Миколаївська обласна бібліотека для дітей ім. В.Лягіна - Моя Миколаївщина














      Моя Миколаївщина  Честь і слава спортивної Миколаївщини

Спортсмени-олімпійці

    Миколаївськими спортсменами вписано багато цікавих сторінок в історію вітчизняного спорту. З часу утворення Миколаївської області в Олімпійських іграх брало участь багато наших земляків. Першим був робітник Чорноморського заводу Євгеній Яциненко. У вільний від роботи час він захоплювався веслуванням на байдарках і з любов'ю і всією душею ставився до тренувань. Переміг спочатку на міських змаганнях, потім на чемпіонатах України і СРСР. І ось 1956 року він опинився в далекій Австралії на XVI Олімпійських іграх у Мельбурні. Євгеній Яциненко хоча і не став чемпіоном, але й не сплохував, потрапив до групи найсильніших.
    Найвищих спортивних результатів від часу заснування Миколаївської області добилися багато наших земляків. На XVIІ Олімпійських іграх 1960 року в Римі золоту медаль завоював Іван Богдан (греко-римська боротьба). Московська Олімпіада 1980 року принесла миколаївцям подвійну радість: золоту медаль завоював Віктор Погановський (кінний спорт), а срібним призером стала Антоніна Пустовіт (Димова) (академічне веслування). Інга Бабакова (легка атлетика) стала бронзовим призером XXVI Олімпійських ігор 1996 року в Атланті. На XXVII Олімпійських іграх 2000 року в Сіднеї Оксана Цигульова (стрибки на батуті) завоювала срібну медаль. Солідно виступили миколаївці на XXVIII Олімпійських іграх 2004 року в Афінах: чемпіонський титул завоював Юрій Нікітін (стрибки на батуті), бронзовими призерами стали Віта Стьопіна (легка атлетика) і Сергій Білоущенко (академічне веслування). Найвдалішими для миколаївців були XXIX Олімпійські ігри 2008 року в Пекіні: стали чемпіонами фехтувальниці Ольга Харлан і Олена Хомрова, бронзові медалі завоювали Ілля Кваша (стрибки у воду) і Тарас Данько (вільна боротьба). На XXX Олімпійських іграх 2012 року в Лондоні Ольга Харлан (фехтування) стала бронзовим призером.
    Існує крилата фраза: головне – не перемога, а участь. Участь в Олімпійських іграх – один з найвищих ступенів до слави. Їм, сильним, сміливим, відважним, мужнім, до призового місця трохи не вистачило везіння. Ось вони, миколаївські спортсмени – учасники Олімпійських ігор: Євген Яциненко, Віктор Запорожець, Наталія Кваша, Світлана Філь, Віталій Раєвський, Юрій Сергієнко, Сергій Ковганко, Олександр Білозьоров, Валерій Самара, Сергій Приймак, Михайло Халілов, Марія Ралчева, Валентина Карпенко, Оксана Ілюшкіна, Валерій Димо, Юрій Кравцов, Кирило Поспєєв, Ірина Чужинова, Тетяна Колесникова, Світлана Спірюхова, Олена Федорова, Олена Мовчан, Максим Прокопенко, Дмитро Прокопенко, Сергій Безуглий, Юлія Чернова, Олег Машкін, Костянтин Міляєв, Андрій Шафранюк, Павло Калинчев, Іван Іщенко, Сергій Дерев’янченко, Олександр Ключко, Андрій Гривко, Тетяна Стяжкіна, Олена Холоша, Олена Буряк, Віктор Гребенников, Антон Холязников, Єлизавета Бочкарьова, Андрій Шпак, Ганна Демидова, Наталія Шерстнева, Інна Полінко, Алла Цупер, Сергій Бут, Євген Челомбітко, Олег Панков, Андрій Чміль.

Література

  • Аров, Б. На олимпийской орбите : [николаевские спортсмены на XXX на Олимпийских играх] / Б. Аров // Южная правда. - 2012. - №81(26 июля). - С. 4.
  • Максимова, А. Николаевцы в Пекине : [результаты Олимпийских игр для николаевских спортсменов] / А. Максимова // Вестник Прибужья.- 2008. - №35(28 авг.). - С. 1.
  • Они поедут в Лондон: николаевские спортсмены - участники летней XXX Олимпиады // Вестник Прибужья. - 2012. - №28(12 июля). - С. 1.
  • Первов, Г. Николаевцы в энциклопедии олимпийского спорта: [вышел 5-й том энциклопедии олимпийского спорта под ред. В.Н.Платонова] / Г. Первов // Южная правда. - 2006. - №1(1 янв.). - С. 4.
  • Луста, В. На повестке дня - Ванкувер : накануне 15-летия олимпийского движения на Николаевщине / В. Луста // Николаевские новости. Спорт. - 2009. - №17(10 февр.). - С. 1, 2.
  • Чайковский, А. Олимпийский итог Николаевщины / А. Чайковский// Рідне Прибужжя. - 2008. - №100(6 верес.). - С. 3.
Web-ресурси

Наши достижения

Абраменко Олександр Володимирович -

    український фристайліст, фахівець із лижної акробатики, олімпійський чемпіон 2018 року, учасник Олімпійських ігор 2006, 2010, 2014 років. Нагороджений орденом «За заслуги» IIІ ступеня (2008), володар малого Кришталевого глобуса з лижної акробатики сезону 2015–2016.

    Абраменко Олександр Володимирович народився 4 травня 1988 року в родині військовослужбовця в місті Первомайську Миколаївської області. Закінчив Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова.
    Батько Сашка професійно займався футболом, тому мріяв, щоб син пішов його слідами. Відтак, з шести років хлопець ходив на футбол, але особливо не цікавився ним. Водночас Абраменко вчився виконувати стрибки на батуті, і це приносило йому значно більше задоволення. У хлопця помітили потенціал та запросили до групи з фрістайлу. Два роки Сашко займався на батуті, виконував стрибки у воду, і лише після тривалих тренувань йому дозволили вийти на трамплін. Саме в Миколаєві тоді побудували перший і поки що єдиний трамплін для фрістайлу в Україні.
    Олександр Абраменко виступає за Миколаївську область та представляє Збройні сили України. Його перший тренер – В’ячеслав Германсон. Проте зараз тренується у Юрія Кобельника та у головного тренера збірної України з фристайлу Евнера Аблаєва.
    До тріумфу в Пхьончхані Олександр Абраменко вісім разів був на подіумі Кубка світу. Щоправда, лише одного разу виграв етап. Найкращий результат Олександра на чемпіонатах світу – п'яте місце в 2009-му році. 2016 року Абраменко став першим в історії України фрістайлістом, який виграв малий Кубок світу в лижній акробатиці. У тому ж сезоні Олександр тричі піднімався на подіум: третє місце в Пекіні, друге і третє в Дір Веллі, США.
    Минулий сезон, а разом з ним і чемпіонат світу, Олександр пропустив через серйозну травму: на одному з літніх турнірів він невдало приземлився при входженні у воду. Через пропущений сезон і відновлення форми Олександр чи не останнім з української команди здобув олімпійську ліцензію.
    Зимові Олімпійські Ігри-2018 у Пхьончані стали для Абраменка четвертими в кар'єрі. До свого олімпійського золота Олександр йшов 12 років: на Іграх в Турині-2006 він фінішував лише 27-м; на Олімпіаді в Ванкувері-2010 – посів 24-е місце, у Сочі-2014 Олександр Абраменко показав шостий результат.
    На Олімпіаді-2018 в Пхьончхані Олександр Абраменко після першої спроби був третім, після другої – четвертим. Але в головному фіналі він виконав неймовірно складний стрибок, показавши результат в 128,51 бала.
    Олександр Абраменко став першим українським призером Олімпійських ігор у фрістайлі. Крім того, Абраменко – перший українець в незалежній історії країни, який піднімався на найвищу сходинку п'єдесталу на зимових Іграх.

