крючков,Ю.С. Град Святого Николая. – Николаев, 2003. – С. 31 – 33 : ил.
  • Крючков Ю. С. Странная улица / Ю.С. Крючков // Вечерний Николаев. – 1999. – 27 окт. – С. 4 : ил. – (К 210-й годовщине Николаева)
Наваринська вулиця

   Наваринська вулиця – одна з найстаріших і найкоротших поперечних вулиць в Городовій частині старого Миколаєва. Вона починається від вулиці Адміральської, воріт будинку Головного командира, а після вулиці Адмірала Макарова, звертаючи від «п'яти кутів», виходить до Пушкінського кільця, де зливається з Пушкінською вулицею. Для першої поперечної вулиці, поліцмейстер П.І.Федоров запропонував назву – Фонтальна вулиця. Назва пов’язана з Фонтаном (джерелом), вода якого подавалась у будинок Головного командира з боку цієї вулиці. Назва не була затверджена генерал-губернатором Миколаєва адміралом О. С. Грейгом.
   1835 року поліцмейстер Г. Г. Автономов запропонував замість цієї назви інший варіант – Наваринська вулиця, в пам'ять про розгром турецько-єгипетської ескадри в Наваринській бухті силами з’єднаної англо-русько-французької ескадри 1827 року. На цій вулиці жили учасники Наваринської битви (М.П.Лазарев, П.С.Нахімов, В.О.Корнілов, О.П.Авінов та інші).
   Після революції Наваринську вулицю декілька разів перейменовували. В 20-ті роки XX століття вулиці дали ім'я Троцького – на честь популярного на той час політичного і військового діяча. 1928 року після еміграції Л.Троцького вулицю перейменували в Крестінтерновську – на честь Селянського інтернаціоналу. Назва не прижилась. Після розпуску Комінтерну, в 1937 – 1983 роках, вулиця носила ім'я Маяковського – на згадку про російського поета В.В.Маяковського, що відвідав місто Миколаїв у 1914 році. 1983 року вулиці повернуто її першу історичну назву – Наваринська.
   На вулиці Наваринській розмістилися ряд установ і організацій. Квартал між вулицями Шевченка і Адмірала Макарова займає пожежна частина з більш, ніж віковою історією. Будівля побудована в «цегляному стилі» модерну.
   На розі вулиць Наваринської і Нікольської зберігся будинок з колонами, який називають будинком Дерибаса. 2011 року на цьому будинку, за адресою Наваринська, 3, встановлена меморіальна дошка з написом, який свідчить, що в цьому будинку в 1792-1794 роках жив відомий російський військовий та державний діяч, адмірал Йосип Дерибас. Меморіальну дошку виготовив скульптор Віктор Макушин. Будинок, який Дерибас побудував для себе в Миколаєві, після від'їзду передав спочатку брату Михайлу, а потім – Морському відомству. Після Дерибасів в ньому жив відомий архітектор Карл Акройд.
   На вулиці Наваринській жив Г. М. Ге – культурний і суспільний діяч, брат відомого художника-передвижника М.М. Ге. У творчій спадщині Григорія Миколайовича – ряд п'єс і романів, театральні рецензії, статті в місцеві газети. В 1890 році в Миколаєві була видана його книга «Исторический очерк 100-летнего существования г. Николаева при устье Ингула», яка і сьогодні служить джерелом для знавців і любителів історії краю.
   На розі Великої Морської і Наваринської жили начальники штабу Черноморского флоту, учасники Наваринської битви. Після вулиці Адмірала Макарова Наваринська повертає під кутом і закінчується довгим кварталом. В середині кварталу, у власному будинку жив перший міський архітектор Л. А. Опацький.

