Миколаївська обласна бібліотека для дітей ім. В.Лягіна - Моя Миколаївщина














      Моя Миколаївщина  Честь і слава спортивної Миколаївщини

Спортивні тренери

    Професія спортивного тренера – складна і відповідальна. Він повинен не тільки відмінно знати теорію своєї роботи, але і бути відмінним практиком, адже для того, щоб відкривати чемпіонів, потрібен особливий талант. Саме спортивний тренер приводить спортсмена на вищу сходинку п'єдесталу пошани. Хочеться назвати імена тих, хто готує чемпіонів, призерів, рекордсменів. Це чудова гвардія Миколаївських тренерів за різними видами спорту, і всі вони удостоєні звання «Заслужений тренер України», а деякі, до того ж, ще і заслужені працівники фізичної культури і спорту України. Академічне веслування: Ніна Іванівна Чечуй і Павло Михайлович Пришутов, Раїса Василівна Бессонова, Сергій Михайлович Єнтіс, Юрій Олександрович Павленко та Віталій Євгенійович Раєвський; бокс: Сергій Анатолійович Корчинський та Володимир Олександрович Букалов; велоспорт: Євген Львович Штермер; веслування на байдарках і каное: Євгеній Петрович Ніколаєв та В’ячеслав Петрович Ніколаєв; легка атлетика: Віктор Макарович Добро вольський та Інга Альвідасівна Бабакова; вітрильний спорт: Павло Кузьмич Калінчев; кінний спорт: Олександр Львович Зозуля; стрибки на батуті: Володимир Максимович Горжій та Людмила Михайлівна Горжій; стрибки у воду: Тетяна Йосипівна Мар’янко та Сергій Миколайович Гуменюк; фехтування: Юрій Володимирович Марченко, Артем Анатолійович Скороход, Анатолій Миколайович Шлікар; вільна боротьба: Григорій Володимирович Данько і Юлай Вільєвич Тупєєв; художня гімнастика: Наталія Олександрівна Ласейчук.
    Особлива вдячність тренерам паралімпійської і дефлімпійскої підготовки. Плавання: Микола Семенович Ільїн та Тетяна Анатоліївна Ільїна; теніс: Алла Осипова; легка атлетика: Сергій Затонов, фехтування: Геннадій Яновський, Володимир Христик та Олександр Дорошин; вільна і греко-римська боротьба: Георгій Пєтков.
    Саме ними вкладено чимало зусиль для досягнення перемог наших чемпіонів та призерів світу і Європи, Олімпійських ігор.

Горжій Володимир Максимович –

     заслужений тренер УРСР зі спортивної акробатики (1979), заслужений тренер СРСР зі стрибків на батуті (1990), заслужений працівник фізичної культури і спорту України, засновник миколаївської школи стрибків на батуті, тренер зі стрибків на батуті, головний тренер Збірної команди України зі стрибків на батуті, тренер ДЮСШ споркомплексу «Зоря» у Миколаєві. Нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня. медаллю "За доблесну працю", особистою подякою Президента Украины Л.Д. Кучми, Почесним знаком "За заслуги".