Література

  • Александр Абраменко завоевал золотую медаль в лыжной акробатике // Рідне Прибужжя. - 2018. - N 8(22 лют.). - С. 11.
  • Александр Абраменко пронес флаг Украины : знаменосцем на церемонии закрытия ХХІІІ зимних Олимпийских игр стал олимпийский чемпион по фристайлу Александр Абраменко // Южная правда. - 2018. - N 22(27 февр.). - С. 1 : фот.
  • Быстрица, А. Николаевский фристайлист Александр Абраменко после травмы начал подготовку к Олимпиаде 2018 года в Пхенчхане / А. Быстрица // Николаевские новости. Спорт. - 2017. - N 61(23 мая). - С. 4.
  • Ванкувер : олімпійська команда україни: [Абраменко Олександр та Волкова Ольга] // Олімпійська арена. - 2010. - N1. - С. 13-23.
  • Воронов, А. Николаевские чиновники ночью встречали в аэропорту "Борисполь" олимпийского чемпиона Александра Абраменко / А. Воронов // Николаевские новости. - 2018. - N 26(28 февр.). - С. 1.
  • Головко, О. Історичний політ над парком "Фенікс" / О. Головко // Урядовий кур’єр. - 2018. - N 35(20 лют.). - С. 2
    У неділю у сніговому парку «Фенікс» фристайліст Олександр Абраменко у вирішальній спробі - суперфіналі змагань з лижної акробатики виконав стрибок Back Full-Full-Double Full, набрав у сумі 128,51 бала і здобув історичне для вітчизняного спорту «золото».
  • Заслуженный тренер Украины Юрий Кобельник: Саша Абраменко выиграл еще не все награды : победителя этапа кубка мира по фристайлу и его тренера чествовали в Николаевской областной госадминистрации // Николаевские новости. Спорт. - 2015. - N 30(10 марта). - С. 1 : фот.
  • ["Золотая" лыжа Александра Абраменка в Олимпийском музее в Лозанне (Швейцария)] // Вечерний Николаев. - 2018. - N 24(1 марта). - С. 1.
    Олимпийский чемпион по фристайлу, николаевец Александр Абраменко по просьбе Олимпийского музея в Лозанне (Швейцария) передал ему "золотую" лыжу мукачевской фирмы "TISA" со своим автографом.
  • Івашко, О. Як олімпійське "золото" рятуватиме фристайл / О. Івашко // Урядовий кур’єр. - 2018. - N 61(30 берез.). - С. 1, 3
    Світове лідерство українця в лижній акробатиці може стати поштовхом для відродження зимового виду спорту.
  • Клумба в честь чемпиона // Родной причал. - 2018. - N 20(16 мая). - С. 8 : фот.
    В украинской столице открыли клумбу в честь николаевского олимпийского чемпиона Александра Абраменко.
  • Лучшие спортсмены Николаевской области 2014 года - Ольга Харлан и Александр Абраменко : версия Николаевской облгосадминистрации // Николаевские новости. Спорт. - 2014. - N 158(30 дек.). - С. 2.
  • На Олимпиаде-2018 в Пхенчхане николаевский фристайлист Александр Абраменко стартует в субботу // Николаевские новости. - 2018. - N 20(14 февр.). - С. 1 : фот.
  • Нечаєва, Г. Стрибок мрії / Г. Нечаєва // Олімпійська арена. - 2018. - N 2. - С. 8-15.
  • Николаев встретил Олимпийского чемпиона Александра Абраменко // Рідне Прибужжя. - 2018. - N 9(1 берез.). - С. 2.
  • Николаев вырастил еще одного олимпийского чемпиона! : [Александра Абраменка] // Вечерний Николаев. - 2018. - N 20(20 февр.). - С. 1 : фот.
    18 февраля, украинский фристайлист из Николаева Александр Абраменко завоевал первое олимпийское "золото" для нашей сборной в южнокорейском Пхенчхане.
  • Николаевец Александр Абраменко - олимпийский чемпион Пхенчхана! : Николаевская область и ее лыжный акробат принесли Украине первую и пока единственную медаль на ХХІІІ Зимних Олимпийских играх в Южной Корее // Николаевские новости. - 2018. - N 23(21 февр.). - С. 1 : фот.
  • Николаевский лыжный акробат на World Masters : [Александр Абраменко] // Южная правда. - 2017. - N 94(22 авг.). - С. 2.
    На турнире World Masters в Швейцарии, за полгода до начала зимних Игр в Пхенчанге, фристайлисты прыгали на воду. В состязании мужчин николаевец Александр Абраменко занял второе место.
  • Николаевцы Александр Абраменко и Ольга Харлан - претенденты на народный спортивный "Оскар" // Николаевские новости. Спорт. - 2017. - N 16(7 февр.). - С. 1.
  • Николаевцы встретили своего чемпиона : [Александра Абраменка] // Вечерний Николаев. - 2018. - N 24(1 марта). - С. 1.
    27 февраля 2018 года в киевском аэропорту "Борисполь" приземлилась олимпийская сборная Украины по зимним видам спорта, в ее рядах - золотой призер Игр Александр Абраменко.
  • Олімпійський прапор піднято! // Родной причал. - 2018. - N 7(14 февр.). - С. 1
    Миколаївський фристайлист Олександр Абраменко очолив українську збірну на Олімпійських іграх в Пхьончхані. А чемпіон світу з біатлону Максим Яровий представлятиме Миколаївщину в команді на Паралімпіаді.
  • Олимпийское "золото" едет в Николаев : николаевский спортсмен Александр Абраменко стал олимпийским чемпионом в лыжной акробатике // Родной причал. - 2018. - N 8(21 февр.). - С. 1 : фот.
  • Ольга Харлан и Александр Абраменко - лучшие спортсмены Николаевской области 2014 года // Рідне Прибужжя. - 2015. - N 2(8січ.). - С. 12.
  • Орден и сертификат на квартиру от Президента // Южная правда. - 2018. - N 24(3 марта). - С. 1.
    Президент Петр Порошенко встретился с чемпионом ХХIII зимних Олимпийских игр николаевским фристайлистом Александром Абраменко. Глава государства вручил спортсмену орден "За заслуги" III степени и сертификат на квартиру.
  • Островская, М. Олимпийское золото Александра Абраменко / М. Островская // Южная правда. - 2018. - N 18/19(17-20 февр.). - С. 16 : фот. цв.
  • Пантелеенко, В. Золотое сальто : как украинский фристайлист стал олимпийским чемпионом всем чертям назло / В. Пантелеенко // Аргументы и факты в Украине. - 2018. - N 8. - С. 22.
  • Первов, Г. Александр Абраменко выступит на зимних Олимпийских играх-2018 / Г. Первов // Южная правда. - 2018. - N 11(1 февр.). - С. 4.
    В зимних Олимпийских Играх, которые будут проходить в феврале этого года в Пхенчхане (Республика Корея) примет участие николаевский фристайлист Александр Абраменко в лыжной акробатитке.
  • Петрусевич, А. "Золото" и безысходность / А. Петрусевич // 2000 : лучшая аналитика и прогнозы. - 2018. - N 9/10(2/8 марта). –С. 5 : вкл. л.
  • Подгорный, Р. Чемпион Олимпиады по фристайлу Александр Абраменко: "Когда я завоевал золото, думал - это сон" / Р. Подгорный // Южная правда. - 2018. - N 23(1 марта). - С. 3.
  • Президент НОК Украины Сергей Бубка и николаевский губернатор Вадим Мериков поздравили Александра Абраменко с победой на этапе кубка мира // Николаевские новости. Спорт. - 2015. - N 27(3 марта). - С. 1.
  • Радишевский, С. В девятнадцатой - встреча с чемпионом / С. Радишевский // Вечерний Николаев. - 2018. - N 56(19 мая). - С. 3 : фот.
    В общеобразовательной школе №19 состоялась встреча учеников с чемпионом по фристайлу Зимней Олимпиады-2018 в корейском Пхёнчхане Александром Абраменко.
  • Серый, В. Николаевец Александр Абраменко занял шестое место в фристайле / В. Серый // Рідне Прибужжя. - 2014. - N 8(20 лют.). - С. 13.
  • Синявский, В. Александр Абраменко - третий на этапе кубка мира в США / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2015. - N 6(13 янв.). - С. 1.
  • Синявский, В. Думал, что моя победа - это сон! - вчера Александр Абраменко дал первую пресс-конференцию в Николаеве / В. Синявский // Николаевские новости. - 2018. - N 26(28 февр.). - С. 2, 5.
  • Синявский, В. Лыжный акробат Александр Абраменко: Свою победу посвящаю маме : "Золото" последнего этапа кубка мира 2014-2015 годов по фристайлу в Николаеве! / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2015. - N 27(3 марта). - С. 1 : фот.
  • Синявский, В. Николаевец Александр Абраменко занял шестое место на Олимпиаде в Сочи / В. Синявский // Николаевские новости. - 2014. - N 23(19 февр.). - С. 1 : фот.
  • Тонковид, В. Николаевский фристайлист-шестой в мире : [Александр Абраменко] / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2014. - N 20(20 февр.). - С. 8.
  • Тяжелое "золото" Александра Абраменко : ["Горожанин года-2017" в специальной номинации "Слава города" - Абраменко Александр, чемпион зимних Олимпийских игр в Пхенчхане по фристайлу] // Вечерний Николаев. - 2018. - N 25/26(3 марта). - С. 3 : фот.
  • Честь Николаевской области на Олимпиаде в Пхенчхане будет защищать Александр Абраменко // Николаевские новости. - 2018. - N 14(31 янв.). - С. 1.
  • Як зустрічали чемпіона / Прес-служба Миколаївської обласної ради // Южная правда. - 2018. - N 23(1 марта). - С. 1 : фот.
Web-ресурси