Література
  • Крючков, Ю. С. Герой Наварина : [улица Наваринская] / Ю. С. Крючков // Вечерний Николаев. – 2003. – 15 апр.– С. 4 : ил. – (Лики истории)
  • Крючков, Ю. С. Наваринская улица / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. Град Святого Николая / Ю. С. Крючков. – Николаев, 2003. – С. 111 : ил.
  • Крючков, Ю. С. [Фонтальная = Наваринская улица] / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. – Николаев: Возможности Киммерии, 1997. – С. 61 – 62 ; 138: ил.
  • Павлик, И. С. Наваринская : [улица] / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская // Павлик, И. С. Николаев: улицы рассказывают: путеводитель / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л.Д.Мычаковская. – Одесса, 1988. – С. 45 – 47.
  • Северина, Л. Улица Наваринская: памяти морского сражения / Л.Северина // Новая николаевская газета. - 2011. - №10(9 марта). - С. 2.
Нікольська вулиця

   Нікольська вулиця – поздовжня вулиця в Городовій частині старого Миколаєва. Це одна з найдовших вулиць старого міста. Вона починається від колишнього Спаського сквера, потім круто повертає на схід і тягнеться до вулиці Садової.
   1822 року поліцмейстер П. І. Федоров запропонував назву Грецька вулиця – на ім'я Грецької церкви Святителя Миколи. Назва не була затверджена генерал-губернатором Миколаєва адміралом О. С. Грейгом. 1835 року поліцмейстер Г. Г. Автономов запропонував замість цієї назви інший варіант – Нікольська вулиця, за ім'ям тієї ж церкви, що збереглася до наших днів (нині – Свято-Нікольський собор). Після революції в 1919 році, вулиці дали ім'я Рози Люксембург – видатного діяча німецького, польського і міжнародного робітничого руху. Після відновлення Незалежності України, 1996 року, вулиці повернуто її першу історичну назву – Нікольська.
   З часів заснування Миколаєва вона була однією з парадних вулиць морського міста, на якій знаходилися громадські установи і жили багаті городяни. Нікольська своєю назвою пов'язана зі Святим Миколаєм-чудотворцем – покровителем моряків. Ця вулиця одна з найстаріших в місті, на ній багато красивих дореволюційних будівель, які чудом збереглися до наших днів. Сьогодні вулиця Нікольська – частина транспортної артерії Одеського напрямку.
   У сквері, на розі вулиць Нікольської і Великої Морської, 2007 року було встановлено бюст видатному політичному діячеві, Герою України В’ячеславу Чорноволу. Автор пам’ятника – скульптор Віктор Макушин, а проект впорядкування скверу розроблений Віктором Москаленком.
   У жовтні 2002 року на будинку, де народився Микола Аркас (вул. Нікольська, №13), урочисто відкрито меморіальну дошку. Автор: Юрій Макушин.
   На вулиці Нікольській є багато освітніх закладів. За адресою Нікольська, 6 розташована загальноосвітня школа №39.