    Горжій Воладимир Максимович народився 1937 року в місті Миколаєві. Закінчив середню школу № 15. Спочатку захоплювався акробатикою під керівництвом Володимира Павловича Скачедуба, а потім, після служби в армії, за порадою свого наставника, з 1956 року сам став тренером в ПТУ № 1. Молодий тренер не тільки вивів своє училище на перше місце, але й шукав і знаходив таланти для великого спорту. Протягом 1957 – 1960 років навчався на факультеті фізичного виховання Миколаївського педагогічного інституту. 1961 року прийшов працювати тренером з акробатики в Дитячо-юнацьку спортивну школу-1, а 1969 року вивів команду в чемпіони України. Та життя не стоїть на місці. Коли 1964 року в Україні стали розвиватися стрибки на батуті, то він захопився цим видом спорту і заснував Миколаївську школу зі стрибків на батуті.
    Першу «установку» для стрибків зробили на ЧСЗ: зварили раму, натягнули саморобну сітку. Щось в такому роді раніше застосовувалося в процесі підготовки космонавтів і десантників. Радість польоту, відчуття невагомості, коли висота стрибка досягає 8 – 9 метрів. Не випадково батут називають космічним видом спорту. Він входить в обов'язкову програму підготовки космонавтів. Володимир Максимович вважає, що це найкрасивіший вид спорту. Така любов тренера передається його вихованцям. А ще краще, коли поряд вдумливий і талановитий помічник, дружина Людмила Михайлівна. Якось «запримітив» її більше 50 років тому на змаганнях в Хмельницькому і відразу ж привіз в рідне місто. І з 1972 року вони працюють разом.
    Перший серйозний успіх не примусив себе довго чекати. Володимир і Людмила Горжій зробили ставку на свою вихованку, Вікторію Бєляєву, вклали в неї свій талант і душу. Вона стала першою чемпіонкою СРСР і Європи, призеркою чемпіонатів світу. Далі пішла «зоряна плеяда»: Любов Прокоф’єва – чемпіонка Європи, Олена Коломієць – неодноразова чемпіонка світу і Європи, Сергій Буховцев – чемпіон Європи та володар Кубку світу. Горжії підготували багатьох чемпіонів та призерів офіційних міжнародних змагань.
    Про унікальну Миколаївську школу зі стрибків на батуті дізнались завдяки Вікторії Бєляєвій. Проте новий етап в розвитку батутного спорту в Миколаєві почався після 2000 року. Коли під час Олімпійських ігор в Сіднеї Оксана Цигульова завоювала срібну медаль і разом з Оленою Мовчан, під час показових виступів, продемонстрували високу майстерність в синхронних стрибках, Міністерство України у справах сім'ї, молоді і спорту удостоїло великої уваги Миколаївській спортивній школі. Тут був створений центр підготовки спортсменів зі стрибків на батуті під керівництвом Володимира Горжія. Мета, яку Міністерство ставило перед миколаївським тренером, була досягнута. 2004 року на Олімпійських іграх в Афінах, Юрій Нікітін став олімпійським чемпіоном. Але центр навчання спортсменів зі стрибків на батуті перенесли до м. Харкова, а на місце головного тренера назначили Сергія Соломатіна.
    Всі вихованці Володимира Максимовича – і олімпійці, і ті, хто тільки готується до перемог на вищому рівні, говорять про свого тренера тільки в вищих ступенях: професіонал, строгий наставник, але і доброї душі людина. А найголовніше, що бачать в ньому, – це уміння донести свої думки і вимоги до розуму і серця кожного. І отримати віддачу – у вигляді спортивних нагород різної гідності: від перших медалей з міських змагань до олімпійського «золота». Всі вони дорогі йому однаково, адже дістаються великою працею.
    Володимир Максимович Горжій удостоєний почесних звань: заслужений тренер України (1979), заслужений тренер СРСР (1990), заслужений працівник фізичної культури України, один з найбільш титулованих тренерів в історії радянського і українського спорту. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня, медаллю «За доблесну працю», особистою подякою Президента України Л.Д.Кучми, Почесним знаком «За заслуги». 2001 року, разом з дружиною Людмилою Михайлівною Горжій, удостоєний звання «Городянин року» в номінації «Фізкультура і спорт». 2008 року його ім’я занесене в Книгу пошани міста Миколаєва. За підсумками Миколаївського міського конкурсу «Людина року» Володимира Максимовича Горжія було визнано «Людиною року – 2010», а 2011 року він отримав звання «Почесний громадянин міста Миколаєва».

Література

  • Аров, Б. Полеты во сне и наяву… // Аров Б. Акварели родного города.- Николаев, 2004. - С.215-218.
  • Александренко, И. И. Горжий Владимир Максимович / И.И.Александренко, Б.Л. Аров // Николаевцы: энцикл. словарь. Николаев, 1999. - С. 107-108.
  • Горжий Владимир Максимович // Человек года. Горожанин года (1996-2010): библиогр. справочник. - 12-е изд., доп. - Николаев, 2011. - С. 36-37.