Бабакова Інга Альвідасівна –

    українська спортсменка, легкоатлетка (стрибки у висоту), заслужений майстер спорту України, бронзовий призер Олімпіади 1996 року, учасниця Олімпіад 2000 та 2004 років, чемпіонка світу 1999 року, неодноразова призерка чемпіонатів світу та чемпіонатів Європи, за підсумками міжнародних стартів визнана кращою стрибункою світу у висоту 1995 року, неодноразова чемпіонка України зі стрибків у висоту. Нагороджена Почесною відзнакою Президента України «За заслуги», повний кавалер орденів «За заслуги» трьох ступенів.

    Бабакова Інга Альвідасівна (Інгрид Буткус) народилася 27 червня 1967 року в місті Ашгабат (Туркменістан). Її батько був військовим, і родині доводилося часто переїздити з одного міста в інше. Завдяки високому зросту Інга спочатку грала в баскетбол і навіть зуміла стати капітаном команди. 1984 року родина приїхала до Краснодара. Там не було хорошої баскетбольної секції, і тому Інзі довелося перекваліфіковуватися на інший вид спорту, хоча на той час їй було вже 16 років. Це стали стрибки у висоту. Першим її тренером в цьому виді спорту був Анатолій Дмитрович Чинченко. Саме він тоді, в Краснодарі, помітив дівчину. На його думку, Інга підходила для стрибків у висоту за структурою тіла і знову ж таки за зростом.
    Успіхи з'явилися відразу, як тільки вона почала брати участь у змаганнях. У десятому класі, через три місяці занять, уже мала 2-й дорослий розряд. Через рік після початку занять стала кандидатом в майстри спорту, а через два роки (1987) – майстром спорту. Того ж, 1987, року Інга ввійшла до складу збірної юніорської команди СРСР. Незабаром стала показувати високі результати, долаючи планку на відмітці 187-192 см.
    1988 року в Таллінні, виступаючи на чемпіонаті СРСР, Інга познайомилася зі спортсменом-парусником, Сергієм Бабаковим. Наступного року вони одружилися, і вона переїхала до Миколаєва. Інга з Краснодарського інституту фізичної культури і спорту перевелася до Миколаївського педагогічного інституту на факультет фізичного виховання, який успішно закінчила 1990 року. Спеціально для Інги, з Луганська запросили тренера – Ігоря Даниловича Ковпака.
    Сім’я жила в однокімнатній квартирі Сергія. У червні наступного року в них народився син Геннадій. У перерві між чемпіонатами світу в Афінах і Севільї Інга Бабакова народила дочку Ніколь. Тренуватися почала у вересні 1990 року, а взимку вже брала участь у змаганнях.
    Інга запам’ятала 1990 рік, Луганськ. Тоді вона повторила рекорд України: узяла висоту 2 метри. Вихід на такий рівень після пологів – це щось просто фантастичне. Висоту переміряли, і виявилося, що там 1,98 метра. Але для неї цей результат запам'ятається як особиста перемога, особистий рекорд. Ось тоді про неї заговорили і почали сприймати як серйозну конкурентку.
    Шлюб змінив і життя Сергія – він, яхтсмен і тренер з парусного спорту, став тренером з легкої атлетики, її особистим тренером, і по можливості супроводжував Інгу на всі змагання, а вона говорила, що без нього просто не може виступати успішно. Він був не тільки тренером, але і психологом. З Сергієм Інга почала показувати набагато кращі результати, ніж раніше. Почалося неймовірне кар'єрне зростання. За літо 1995 року вона взяла участь у 13 змаганнях і на всіх брала висоту більше 2 метрів. Всі відразу заговорили про те, що вона краща стрибунка світу. Крім того, у неї був титул найстабільнішої стрибунки. А за рубежем стабільність цінується набагато більше, ніж високий одноразовий результат.
    Інга неодноразово брала участь в Олімпійських іграх: на XXVI Олімпійських іграх в Атланті (1996) – отримала бронзову медаль, на XXVII Олімпійських іграх в Сіднеї (2000) зайняла 5 місце і на XXVIIІ Олімпійських іграх в Афінах (2004) посіла 9 місце. В Афінах всі газети писали, що приїхала найдоросліша стрибунка в світі. У віці 37 років, народивши двох дітей, вона брала висоту 2 метри.
    Інга Бабакова – багаторазова призерка чемпіонатів світу та чемпіонатів Європи. На міжнародних змаганнях 1995 року в Токіо узяла висоту 205 см і за підсумками міжнародних стартів визнана кращою стрибункою світу 1995 року. Успішно виступала на міжнародних змаганнях в Англії, Бельгії, Німеччині, Польщі, США, Франції, Швейцарії, Югославії. Бронзовий призер «Гран-прі» в Барселоні (1991), перше місце на «Гран-прі» в Монако (1995), переможниця Міжнародного турніру «Гран-прі» в Парижі (1997)…
    Інга – неодноразова чемпіонка України зі стрибків у висоту, нагороджена Почесною відзнакою Президента України «За заслуги», повний кавалер орденів «За заслуги» трьох ступенів. Переможець обласного конкурсу ”Наші здобутки”, присвяченого 10-річчю незалежності України в номінації “Кращий спортсмен”.
    За підсумками Миколаївського міського конкурсу «Людина року» визнана «Городянином року» (1996, 1999) в номінації «Фізкультура і спорт». Удостоєна звання «Людина року – 2001». Лауреат Всеукраїнської програми “Лідери регіонів” (2002). 2008 року занесена до Книги пошани міста Миколаєва.
    Після завершення спортивної кар’єри Інга Альвідосівна поєднує тренерську діяльність (тренує Віту Стьопіну) з громадською роботою. Вона є президентом Федерації легкої атлетики Миколаївської області, голова комісії «Спорт і навколишнє середовище» НОК України, є членом Комісії атлетів НОК України і Європейського олімпійського комітету. Ця комісія займається проблемами реабілітації спортсменів і боротьбою з допінгом. Інга Альвідасівна Бабакова має звання підполковник міліції.

Література

  • Аров, Б. Л. Бабакова Инга /Ингрид/ Альвидасовна / Б. Л. Аров // Николаевцы: энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 49.
  • Аров, Б. Вопреки пословице / Б. Аров // Аров, Б. Акварели родного города. – Николаев, 2002. – С. 229 - 232.