   У красивій будівлі сучасної архітектури, побудованій 1989 року, по вулиці Нікольській, 24, розташувався Миколаївський національний університет імені В.О.Сухомлинського. 24 вересня 2004 року біля парадного входу університету було урочисто відкрито пам'ятник В.О.Сухомлинському, чиє ім'я носить університет. Бюст Учителю встановлено на фоні розкритої книги, на сторінках якої – знаменитий вислів В.Сухомлинського: «Серце віддаю дітям». Автори пам'ятника: скульптор А. Борисевич і архітектор О. Попова.
   Навпроти університету – Державний вищий навчальний заклад «Миколаївський політехнічний коледж»
   У липні 1968 року у сквері біля МНУ ім. В.О.Сухомлинського встановлено бюст Олексію Гмирьову. На лицевій грані пам’ятника напис: «Поэт – революционер Алексей Михайлович Гмырёв 1887 – 1911». На граніті висічені вірші. Автори: скульптор О.Здіховський, архітектор Є. Теляшова.
   За адресою Нікольська, 34 розташована Перша Українська гімназія імені Миколи Аркаса, колишня Маріїнська жіноча гімназія, побудована за проектом архітектора Євгена Штукенберга в 1863 році. Перед гімназією знаходиться сквер з доріжками у вигляді Андріївського прапора і фонтаном посередині. Нині сквер має назву Аркасівського.
   На розі Нікольської і Фалєєвської вулиць знаходиться витончений будинок Добровольських у стилі модерн. У березні 2004 року в ньому було відкрито Центр дитячої ортопедії та реабілітації для надання реабілітаційної допомоги дітям з проблемами опорно-рухового апарату і неврологічними захворюваннями.
   На цьому ж розі розташований Свято-Нікольський собор (раніше – Грецький Свято-Нікольський храм), побудований в 1803 – 1817 роках.
   По вулиці Нікольській, 18 жили два брати – Йосип і Олександр Поджіо – майбутні декабристи, про це свідчить меморіальна дошка з написом. В цьому ж будинку жив автор першого в Росії курсу землеробства, засновник школи практичного землеробства в Богоявленську, професор Михайло Ліванов. В будинку № 33 зупинявся і деякий час жив у своїх родичів громадський діяч і вчений Василь Назарович Каразін. За адресою Нікольська, 46 знаходиться редакція газети «Рідне Прибужжя». В будинку № 62 в 1923-1924 роках жив поет Едуард Багрицький, який працював в газеті «Красный Николаев». В цій же будівлі знаходився один з перших кінотеатрів міста «Северная Пальмира».
   Закінчується вулиця Пролетарським сквером. За сквером розташувався Будівельний колледж Київського національного університету будівництва і архітектури. Сам учбовий заклад розташований у стінах старих флотських казарм, побудованих у 1832–1838 роках за проектом англійського архітектора Чарльза Акройда. Перед будівлею 1994 року відбулося урочисте відкриття відновленого пам’ятника матросу Гнату Шевченку.