  • Аров, Б. Не год, а вся жизнь : [в самой престижной номинации "Человек года-2010" победителем вышел заслуженный тренер СССР и Украины, заслуженный работник физической культуры Украины Владимир Горжий] / Б. Аров // Южная правда. - 2011. - №23(1 марта).- С.3.
  • Аров, Б. Что там, за Китайской стеной : своё 70-летие самый титулованный в истории николаевского спорта тренер Владимир Горжий встречает с мыслями об Олимпиаде - 2008 / Б. Аров // Николаевские новости. Спорт. - 2007. - №151(18 дек.). - С. 1, 2.
  • Владимир Горжий - почетный гражданин города Николаева // Николаевские новости. Спорт. - 2011. - №103(30 авг.). - С. 2.
  • Кураса, Е. Владимир Горжий, основатель николаевского "космического" батута : ["Человеком года-2010" назван заслуженный тренер СССР и Украины, заслуженный работник физической культуры Украины Владимир Горжий] / Е. Кураса // Вечерний Николаев. - 2011. - №22-23(26 февр.). - С. 1.
  • Кураса, Е. Владимир Горжий. : тренер, человек, гражданин. Теперь -почетный / Е. Кураса // Вечерний Николаев. - 2011. - №101(10 сент.). - С.5.
  • Лучшие спортсмен и тренер мая - наши: [батутист Юрий Никитин и его тренер Владимир Горжий] // Вечерний Николаев. - 2008. - №69(21 июня). - С. 4.
  • Тонковид, В. Почетных граждан будет двое : [на 8-й сессии горсовета присвоено звание "Почетный гражданин города Николаева" В.Горжию и В.Белому] / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2011. - №95(27 авг.). - С. 2.
  • Человек года - Владимир Горжий : [подведены итоги общегородской программы "Человек года"] // Южная правда. - 2011. - №14(8 февр.). - С.1.
Web-ресурси

Горжій Володимир Максимович

Горжий Владимир Максимович

Человек Года Горжий В. М.

Горжий Владимир Максимович

Зозуля Олександр Львович –

     заслужений тренер України і СРСР з кінного спорту.

     Зозуля Олександр Львович народився 1 листопада 1908 року неподалеку від Житомира, в селі Троковичі Черняхівського повіту, в багатодітній родині коваля Льва Зозулі і Двойри Брандес.
    З дитинства був рішучим, швидким як блискавка і безстрашним. 1928 року, у 20-річному віці пішов служити в армію, хоча на той час до армії призивали у 22 роки, але він більше чекати не хотів. За кавалерію довелося позмагатися. Останнім аргументом послужила його чудова фігура. Навчався в Миколаївському кавалерійському училищі легко і закінчив з відмінним атестатом, був одним з кращих випускників. У ті часи відмінники одержували право вибирати самі місце служби. Вибрав Олександр Зозуля Білоруський військовий округ.
    Свою майбутню дружину, Зіну, знав ще маленькою дівчинкою. За 28 календарних років служби сім’я Зозулі переїхала 29 разів.
    Протягом 1938 – 1941 років Олександр Львович навчався у Військовій академії імені Фрунзе. У роки Великої Вітчизняної війни командував гвардійським кавалерійським полком, який першим вийшов на річку Ельбу. Нагороджений 6 орденами і багатьма медалями. Після війни Олександр Львович переїхав на постійне місце проживання до Миколаєва і загорівся ідеєю створити школу верхової їзди. Відставному полковнику, що звернувся з такою пропозицією до облспорткомітету, не відмовили. Давнє захоплення – коні визначило подальшу долю кавалериста. Із 1960 року починається становлення Миколаївської кінноспортивної бази і школи. Тренування Олександра Зозулі називали курсом молодого бійця. Він навчав не тільки майстерності вершника, але і мужності, дружбі, відданості справі. Школа стрімко росла професіонально, і 1961 року миколаївці вже брали участь в перших змаганнях, що проходили в Харкові. Але коні були ще погано навчені, можна сказати, кінники просто поїхали подивитися. Проте вже наступного року вони стали призерами змагань республіки, а 1966 – переможцями чемпіонату України. 1965 року в Миколаєві вперше пройшов чемпіонат України, і у всіх видах кінного спорту миколаївці були визнані переможцями.
    1972 року на базі було 120 чистокровних коней української верхової і будьонівської порід, підростали хороші спортсмени. У 1970 – 1980 роки слава про Миколаївську кінноспортивну школу олімпійського резерву гриміла на весь Радянський Союз. У своїй школі Олександр Зозуля зібрав найкращий тренерський склад, який тільки міг існувати у той час в Радянському Союзі. Команда Миколаєва не знала поразок сорок років підряд, перемагаючи на всесоюзних змаганнях, а збірна України на 70 відсотків складалася з Миколаївських спортсменів. Наші земляки увірвалися в еліту кінного спорту України. Зозуля продумував усе до дрібниць, створив унікальну базу, яка служила прекрасним місцем для проведення не тільки всеукраїнських, але і всесоюзних змагань. Практично всі чемпіонати України понад двадцять років підряд проходили в Миколаєві– по п'ять-шість на рік. Згодом вона стала однією з кращих баз олімпійської підготовки кінників на Україні. Ціла плеяда вихованців Олександра Львовича Зозулі – чемпіони Європи і світу, СРСР і України, вигравали престижні змагання, завойовуючи для школи кубки і медалі. Серед них і чемпіон XXII літніх Олімпійських ігор 1980 року в Москві Віктор Погановський.
    Олександр Львович Зозуля був дійсно унікальною людиною. Він створив Миколаївську школу кінного спорту і привів її до вершин. Всеукраїнські змагання з кінного спорту пам'яті О.Л.Зозулі вже давно стали традиційними. 1 листопада 2008 року, до 100-річчя з дня народження великого тренера, на базі ДП «Південьконецентр» була відкрита меморіальна дошка О.Л.Зозулі