  • Кузнецов, А. Инга Бабакова: очень хочется выиграть вторую олимпийскую медаль / А. Кузнецов // Вечерний Николаев. - 2000. – 11 янв.
  • Кузнецов, А. Как маленькая Николь помогла своей маме стать чемпионкой мира : [об Инге Бабаковой] / А. Кузнецов // Вечерний Николаев. - 2000. – 11 янв.
  • Люлька, О. Заложница высоты : [штрихи к портрету Инги Бабаковой] / О. Люлька // Спорт сегодня. - 2003. - 26 авг. - С. 9.
  • Романюк, А. Прыжок из «провинции» : [беседа с Ингой Бабаковой]/ А. Романюк // Южная правда. - 1999. – 15 трав.
  • Романюк, А. Сергей Бабаков: «Радуемся каждому дню» : чемпіонка мира живет в Николаеве / А. Романюк // Южная правда. - 1999. – 11 сент.
  • Серый, В. Инга Бабакова избрана президентом федерации лёгкой атлетики Николаевской области / В. Серый // Николаевские новости. Спорт. - 2007. - №151(18 дек.). - С. 2.
  • Фоменко, А. Інга Бабакова: Я посміхаюся, навіть коли мені боляче : [інтерв’ю] / А. Фоменко // Україна молода. - 2009. - 13 березня. - С. 22.
Web-ресурси

Бабакова Инга Альвидасовна

Бабакова Інга Альвідосівна

Инга Бабакова (Inha Babakova) Украина

Интервью с Ингой Бабаковой

Инга Бабакова - чемпионка мира

Инга Бабакова избрана президентом федерации легкой атлетики Николаевской области

Бабакову на Олимпиаде спасла рюмка водки, а мэр Николаева за медаль дал 20 грн

Білоущенко Сергій Олександрович –

    український спортсмен з, академічного веслування, заслужений майстер спорту України, бронзовий призер Олімпійських ігор 2004 року з академічного веслування в четвірці парній, багаторазовий переможець і призер міжнародних регат і чемпіонатів України.

    Білоущенко Сергій Олександрович народився 16 вересня 1981 року в смт Чаплинка Херсонської області. Почав займатися веслуванням з 1996 року. Закінчив Дніпропетровський державний інститут фізкультури і спорту. Першим тренером була Раїса Безсонова. Тренувався у Віталія Раєвського і Анатолія Шишканова.
    Сергій – чемпіон етапів Кубка Світу 2002 року, бронзовий призер етапів Кубка Світу 2003 року, Сергій Білоущенко – член Миколаївської команди у складі збірної України, став бронзовим призером XXVIII Олімпійських ігор 2004 року в Афінах з академічного веслування в четвірці парній. На чемпіонаті світу 2006 року зайняв друге місце, на чемпіонаті світу 2007 року – 6 місце, на чемпіонаті Європи – 2007 року зайняв 4 місце. На ХХІХ літніх Олімпійських іграх 2008 року в Пекіні Сергій Білоущенко і його екіпаж четвірки парної не потрапили у фінал, показавши лише п'ятий результат. А для попадання у вирішальний заїзд треба було зайняти місце не нижче за третє.


Web-ресурси

БЕЛОУЩЕНКО СЕРГЕЙ АЛЕКСАНДРОВИЧ

Сергей Белоущенко

В Пекине николаевский гребец Сергей Белоущенко и его экипаж четверки парной не попали в финал А

Богдан Іван Гаврилович –

     український спортсмен і тренер (греко-римська боротьба), заслужений майстер спорту СРСР (1960), заслужений тренер України, перший серед українських борців Олімпійський чемпіон у важкій вазі (Рим, 1960 рік), двократний чемпіон світу (1958, 1961), триразовий чемпіон СРСР (1958, 1959, 1961). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (СРСР, 1960), орденом «За заслуги» II ступеня (Україна, 2012)

    Богдан Іван Гаврилович народився в селі Дмитро-Білівка Казанківського району на Миколаївщині 29 лютого 1928 року. Змалу працював у колгоспі: і їздовим, і в кузні молотом махав, і при тракторах. Коли був зовсім маленьким, давали грабельки в руки. А семирічним цілий день розносив по полю відра з водою. Під час Великої Вітчизняної війни три з половиною роки родина жила в окупації. Працювали на німців. Після війни не було тракторів, коней. Мішок з двома відрами пшениці брав під праву руку, лівою – кидав зерно. А до попереку чіпляв дерев'яну або із залізними зубами борону, щоб відразу перегортати землю. От так і засівали колгоспне поле.
    1948 року призвали до армії. Спортивну боротьбу уперше своїми очима побачив у віці 22 років, коли вже служив. У березні, 1950 року, в столиці України проводилася спартакіада Київського військового округу, і його просто за наказом примусили боротись. Накази не обговорюють – довелося брати участь у змаганнях, у важкій вазі (важив близько 100 кг). Але не любив цю справу. Справжня робота – це орати землю, а боротьба– так, пустощі... Село своє дуже любив і думав повернутися після армії в рідний колгосп.
    Далі закрутилося – завертілося. Залишився служити і паралельно вчився – спочатку закінчив спецшколу при інституті фізкультури. Виступав, представляв армію і Київ. Тренувався у В. Бровченка. У тренера був нюх на борців. Ось тоді почалися справжні тренування. На першості Збройних Сил Союзу Богдан став третім. І тоді ще думав, що закінчить навчання і подасться в село. Планував суміщати колгосп із спортивною кар'єрою: влітку працювати на полі, а взимку – боротися. Виступив успішно, через рік виконав норматив майстра спорту, що було в ті часи справою вельми нелегкою. А 1952 року вже став чемпіоном України з греко-римської (тоді – класичної) боротьби. Наступного року Богдан вже був першим на двох чемпіонатах України – з класичної (греко-римській) і вільної боротьби. А 1953 – дебютував на першості СРСР і отримав бронзову нагороду. Ще коли навчався в школі, потрапив до збірної СРСР. Пішов в інститут фізкультури – планував після закінчення працювати в рідному селі шкільним вчителем фізкультури. А закінчив інститут – став чемпіоном світу. Потім одружився. І назавжди залишився в Києві. Свою майбутню дружину уперше побачив, коли їй було 14 років. Сподобалася – висока, струнка, його ідеал. Чотири роки потому знову її побачив, зустрічалися місяць-два і одружилися.
    На той час Іван Богдан вже зрозумів, що боротьба – це його професія, робота. Тричі вигравав чемпіонати СРСР, двічі – світові. Але найбільшою вершиною в його житті була, звичайно, Олімпіада. До Рима поїхав чемпіоном світу. Але це було ще більш відповідальне випробування, перевірка на якість. Суперників добре знав – був трохи розумніший, технічніший, швидший. Та і досвід вже мав. Іван Богдан виступав у ваговій категорії понад 87 кг. Доля виявилася нелегкою. Та і компанія у важкій вазі підібралася дуже і дуже солідна. Все прорахував. Виграш у турка вже гарантував вихід в трійку. З німцем В. Дітріхом і чехом К. Кубатом зробив нічию. Фінальним поєдинком Богдана був поєдинок зі шведом Рагнаром Свенссоном. Спека стояла неймовірна, більше 45 градусів, ніяких сил не було йти вперед. Але примусив себе. І поклав – таки шведа. Іван Богдан переміг! Він був перший серед українських борців Олімпійський чемпіон у важкій вазі. Після олімпійського тріумфу І. Богдан переміг ще і на чемпіонаті світу. Але потім важко перехворів. Та все ж з килима не пішов. Боровся до сорока років. Як правило, входив у трійку. Закінчивши активну кар'єру, вісім років викладав у суворовському училищі. Був капітаном футбольної команди, 12 років відпрацював завучем у Школі вищої спортивної майстерності, а з вересня 1986 року став директором армійської СДЮШОР з греко-римської боротьби і працює в ній дотепер. Сидіти удома – це не для нього. Їздив до Італії на півстолітній ювілей Олімпійських ігор. Іван Богдан – голова Київської міської асоціації ветеранів спорту України. На урочистій церемонії нагородження «Герої спортивного року – 2012» олімпійський чемпіон Рима – 1960 з греко-римської боротьби Іван Богдан отримав вищу нагороду вітчизняного олімпійського руху – Орден НОК.
    Іван Богдан є легендарною фігурою в українському спорті. Він виріс в живописному селі, мріяв продовжити справу свого батька – бути землеробом. Проте доля приготувала йому зовсім інший шлях – спортивний, яким він дотепер продовжує йти. Зараз Іван Гаврилович активно ділиться своїм борцівським досвідом з юними спортсменами. Він щиро переживає і уболіває за улюблену справу – боротьбу. Ім'я цього борця навіки вписано в скрижалі спортивної історії. Український богатир не раз дивував світову спільноту. Та і зараз, незважаючи на поважний вік, дивує відданістю улюбленій справі. Іван Гаврилович ще на килимі. Щодня! Тільки тепер як тренер зовсім юних борців і наставник молодих тренерів. До нього приходять за порадою, на нього рівняються.
    На Миколаївщині пам’ятають і шанують знаменитого земляка. У Миколаєві щорічно проводиться всеукраїнський турнір з греко-римської боротьби на призи Олімпійського чемпіона Івана Богдана.