     Література
  • Крючков, Ю. С. Никольская улица / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. Град Святого Николая / Ю. С. Крючков. – Николаев, 2003. – С. 58 – 68 : ил.
  • Крючков, Ю. С. [Никольская улица] / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. – Николаев: Возможности Киммерии, 1997. – С. 69 – 70 ; 139: ил.
  • Крючков, Ю. С. Улица Святого Николая / Ю.С. Крючков // Вечерний Николаев. – 1999. – 18 сент. – С. 4 : ил. – (Из истории города)
  • Павлик, И. С. Розы Люксембург : [ныне Никольская улица] / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская // Павлик, И. С. Николаев: улицы рассказывают: путеводитель / И.С.Павлик, В.Р. Лифанов, Л.Д.Мычаковская. – Одесса, 1988. – С. 68 – 71.
Соборна вулиця

   Вулиця Соборна – поперечна вулиця в Городовій частині старого Миколаєва. Перша назва вулиці «Єлисаветградська» запропонована П.І.Федоровим у 1822 році, але не затверджена віце-адміралом О. С. Грейгом. Назву було запропоновано так, оскільки вулиця вела до Інгульського мосту, через Інгульський узвіз, а від мосту починалася Єлисаветградська дорога. Поліцмейстер Г. Г. Автономов 1835 року запропонував назву «Соборна». Ця назва пов'язана з тим, що початок цієї вулиці знаходився поряд з Адміралтейським собором Св. Григорія Великої Вірменії. Згодом, у другій половині XIX ст., вулицю продовжено на південь до Каботажного спуску, повз Вавілову дачу. З кінця XIX ст. Соборна стала головною вулицею міста, його торговим центром. На ній було збудовано будівлі Міського і Дворянського зібрань, чудові готелі, великі магазини, друкарні, ресторани, Гостиний ряд. Старожили говорили, що по Соборній навіть середнім чинам не дозволялося прогулюватися.
   Після вбивства Олександра II на розі Соборної та Херсонської була встановлена каплиця, а Соборну перейменовано на Олександрівську вулицю. Але перейменування не було затверджене.
   1897 року у місті було відкрито дві лінії кінної залізниці, що проходили частково Соборною. В 1914 році по цих лініях було пущено трамвай, а на перетині Соборної і Херсонської побудована трамвайна підстанція в стилі класичного модерну, що збереглася до нашого часу. У післявоєнні роки трамвайні колії зняли, а будівлю переобладнали, зберігши архітектуру.
   1915 року Соборну все-таки було перейменовано на Олександрівську. Проте після Лютневої революції їй повернули назву Соборна. В радянські часи, у 20-х роках ХХ століття, вулицю перейменовано на Радянську – на честь Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. 19 лютого 2016 року вулиці повурнуто історичну назву «Соборна».
   Після спорудження Палацу суднобудівників Соборну було урізано. Зараз вулиця Соборна є центральною вулицею міста Миколаєва і найдовшою пішохідною вулицею України. Від площі Леніна до проспекта Леніна заборонено рух транспорту.
   Це улюблене місце відпочинку, прогулянок, зустрічей городян та гостей міста. Тут розташована величезна кількість торгових центрів, кафе і ресторанів Миколаєва, а давні будови успішно зживаються з новими. Та скільки б не будувалося гігантських супермаркетів, а найпопулярнішим універмагом завжди залишається «Сотка». Напроти «Сотки» в 1989 році, до 200-річчя з дня заснування міста Миколаєва, відкрито монумент «На честь доблесної праці корабелів у місті Миколаєві».
   В будинку біля Супермаркету «Сотка» з 1984 по 2009 роки проживав покійний мер Володимир Чайка. 5 жовтня 2013 року, до його 65-річчя, встановлено меморіальну дошку з його зображенням.
   В самому центрі вулиці розмістився Каштановий сквер. Озеленення парку, зручні лавочки настроюють на хороший відпочинок. Тут завжди відпочиває багато людей похилого віку і в народі його іменують Парком пенсіонерів. 2005 року, до 215-ої річниці міста Миколаєва, у Каштановому сквері відкрито пам’ятник Святому Миколаю-Чудотворцю. Адже наше місто названо на честь Миколи Чудотворця і знаходиться під його заступництвом. Автор пам’ятника скульптор Іван Булавицький.


     Література
  • Галушки, С. Прогулки по Советской : [из истории улицы] / С. Галушкин // Николаев. – 2000. – №2. – С. 22 – 23.
  • Козлов, С. Какой тебе быть , главная улица? / С. Козлов // Вечерний Николаев. – 2004. – 12 июня. – С. 3 : ил.
  • Крючков, Ю. С. Соборная – Александровская – Советская / Ю. С. Крючков // Вечерний Николаев. – 1999. – 15 мая. – С. 4 : ил. – (Улицы твои, Николаев)
  • Крючков, Ю. С. [Соборная = Советская улица] / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. – Николаев: Возможности Киммерии, 1997. – С. 72 ; 147: ил.
  • Крючков, Ю. С. Соборная улица / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. Град Святого Николая / Ю. С. Крючков. – Николаев, 2003. – С. 125 – 130 : ил.
  • Павлик, И. С. Советская : [улица] / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская // Павлик, И. С. Николаев: улицы рассказывают: путеводитель / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская. – Одесса, 1988. – С. 102 – 105.
  • Советская – Соборная : справочник - путеводитель : [спецпроект журнала " Инициатива "] / предисл. В. Д. Чайки ; фото: А. А. Кремко, Д. Ласкина, В. Андриевского и др. – Николаев : Изд-во Ирины Гудым, 2010. – 32 с. : ил.
  • Январев, Э. Баллада о главной улице: ностальгические заметки : [об улице Советской] / Э. Январев // Вечерний Николаев. – 1999. – 12 сент.
Спаська вулиця