Література

  • В пам'ять о великом тренере : 1 ноября 2008 года исполнилось бы 100 лет нашему земляку полковнику кавалерии, основателю конноспортивной школы , заслуженному тренеру СССР Александру Львовичу Зозуле // Южная правда. - 2008. - №140(11 дек.). - С. 8. - продовж .: №122(30 окт.). - С.4.
  • Здесь помнят Александра Зозулю : [к 100-летию Николаевской конно-спортивной школы открыта мемориальная доска А. Л. Зозуле] // Вечерний Николаев. - 2008. - №127(6 нояб.). - С. 8.
  • Романюк, А. "Ничто нас в жизни не сможет вышибить из седла" : 1 ноября 2008 г.-100 лет со дня рождения легендарного кавалериста, основателя и многолетнего руководителя Николаевской конноспортивной школы Александра Львовича Зозули / А. Романюк // Южная правда. - 2008. - №119(23 окт.). - С. 5. - продолж.: №122(30 окт.). - С.4.
  • Савочкина, А. Вернись, слава уходящая : Конноспортивной школе-50 лет / А. Савочкина // Южная правда. - 2010. - №122(4 нояб.). - С. 1, 4.
  • Тонковид, В. Николаевские конники - по-прежнему одни из лучших : [Всеукраинские соревнования памяти А. Л. Зозули, основателя николаевской школы верховой езды] / В. Тонковид // Вечерний Николаев.- 2008. - №47(22 апр.). - С. 1, 4.
Web-ресурси

Александр Львович Зозуля

Начало конно-спортивной школы

Возродится ли былая слава Николаевской конноспортивной школы Олимпийского резерва

Скороход Артем Анатолійович –

     майстер спорту, член збірної України, учасник чемпіонатів СРСР, заслужений тренер України з фехтування Миколаївської спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву, заслужений працівник фізичної культури і спорту України. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.