Література

  • Аров, Б. Аполлон из Дмитро-Беловки : [к 70-летию нашего земляка -олимпийского чемпиона Ивана Богдана] / Б. Аров // Южная правда. - 1998. – 28 февр.
  • Аров, Б. Золото Вечного города : нашему земляку, олимпийскому чемпиону Рима 1960 года Ивану Богдану - 70-лет] / Б. Аров // Южная правда. - 1998. – 25 февр.
  • Наш первый олимпийский чемпион : прославленный атлет из Прибужья Иван Богдан отметил свой 80-летний юбилей // Южная правда. - 2008. - №41(10 апр.). - С. 7.
  • Хіль, Ю. Олімпієць з сільської глибинки: [чемпіону ХVІІ Олімпійських ігор з класичної боротьби у важкій вазі І. Г. Богдану виповнилося 80 років] / Ю. Хіль // Рідне Прибужжя. - 2008. - №24(1 берез.). - С. 2.
Web-ресурси

Богдан Иван Гаврилович

Богдан Иван Гаврилович

Ивану Богдану - 85!

«Коллекционер оценил мою медаль в 3,5 тыс. долл. Хватило на квартиру»

Иван Богдан - кавалер ордена НОК

Достойным - почет и уважение!

Наш земляк - олимпийский чемпион

Данько Тарас Григорович –

    український спортсмен, борець вільного стилю, заслужений майстер спорту, учасник Олімпійських ігор 2004 року, бронзовий призер Олімпійських ігор 2008 року, чемпіон Європи 2005 і 2007 років. Нагороджений орденом «За заслуги» IIІ ступеня (2008).

    Данько Тарас Григорович народився 3 липня 1980 року в Києві у спортивній сім’ї. Мама довгий час грала в гандбол, в київському «Спартаку». Сестра теж починала займатися тенісом, але потім вирішила піти в гуманітарну сферу. Батько, Григорій Данько, – його перший тренер, який працює з ним і досі. Він відмінний борець, був бронзовим призером Чемпіонату світу, чемпіоном Радянського Союзу. Григорій Данько доклав чимало зусиль і терпіння, аби виховати з сина гідного спортсмена. Тараса також тренує Дмитро Лук'янченко. Із 1996 року Тарас почав виступати на міжнародному рівні. Спочатку серед дітей, потім вже і серед юніорів, де добився значних успіхів. 2003 року Данько ввійшов до складу національної збірної України з боротьби.
    Данько має вищу освіту, закінчив Національний університет фізичного виховання і спорту України. Представник спорттовариства «Динамо» (Київ). На ХХVІІІ Олімпійських іграх 2004 року в Афінах Тарас Данько зайняв сьоме місце. 2005 року Тарас добився першого значного успіху, вигравши чемпіонат Європи. Протягом наступних двох років він завоював ще дві нагороди континентальної першості. А на чемпіонаті Європи 2007 року зайняв друге місце.
    Тарас Данько – член Миколаївської команди у складі збірної України з вільної боротьби у ваговій категорії до 84 кг – на ХХІХ літніх Олімпійських іграх в Пекіні. У поєдинках за бронзу Тарас отримав дві перемоги і зайняв третє місце. Нагороджений орденом «За мужність» III ст. (4 вересня 2008) – за досягнення високих спортивних результатів на XXIX літніх Олімпійських іграх в Пекіні, виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України.

Web-ресурси

Данько Тарас Григорович

Данько Тарас Григорьевич

Тарас Данько: Не хотів вдівати "парадну" олімпійську форму

Бронзовый призер Олимпийских Игр Тарас Данько: «За отказ от медали предлагали деньги».

Кваша Ілля Олегович –

    український спортсмен, стрибун у воду, майстер спорту міжнародного класу, бронзовий призер Олімпіади 2008 року зі синхронних стрибків у воду, учасник Олімпіади 2012, багаторазовий чемпіон Європи в синхронних стрибках з 3-метрового трампліну, багаторазовий призер чемпіонатів Європи в індивідуальних стрибках із метрового та триметрового трамплінів. Бронзовий призер Кубка світу 2010 року в синхронних стрибках з 3-метрового трампліну, неодноразовий призер етапів Кубка світу, срібний призер Чемпіонату світу 2006 року в стрибках із метрового трампліна, багаторазовий чемпіон України зі стрибків у воду. Нагороджений орденом «За заслуги» IIІ ступеня (2008).

    Кваша Ілля Олегович народився 5 березня 1988 року в Миколаєві. Тато – інженер-електронщик, працює на ДБМП (Дніпро-Бузький морський порт), мама – начальник відділу розробки інформаційних технологій на МГЗ, брат – військовий. Коли Іллі виповнилося вісім років, мама привела його на стрибки у воду. Але його брати спочатку не хотіти, сказали, надто великий, не за віком, а по габаритах, за зростом. Потім тренер, Гуменюк Сергій Миколайович, узяв Іллю на випробувальний термін – місяць. Ілля відразу почав прогресувати, тож вирішили його залишити. А перший успіх прийшов 2003 року (Ілля вчився у 9-му класі), коли він перший раз виграв «юнацьку Європу», в категорії хлопчиків 14-15 років. Тоді вже всі переконалися, що є перспективи і є над чим працювати.
    Ілля Кваша закінчив загальноосвітню школу № 43 ім. К.Ф.Ольшанського та Миколаївський державний університет ім. В.Сухомлинського, факультет фізичної культури. Виступає за спортивне товариство «Україна» (Миколаїв), по можливості тренується в Миколаєві (у водному комплексі «Водолій»), а також у Харкові (у спортивному товаристві «Колос-Динамо»), Києві, Мінську тощо. Зараз Іллю тренують Світлана Мар’янко та Сергій Гуменюк.
    Багаторазовий чемпіон Європи в синхронних стрибках з 3-метрового трампліну в парі з Олексієм Пригоровим. Багаторазовий призер чемпіонатів Європи в індивідуальних стрибках із метрового та триметрового трамплінів. Бронзовий призер Кубка світу 2010 року в синхронних стрибках з 3-метрового трампліну в парі з Олексієм Пригоровим, срібний призер чемпіонату світу 2006 року в стрибках із метрового трампліна, багаторазовий чемпіон України в стрибках у воду.
    Ілля Кваша – бронзовий призер XXIX Олімпійських ігор в Пекіні (2008). В синхронних стрибках із триметрового трампліна в парі з харків'янином Олексієм Пригоровим набрали 415,05 балів (відвоювавши 3-е місце у пари із США і пропустивши вперед стрибунів з Росії і Китаю). А ось в індивідуальних стрибках – не склалося. Була дуже сильна конкуренція. Ілля виступив не дуже вдало. Не вистачило всього десять балів, щоб потрапити у фінал, в підсумку зайняв 15-е місце.
    Ілля Кваша був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (4 вересня 2008 року) – за досягнення високих спортивних результатів на XXІХ літніх Олімпійських іграх в Пекіні (Китайська Народна Республіка), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України. Іллю Квашу визнано «Кращим спортсменом березня 2008 року» за версією НОК України. Наставники спортсмена, тренери Тетяна Мар’янко та Сергій Гуменюк, також були нагороджені як «Кращі тренери місяця». А за підсумками Миколаївського міського конкурсу «Людина року» визнаний «Городянином року – 2008» в номінації «Фізкультура і спорт».
    Ілля Кваша брав участь у ХХХ літніх Олімпійських іграх у Лондоні (2012). У синхронних стрибках в парі з Олексієм Пригоровим зайняв 4-е місце, поступившись бронзовим призерам американцям Дюмею і Іпсену. В індивідуальних стрибках Ілля Кваша пробився у фінал, але зайняв там лише 8-е місце.
    Миколаївське обласне управління з питань фізичної культури і спорту за підсумками 2012 року визнало Іллю Квашу кращим спортсменом Миколаївщини.
    У житті це статний, молодий, життєрадісний, веселий хлопець, упевнений в собі, але відразу перетворюється на іншу людину, коли виходить на трамплін під час змагань. Змагання – це єдине місце, де його можна побачити таким зосередженим.
    На запрошення відвідати свою рідну школу № 43 ім. К.Ф.Ольшанського в Корабельному районі Ілля відгукується завжди із задоволенням, незважаючи на велику зайнятість. Ось і цього разу Ілля завітав до школи. Увагу учнів і вчителів школи привернули нагороди Іллі. А подивитися було на що! Орден «За заслуги» ІІІ ступеня, бронзова нагорода за Олімпійські ігри в Пекіні, медалі за перемоги на чемпіонатах. Ілля розповів про своє дитинство, пригадав шкільні роки, батьків, вчителів. Поділився враженнями про спортивне життя, планами на майбутнє і заповітною мрією – отримати наступну перемогу на Олімпіаді 2016 року в Ріо-де-Жанейро. Учнів уразила і надихнула на майбутнє відповідь про життєве кредо: «якщо ти хочеш перемогти весь світ, спочатку треба перемогти самого себе». Хобі Іллі – автомобілі, музика та більярд.