   Спаська вулиця – поздовжня вулиця в Городовій частині старого Миколаєва. Одна з найдовших вулиць старого міста. Назва вулиці була запропонована П.І.Федоровим у 1822 році, але не була затверджена віце-адміралом О. С. Грейгом, повторно запропонована поліцмейстером Г.Г.Автономовим і затверджена адміралом М.П.Лазаревим у 1835 році.
   Назва пов’язана з тим, що ця вулиця біля Бузького лиману круто повертала, майже під прямим кутом, і виходила до Спаського пагорбу, на якому знаходилася астрономічна обсерваторія. А від нього вона йшла до Спаського урочища – заміського парку Морського відомства, в якому розташовувалася будівля Літнього Морського зібрання. Тут судна Чорноморського флоту, які стояли на Спаському рейді, заправлялися водою і провізією. Після революції, в 20-і роки, вулиця була перейменована, на згадку про соратника В.І.Леніна, радянського державного і партійного діяча Я.М.Свердлова, отримавши назву «Свердлова». На жаль, у післявоєнні роки будівля, яку збудовано на крутому повороті вулиці Свердлова, перерізала її на дві нерівні частини, знищивши історичний зв'язок її зі Спаським спуском. Частина вулиці від Обсерваторії до повороту перейменована в Обсерваторну вулицю. У 1996 році вулиці Свердлова повернуто її першу історичну назву – Спаська.
   На Спаській вулиці знаходилося багато будинків красивої архітектури – банків, адміністративних будівель, купецьких особняків тощо. Багато з них збереглися і нині прикрашають вулицю.
   Дуже насичений красивими будинками квартал між вулицями Наваринською і Пушкінською. Одні з них – будинки купців Ерліха та Авраамова, являють своєрідний міні-ансамбль. Будівлю купця А. І. Еріха, з Меркурієм на башті, побудовано за проектом і під наглядом Є. А. Штукенберга в стилі модерн. Зараз тут розмістилася Дитяча художня школа. Не поступається їй, нині приватний, «барочний» будинок купця Н.Р. Авраамова.
   На вулиці Спаській, 46 знаходяться Дитяча музична школа №2, а на Спаській, 66 – Обласна бібліотека для дітей ім. В. Лягіна.
   2002 року на вулиці Спаській було відкрито першу приватну художню галерею в місті для публічного відвідування «На Спаській, 45».
   За адресою Спаська, 52 проживав Володимир Андріанов, колишній директор заводу імені 61 комунара. До його 100-річчя, в 2013 році, на цьому будинку було встановлено меморіальну дошку.

Література
  • Крючков, Ю. А кто в тереме живёт? : [прогулка по улице Спасской] / Ю. Крючков // Вечерний Николаев. - 2007. - №71(19 июня). - С. 2, 3.
  • Крючков, Ю. С. Спасская улица / Ю.С. Крючков // Крючков, Ю. С. Град Святого Николая / Ю. С. Крючков. – Николаев, 2003. – С. 68 – 74 : ил.
  • Крючков, Ю. С. [Спасская улица] / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. – Николаев: Возможности Киммерии, 1997. – С. 59 ; 149: ил.
  • Крючков, Ю. С. Улица нашого детства / Ю. С. Крючков // Вечерний Николаев. – 1999. – 6 нояб. – С. 4 : ил. – (Из истории города)
  • Павлик, И. С. Свердлова : [ныне Спасская улица] ] / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская // Павлик, И. С. Николаев: улицы рассказывают: путеводитель / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская. – Одесса, 1988. – С. 73 – 75.
Центральний проспект

   Перша назва цієї вулиці «Херсонська» запропонована П.І.Федоровим у 1822 році, але не затверджена віце-адміралом О. С. Грейгом, повторно запропонована поліцмейстером Г.Г.Автономовим і затверджено адміралом М.П.Лазаревим у 1835 році. Назва дана на честь міста і порту Херсона. Вулиця виводила до виїзду з міста на Херсонську дорогу. Це єдина вулиця, яка проходила через Городову і Адміралтейську частини старого Миколаєва. Херсонська вулиця – це найдовша поздовжня вулиця міста.