    Скороход Артем Анатолійович народився 1976 року. Навчався в середній школі № 17. Батьки його – люди «неспортивні», тому на записі в яку-небудь секцію не наполягали. До 3-го класу ходив інколи на плавання. Та доля знайшла Артема Скороходова сама. До школи прийшов тренер Віктор Явкун, який проводив набір до ДЮСШ-2. Артем, якого зацікавила шабля, записався разом з багатьма своїми однокласниками. І ось майже 30 років він живе фехтуванням. Майстер спорту, член збірної України, учасник чемпіонатів СРСР Артем Скороход досить рано закінчив кар'єру спортсмена. У 90-і роки розпалося фехтувальне братство: друзі, з якими починав, пішли хто в бізнес, хто в торгівлю. Але з фехтуванням не покінчили: наприклад, Андрій Мурлян, нині власник популярного кафе «Домовой», «за сумісництвом» є президентом Миколаївської обласної федерації фехтування. А Артему Скороходу, в його 20 років, запропонували вакансію тренера в недавно відкритій СДЮШОР, – мало не єдиній в Україні, де культивуються всі види фехтування – шабля, рапіра, шпага. Він згодився, і з тих пір в його трудовій книжці ніщо не змінилося: як був один-єдиний запис тих літ, так і залишився. На той час Артем уже закінчив МВУФК, а диплом про вищу освіту отримав 1995 року, вже будучи тренером, закінчивши факультет фізичного виховання МДПІ.
    Про свій перший набір Артем Анатолійович говорить з непередаваною гордістю: його перші вихованці досягли значних успіхів, що підтвердило талант молодого початківця-тренера. Євген Максимов – бронза на кадетському чемпіонаті світу, Василь Седнєв – переможець Кубка світу серед юніорів, Михайло Склонний – бронзовий призер чемпіонату Європи серед юніорів. Можна сказати, що тренер зростав разом зі своїми хлопцями.
    Спочатку лаври пожинала група його хлопців, а пізніше прийшла черга плеяди чудових дівчат – Ольги Харлан, Олени Хомрової, Ніни Козлової, Ольги Кісельової. Найбільших успіхів серед його вихованців досягла Оля Харлан. У віці 9 років, після занять бальними танцями, її привів до спортшколи хрещений, заслужений тренер України Анатолій Шлікар. І вже 2005 року Артем Скороход також одержав звання заслуженого – за успіхи Харлан, Козлової і Кисельової на чемпіонаті світу серед юніорів. 2007 року – дорослий чемпіонат світу, і це початок визнання Миколаївської школи фехтування у всесвітньому масштабі. А вже за рік, 2008-го, Ольга Харлан завоювала золото Пекінської Олімпіади, а її наставник, Артем Скороход, стає заслуженим працівником фізичної культури і спорту України. Говорять, що в учнях продовжується вчитель. На прикладі тандему Ольга Харлан – Артем Скороход розумієш, що це правда. Двоє наших земляків внесли величезний вклад в розвиток фехтування в Україні.
    До Миколаївської СДЮШОР приходить займатися все більше хлопчаків і дівчаток. Вони всі як один хочуть бути схожими на Ольгу Харлан. А осилить цей шлях тільки той, хто готовий добиватися свого наполегливою працею.
    2012 року Артема Скорохода, як особистого тренера бронзової призерки Олімпійських ігор з фехтування Ольги Харлан, було нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня. А за підсумками Миколаївського міського конкурсу «Людина року» він удостоєний звання «Городянин року – 2012» в номінації «Фізкультура і спорт».
    Влітку 2013 року Ольга Харлан вперше у своїй кар’єрі стала чемпіонкою світу в особистій першості. За версією НОК України, в серпні 2013 року Ольгу Харлан визнано кращою спортсменкою України, відповідно, її особистий наставник Артем Скороход став кращим тренером місяця.

Література

  • Артем Скороход: ангард! Еще - ангард! : [Артем Скороход "Горожанин года-2012" в номинации "Физкультура и спорт"] // Вечерний Николаев. - 2013. - N 22/23(23 февр.). - С. 4 : фот.
  • "Горожанином 2012 года" в Николаеве назван заслуженный тренер Украины Артем Скороход // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - N 16(5 февр.). - С. 2.
  • Лучшая спортсменка августа : Национальный олимпийский комитет лучшей спортсменкой Украины последнего летнего месяца назвал саблистку Ольгу Харлан : [соответственно ее личный наставник Артем Скороход стал лучшим тренером месяца] // Южная правда. - 2013. - N 96(3 сент.). - С. 1
Web-ресурси

Артем СКОРОХОД: "Такие, как Харлан и Поздняков, свой шанс не упускают". Фехтование


© 2008 - 2018. Всі права захищені. Copyright Миколаївська обласна бібліотека для дiтей ім. В.Лягіна та партнери.  При використанні матеріалів сайту посилання на джерело обов'язкове.