Література

  • Быстрица А. На чемпионате мира по водным видам спорта николаевец Илья Кваша на метровом трамплине завоевал серебрянную медаль / А. Быстрица // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - N 88(23 июля). - С. 1,2 : фот.
  • Гаркуша, О. У Іллі Кваші - бронзова медаль / О. Гаркуша // Южная правда. - 2008. - №90(14 авг.). - С. 8.
  • Илья Кваша: "Никаких звездных болезней!" : ["Горожанин года-2008" в номинации "Физкультура и спорт"] // Вечерний Николаев. - 2009.- №24(28 февр.). - С. 4.
  • Ілля Кваша: "З китайськими стрибунами можна боротися" // Олімпійська арена. - 2013. - N 6. - С. 29
  • Наши прыгуны в воду - с европейскими медалями : [для Ильи Кваши - это 5-й титул чемпиона Европы в прыжках с метрового трамплина] // Вечерний Николаев. - 2013. - N 71(27 июня). - С. 8.
  • Ольга Харлан и Илья Кваша - лучшие спортсмены Николаевщины: Николаевское областное управление по вопросам физической культуры и спорта назвало спортсменов-лауреатов 2012 года // Рідне Прибужжя. - 2013. - №1(5 січ.). - С. 7 : фот.
  • Островская, М. Спортивные успехи наших чемпионов : [встреча со знаменитыми спортсменами Ильей Квашей, Еленой Федоровой, Олегом Колодием и их тренерами] / М. Островская // Южная правда. - 2013. - N72(6 июля). - С. 4 : фот.
  • "Серебряный" Илья Кваша // Наш город. - 2013. - N 30(24 июля). - С. 16.
  • Синявский, В. В центре олимпийской подготовки "Водолей" сборная Украины по прыжкам в воду не проводит ни сборов, ни соревнований: николаевские прыгуны в воду Кваша, Федорова и Колодий накануне чемпионата мира в Барселоне / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - N 82(9 июля). - С. 1,2 : фот.
  • Синявский В. На чемпионате мира в Барселоне николаевский прыгун в воду Илья Кваша чуть не дотянул до медали и на 3-метровом трамплине/ В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - N91(30 июля). - С. 2 : фот.
  • Синявский, В. На этапе Гран-при в США у николаевских прыгунов в воду Ильи Кваши и Елены Федоровой - "серебро" / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - N 58(14 мая). - С. 2.
  • Синявский В. Николаевский прыгун в воду Илья Кваша после Барселоны подастся в телешоу / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - N 94(6 авг.). - С. 2
  • Тонковид, В. Дубаи стали для Кваши драгоценными : [Илья Кваша в прыжках с 3-метрового трамплина занял первое место] / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2013. - N 35(26 марта). - С. 1.
  • Тонковид В. Наш Илья Кваша - вице-чемпион мира! / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2013. - N 82(25 июля). - С. 1
  • Тонковид, В. Наш Илья Кваша научит звезд нырять : [в новом проекте "Вышка" на канале "1+1"] / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2013. - N 75(9 июля). - С. 3.
  • Троць, П. Ілля Кваша: діти в Миколаєві носять мене на руках : 21-річний лідер збірної України зі стрибків у воду розповідає про те, як здобував "золото" власним коштом, та розгадує секрет успіху китайців / П. Троць // Україна молода. - 2009. - 24 квітня. - С. 23
Web-ресурси

Кваша Илья Олегович

Кваша Ілля Олегович

Людина Року Кваша І.

Кваша Илья

Кваша Илья

Илья Кваша: «Мне предлагали выступать за другую страну»

Бронзовый призер Олимпиады Илья Кваша – о дружбе в спорте, допинг-пробах и многом другом

"Бороться с китайцами можно. Знать бы как...'

Наши достижения

Илья КВАША: «Мне иногда даже тренер говорит: расслабься

Мовчан Олена Дмитрівна –

    українська спортсменка (стрибки на батуті), заслужений майстер спорту України, учасниця Олімпіад 2004 та 2008 років, неодноразова чемпіонка світу та Європи. Нагороджена орденом «За мужність» III ст,. удостоєна звання «Городянин року» в номінації «Фізкультура і спорт».

    Мовчан Олена Дмитрівна народилася 17 серпня 1976 року у м. Миколаєві. В п’ять років батьки привели її як хворобливу дитину в спорткомплекс «Заря» на плавання, щоб укріпити здоров'я. Але Олена побачила батут і «захворіла» ним. На батуті почала займатися в 7 років у тренера Г. І. Луговенко. Незабаром стала тренуватися під керівництвом заслужених тренерів України Володимира Максимовича та Людмили Михайлівни Горжіїв. 1995 року закінчила Вище училище фізичної культури, а 2003 року – Миколаївський державний університет імені В. О. Сухомлинського (нині Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського). 1992 року завоювала 1-е місце на першості Європи серед юніорів. Найбільших успіхів Олена Мовчан домоглася в синхронних стрибках. У цій дисципліні вона чотири рази ставала чемпіонкою світу, сім разів вигравала світовий кубок, дворазова переможниця Всесвітніх ігор (1997, 2001) та чотириразова – чемпіонатів Європи. Немало нагород у Олени і в індивідуальних стрибках. Лише олімпійська вершина залишилася нескореною.
    Разом з О. Цигульовою брала участь у показових виступах на гала-концерті на Олімпійських іграх 2000 в Сіднеї. На літніх Олімпійських іграх 2004 року в Афінах Олена Мовчан була п'ятою, на Олімпіаді 2008 року в Пекіні – четвертою, до бронзової медалі не вистачило трьох десятих бала.
    2002 року удостоєна звання «Городянин року» в номінації «Фізкультура і спорт». 2009 року нагороджена орденом «За мужність» III ст.
    Завершила виступи після чемпіонату України зі стрибків на батуті в лютому 2011 року. Хобі Олени Мовчан – історична література. Але найбільше її захоплення – собака, ротвейлер Бранд.

Література

  • Мовчан Елена Дмитриевна // Человек года. Горожанин года (1996-2013): библиогр. справочник. - 15-е изд., доп. - Николаев, 2014. - С. 129-130.
  • Синявский, В. Николаевская батутистка Елена Мовчан попрощалась с большим спортом? : [на чемпионате Украины по прыжкам на батуте, который на днях завершился в Николаеве, проводили из большого спорта Елену Мовчан] / В. Синявский // Николаевские новости. - 2011. - 8 марта. - С. 2.
Нікітін Юрій Вікторович –

    український спортсмен, батутист, заслужений майстер спорту України (2004), олімпійський чемпіон 2004 року, учасник Олімпіади 2008 та 2012 років, срібний призер чемпіонату світу, багаторазовий чемпіон Європи, володар Кубка Світу, неодноразовий чемпіон етапів Кубка світу, володар Кубка України 2003 року. Нагороджений орденом «За заслуги» IIІ ступеня (2004).