   У 20-ті роки XX століття перейменована на вулицю Первомайську – на честь міжнародного дня солідарності трудящих 1 Травня. Після війни вулиці повернули початкову назву «Херсонська». 1960 року, на відзначення 90-річчя з дня народження В. І. Леніна її перейменували на проспект Леніна. 19 лютого 2016 року проспекту присвоєно нову назву Центральний, у зв’язку з тим, що він є центральною магістраллю Миколаєва.
   Нині це найдовша і найширша магістраль міста. Починається від вулиці Генерала Карпенка і закінчується Старим кладовищем. Протяжність проспекту близько восьми кілометрів, він перетинає майже все місто із заходу на схід. Ширина проспекту майже 60 метрів, посередині прогулочна алея.
   Нині проспект забудований сучасними житловими кварталами, проте на деяких ділянках ще й досі залишаються одноповерхові будиночки, багато громадських установ, архітектурних пам’яток. На самому початку проспекту Центрального знаходиться учбовий корпус Національного університету кораблебудування імені адмірала С.О.Макарова.
   Навпроти стадіон «Суднобудівник» на 25 тисяч місць, споруджений в 1965 році. Тут проводяться спортивні змагання, спартакіади, фестивалі, свята. Перед стадіоном, 2008 року на честь 100-річчя миколаївського футболу було відкрито пам'ятний знак. На ньому викарбувані імена тих людей, які внесли вклад у розвиток миколаївського футболу. Проектант пам'ятного знаку – «Миколаївський Гіпроміст», художній керівник проекту – заслужений діяч мистецтв України Віктор Іваницький.
   Ряд пам'яток на проспекті Центральному нагадує про події Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років. 1967 року на розі проспекту Центрального і вулиці Декабристів відкрито меморіальний комплекс воїнам-визволителям Миколаєва. До 35-річчя визволення міста від нацистських окупантів монумент було реконструйовано. Реконструкцію монумента було доручено художнику-проектувальнику Ю.Т.Стешину та скульптору А.Коптєву.
   28 березня 1976 року, на перехресті проспекту Центрального з вулицею 6 Слобiдською встановлено пам’ятник воїнам-танкістам. На постаменті височить бойова машина – танк Т-34, що увічнив подвиг танкістів 2-го гвардійського механізованого корпусу, які 28 березня 1944 року під командуванням генерал-лейтенанта К.В.Свиридова, вийшли на південно-східну окраїну Миколаєва. На ньому викарбувано символічний номер “283”, який нагадує, що місто було звільнене 28 березня.
    У жовтні 1977 року, в ознаменування 60-ої річниці створення радянської міліції, на перехресті проспекту Центрального і вулиці Садової було відкрито пам’ятник воїнам – працівникам міліції Миколаївської області, які загинули в боях за Батьківщину і при виконанні службових обов’язків. Автори: скульптори І.Макушина, Ю.Макушин, архітектори С. Якимович і П. Казмірчук.
   На проспекті розташований Будинок художника, в якому живуть багато миколаївських художників. На першому поверсі розміщена виставкова зала, в якій постійно виставляють свої роботи миколаївські митці.
   На проспекті Центральному знаходиться середня загальноосвітня школа №13 та дитячий садочок №51«Супутник», а за адресою проспект Центральний, 173 розмістилася Центральна бібліотека для дітей імені Шури Кобера і Віті Хоменко.
   На проспекті Центральному розмістився Центральний колгоспний ринок, відкритий в 1960 році, приміський автовокзал, два готелі: «Україна» і «Миколаїв». Сьогодні готелі більше нагадують офісні центри.
   На проспекті Центральному розташована величезна кількість торгових центрів, кафе і ресторанів Миколаєва. Найбільші з них: великий сучасний торговий комплекс – мегамаркет «Південний Буг», який працює з 1983 року та перший торгово-розважальний – «Сіті-Центр», який працює з 2006 року.

Література
  • Крючков, Ю. С. Херсонская улица / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю.С. Град Святого Николая / Ю. С. Крючков. – Николаев, 2003. – С. 118 – 122 : ил.
  • Крючков, Ю. С. [Херсонская улица] / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. – Николаев: Возможности Киммерии, 1997. – С. 59 – 60 ; 154: ил.
  • Павлик, И. С. Проспекты : [В. И. Ленина] / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская // Павлик, И. С. Николаев: улицы рассказывают: путеводитель / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская. – Одесса, 1988. – С. 11 – 19.



© 2008 - 2019. Всі права захищені. Copyright Миколаївська обласна бібліотека для дiтей ім. В.Лягіна та партнери.  При використанні матеріалів сайту посилання на джерело обов'язкове.