    Нікітін Юрій Вікторович народився 15 липня 1978 року в місті Херсоні. Коли виповнилося десять років, Юрко вирішив зайнятися спортом. Але з його зростом було важко кудись влаштуватися. У Херсоні на той час була сильна школа веслування, але він туди не потрапив, тому що розмах рук не відповідав вимогам. 1988 року вирішив піти на батут, але до цього жодного разу його не бачив. Спробував, сподобалося, потім втягнувся. Це було цікаво і екстремально. Юркові дуже пощастило з першим тренером Ігорем Анатолійовичем Молчановим. Він передав йому досвід, навчив юного спортсмена «бути людиною».
    Спочатку у Юрія не було впевненості, що батутний спорт – саме його покликання. Але поступово, крок за кроком, йшов уперед, і життя розставило все по своїх місцях. Були в житті і критичні моменти, коли хотілося кинути спорт. Але, завдячуючи мамі, він залишився в спорті.
    Юрій Нікітін – випускник Херсонського вищого училища фізичної культури і Херсонського педагогічного університету (2001). Із 2001 року він тренується під керівництвом заслуженого тренера України Володимира Максимовича Горжія. Мешкає в місті Миколаєві.
    Золоту олімпійську медаль Юрій Нікітін здобув 21 серпня 2004 року, на XXVIII літніх Олімпійських іграх , які проходили в Афінах (Греція), вигравши змагання в стрибках на батуті, набравши 41,5 бали. Варто відзначити, що до цієї перемоги найбільшими досягненнями в кар'єрі спортсмена були перемоги на етапах розіграшу Кубка світу.
    Завдяки своєму виступу в Афінах, Юрій прославився на весь світ і знайшов особливу популярність в Греції. Після Олімпіади він отримав звання почесного громадянина префектури Маруссі– передмістя Афін, його ім'ям була названа спортивна школа в Афінах. В Україні в його честь був названий центр олімпійської підготовки в Миколаєві. Сам Юрій Нікітін був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2004) – за досягнення високих спортивних результатів на XXVIII літніх Олімпійських іграх, виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України. Був визнаний кращим спортсменом Миколаївщини 2004 року, а за підсумками Миколаївського міського конкурсу «Людина року» удостоєний звання «Городянин року – 2004» в номінації «Спорт». 2008 року його ім’я занесене в Книгу пошани міста Миколаєва.
    Юрій Нікітін брав участь у XXIХ та ХХХ літніх Олімпійських іграх. На Олімпіаді в Пекіні (2008) Юрій Нікітін був п'ятим. Всі любителі спорту були єдині в думці: Нікітін заслужив медаль і повинен був стояти на п'єдесталі. Не вважала так тільки бригада суддів. Та все одно всі запам'ятали блискучий виступ нашого спортсмена. А ось на Олімпійських іграх у Лондоні (2012) Юрій Нікітін не зміг пробитися до фіналу, зробивши серйозну помилку в кваліфікації.
    Єдиний в Україні олімпійський чемпіон зі стрибків на батуті, Юрій Нікітін має дружину Оксану, яка також займалася стрибками на батуті і досягла звання майстра спорту, та двох синів. Хобі Юрія Нікітіна – більярд і рибалка. Вдома має більярдний стіл і грає, як тільки з'являється вільна хвилинка, а ось для рибалки не завжди вистачає часу.
    Є люди, які все життя мріють про те, щоб злетіти, а Юрій Нікітін перетворив свою мрію на реальність.

Література

  • Никитин Юрий Викторович // Человек года. Горожанин года (1996-2010): библиогр. справочник. – 12-е изд., доп. – Николаев, 2011. – С. 92.

  • Лучшие спортсмен и тренер мая - наши: [батутист Юрий Никитин и его тренер Владимир Горжий] // Вечерний Николаев. - 2008. - №69(21 июня). - С. 4.
  • Михайлов Ю. Юрий Никитин : "Лёгких побед не бывает" / Ю.Михайлов // Имена. - 2004. - N5. - С. 10-13.
  • Олимпийский «король воздуха» : [Юрий Никитин - "Горожанин года-2004" в номинации "Физкультура и спорт"] / Е. Наточа // Вечерний Николаев. - 2005. – 19 марта. - С. 7.
  • Синявский В. Юрий Никитин: "Буду бороться за медаль" : интервью/ В. Синявский // Олімпійська арена. - 2012. - N 4. - С. 38-39
Web-ресурси

Никитин Юрий Викторович

Нікітін Юрій Вікторович

«Человек года» 2004 » Никитин Ю. В.

Нікітін Юрій Вікторович

Юрий Никитин

Николаевский батутист Юрий Никитин: Я живу по своим жизненным принципам

Наши достижения

Погановський Віктор Олександрович –

    український спортсмен і тренер, конкурист, заслужений майстер спорту СРСР (1980), заслужений тренер України (1992), 20-разовий чемпіон України, 15-разовий чемпіон СРСР, багаторазовий переможець і призер міжнародних чемпіонатів, семиразовий переможець етапів Кубка Світу "Вольво", учасник і призер чемпіонатів світу і Європи. Олімпійський чемпіон 1980 року з кінного спорту в командних змаганнях із подолання перешкод, в особистому заліку зайняв 5-е місце. Нагороджений орденами «За заслуги» III ступеня, «Знак Пошани» (1980), Трудового Червоного прапора (1986), знаком ЦК ВЛКСМ «Спортивна доблесть» (1980).

    Погановський Віктор Олександрович народився 23 листопада 1949 року в смт Варварівка Миколаївського району на Миколаївщині. У сім'ї був молодшою, п'ятою дитиною. Батько працював слюсарем, мати – різноробочою. Віктор захопився кінним спортом, коли йому було 12 років. 1960 року на базі радгоспу «Іскра» було організовано кінноспортивну школу «Колгоспник». Її очолив легендарний Олександр Львович Зозуля, полковник гвардії в запасі, кавалерист і пристрасний любитель коней. Сам відбирав хлопчаків до секції, був вимогливим на тренуваннях, не робив ніяких потурань. Він і став першим тренером майбутнього олімпійського чемпіона. Його тренування називали курсом молодого бійця. Учив не тільки майстерності вершника, але і мужності, дружбі, відданості справі. Уроки Віктор засвоював успішно. Вже в 16-річному віці брав участь в чемпіонаті країни серед хлопців і демонстрував майстерність.
    1965 року в Миколаєві вперше пройшов чемпіонат України. У всіх видах миколаївці були визнані переможцями. Цей рік був ознаменований тим, що В. Погановський отримав звання майстра спорту, став членом збірної команди України і кандидатом в збірну СРСР. 1967 року став капітаном збірної СРСР.
    Протягом 1968 – 1970 років служив в армії, а з 1970 року уже займався тренерською роботою. 1979 року заочно закінчив Миколаївський педагогічний інститут ім. В.Г. Белінського (нині університет ім. В.Сухомлинського), факультет фізичного виховання.
    Участь Віктора Погановського у XXII літніх Олімпійських іграх 1980 року, що проходили в Москві, була під загрозою. Перед самою Олімпіадою захворів його кінь Фазан. Але наставник Погановського –Олександр Львович Зозуля був настільки упевнений в здібностях свого підопічного, що заявив про те, що, якщо дадуть іншого коня, Погановський зуміє в місячний термін підкорити його собі і відмінно виступити на Олімпіаді. На виручку їм прийшли ростовчани і передали свого коня Топкого. Погановський і Зозуля довели своє. За місяць знайшли «спільну мову» з конем. А далі була блискуча перемога. Золота Олімпійська медаль, титул чемпіона, звання заслуженого майстра спорту СРСР у Віктора Погановського і звання заслуженого тренера СРСР в Олександра Львовича Зозулі.
    Успіх наших миколаївських олімпійців, Антоніни Пустовіт і Віктора Погановського наш земляк, поет Марк Лисянський оцінив по-своєму:

     На олимпийском фоне
     Успех - то наш какой?
     Серебряная Тоня
     И Виктор золотой.

    Після Олімпійських ігор Віктор Олександрович відмінно виступав у Франції, 1982 року виграв Кубок СРСР, завоював перше місце на міжнародних змаганнях в Сопоті. Такий же успіх був і 1985 року. А ось протягом 1986 –1987 років справи не ладилися. То кінь не той, то прорахунки в тренуванні. Не вистачало деколи порад вчителя, який на схилі віку виїхав до Москви. Ось тоді і почалися розмови про те, що Віктор Олександрович вже не може так вдало виступати, як раніше. Але Зозуля не переставав цікавитися долею свого учня і вірив у те, що кращого конкуриста, ніж Погановський, на той час в країні не було. Олександр Львович приїжджав з Москви до Миколаєва, до Віктора, і всі дні проводив у кінноспортивній школі. Разом знайшли надійного коня на кличку Ізюм і не помилилися. Вже 1988 року Віктор Погановський переміг на чемпіонаті СРСР в Москві і став чемпіоном Радянського Союзу. Було радісно бачити, як і спортсмена, і його тренера нагороджували золотими медалями.
    1992 року Віктора Олександровича було призначено головним тренером Миколаївської кінноспортивної школи. Після Олімпійських ігор жодного року – без його участі у відповідальних змаганнях на всіх рівнях. Жодного разу не підводив свою команду. Звичайно, з кожним роком бути першим було все важче. Він розумів, що час бере своє, а душа все одно звала на старти. І вже з 1998 року Віктор Погановський не брав участі у змаганнях. Але він і дотепер в строю, тренує молодих кінників. Імена його вихованців добре відомі як в Україні, так і за її межами.

Література

  • Александренко, И. И. Погановский Виктор Александрович / И.И.Александренко, Б. Л. Аров // Николаевцы: энцикл. словарь. Николаев, 1999. – С. 264.
  • Аров, Б. В шестьдесят лет и на коне! : юбилей олимпийского чемпиона Виктора Погановского / Б. Аров // Николаевские новости. - 2009. - №141(24 нояб.). - С. 4.
  • Аров, Б. Верхом на Олимп : олимпийскому чемпиону Виктору Александровичу Погановскому - 60 / Б. Аров // Южная правда. - 2009. - №130(24 нояб.). - С. 1, 4.
  • Михайлов, Ю. Виктор Погановский:"По коням!" : научно-популярная литература / Ю. Михайлов // Имена. - 2004. - N3. - С. 16-17
  • Наточа, Е. Если бы лошади умели говорить… : исполнилось 40 лет Николаевской конноспортивной базе / Е. Наточа // Вечерний Николаев. - 2000. – 5 сент. - С. 4.
  • Первому олимпийскому чемпиону николаевцу - 60!: [юбилей Виктора Погановского]//Вечерний Николаев.-2009.-№131(24 нояб.). -С. 2.
Web-ресурси

Погановский Виктор Александрович

Погановський Віктор Олександрович

В. Погановский - олимпийский чемпион

Олимпийская сборная СССР

Чемпионат СССР по конкуру

Пустовіт-Димова Антоніна Миколаївна –

    українська спортсменка з академічного веслування, майстер спорту міжнародного класу, срібний призер Олімпіади 1980 року з академічного веслування в четвірці парній, чемпіонка і призерка Чемпіонатів УРСР і СРСР, переможець і призер міжнародних регат і чемпіонатів світу.

    Пустовіт-Димова Антоніна Миколаївна народилася 16 жовтня 1955 року в селі Корбомиколаївка Новгородського району Кіровоградської області. До Миколаєва вона приїхала вчитися до ПТУ № 1. Заслужений тренер Г.І.Четвертак, обходячи ПТУ і школи міста, з метою відбору спортсменів для академічного веслування до ДЮСШ, звернула увагу на Тоню і запросила займатися у неї. Та охоче згодилася. Вона була високою, стрункою і фізично добре розвиненою. Тоня стала регулярно відвідувати навчально-тренувальні заняття. Виявилася здібною і працелюбною, тренувалася наполегливо, завзято у заслужених тренерів Н.І.Чечуй і Г.І.Четвертак і незабаром заявила тренерам: «Мрію стати чемпіонкою світу». За сучасними поняттями, у спорт вона прийшла пізно, на той час їй виповнилося 19 років. Через рік перемогла на чемпіонаті України в Херсоні на марафонській дистанції. Ще за рік виборола звання чемпіонки УРСР з академічного веслування серед одинаків у жінок (1975). Того ж року ввійшла до збірної команди СРСР. 1977 року Антоніна зайняла третє місце серед одинаків на чемпіонаті СРСР. 1978 року, на такому ж чемпіонаті – друге місце. Срібний призер у двійці парній і в четвірці на чемпіонаті світу в Югославії (1978). У складі збірної команди України вона виступає в четвірці, яка займає перше місце на чемпіонаті СРСР. В подальші роки була призером на чемпіонатах Союзу серед одинаків, у двійці і четвірці. Двічі вигравала Кубок країни. У складі двійки і четвірки перемогла на чемпіонаті СРСР 1979 року.
     На XXII літніх Олімпійських іграх 1980 року, що проходили в Москві, Антоніна виступала у складі четвірки парної, та завоювала срібні медалі. Вона згадувала: «Найяскравіші, пам'ятні хвилини в олімпійській Москві – це, звичайно, фініш, вручення медалей, коли перед тобою трибуни з тисячами глядачів з багатьох країн світу». Успіх наших миколаївських олімпійців, Антоніни Пустовіт і Віктора Погановського наш земляк, поет Марк Лисянський оцінив по-своєму:

     На олимпийском фоне
     Успех - то наш какой?
     Серебряная Тоня
     И Виктор золотой.

     А Борис Аров вставив ці рядки в свій репортаж з Москви.
     Наступного року Тоня втретє виграла кубок Союзу, а незабаром Антоніна Пустовіт з'єднала свою долю з відомим академістом Віктором Димовим, володарем кубка країни і чемпіоном світу серед юніорів. 1982 року у неї народився син, і Антоніна Миколаївна завершила активні виступи в спорті. Закінчила факультет фізичного виховання МДПІ. Працювала вихователем в дитячому садку, а потім повернулася до рідної Школи вищої спортивної майстерності в Миколаєві – методистом. 1999 року її запросили викладати до нинішнього Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили. Потім стала завідувачкою кафедри фізичного виховання і спорту цього вузу, суміщуючи з роботою інструктора-методиста в ШВСМ.
     Антоніна Миколаївна була депутатом Миколаївської міської ради від Партії регіонів, входила до постійної комісії з питань освіти, культури, у справах сім'ї, молоді і спорту. У вільний час любить дивитися спортивні програми: біатлон, фігурне катання, гімнастику. Подобаються їй гостросюжетні фільми і книги. Її чоловік В. М. Димов став заслуженим тренером України з академічного веслування. Вони мають двох дорослих синів Андрія та Кирила. Але головне захоплення – це її внучка Настя. Проте, як і раніше, сідає в човен, бере участь у ветеранських змаганнях.

Література

  • Аров, Б. Л. Пустовит /Дымова/ Антонина Николаевна / Б. Л. Аров // Николаевцы: энцикл. словарь. Николаев, 1999. – С. 277.
Web-ресурси

ДЫМОВА (ПУСТОВИТ) АНТОНИНА НИКОЛАЕВНА

Наши достижения

Серебряный призер Олимпиады-1980 Антонина Дымова (Пустовит): В академическую греблю я попала случайно

В ЧГУ создали собственный водный центр

Стьопіна Вікторія Іванівна–

     українська спортсменка, легкоатлетка (стрибки у висоту), заслужений майстер спорту України, бронзовий призер Олімпіади 2004 року, учасниця Олімпіад 2000, 2008 та 2012 років, неодноразова призерка престижних міжнародних змагань.

    Стьопіна Вікторія Іванівна народилася 21 лютого 1976 року в місті Запоріжжя. Закінчила Запорізький державний університет та Луганський педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка. Першим тренером був Володимир Михайлов. Тренувалася вона в універсистеті і в спортивному клубі Збройних Сил України.
     Зараз Віта Стьопіна живе в Миколаєві і тренується у Інги Бабакової.
     Віта брала участь в чотирьох Олімпіадах: XXVI Олімпійських іграх в Атланті (1996 р.), на XXVIIІ Олімпійських іграх в Афінах (2004 р.) отримала бронзову медаль, на XXIХ Олімпійських іграх в Пекіні (2008 р.) посіла 12 місце, на XXХ Олімпійських іграх в Лондоні (2012 р.) не потрапила до фіналу, зупинилася на 180 см.
     2013 року в Ялті відбувся командний чемпіонат України з легкої атлетики. Миколаївська стрибунка Віта Стьопіна узяла висоту 189 см і «срібло» командного чемпіонату України.
     Її найкращий результат – 2 м 2 см.

Web-ресурси

легкая атлетика на Олимпийских играх 1896-2012

Наши достижения

Вита Степина

Харлан Ольга Геннадіївна –

     українська спортсменка, тренер, фехтувальниця (шабля), заслужений майстер спорту України, олімпійська чемпіонка 2008 року у командній першості, бронзовий призер Олімпіади 2012 року, дворазова чемпіонка світу у командній першості (2009, 2013 р.), чемпіонка світу в особистому заліку (2013р.), неодноразова чемпіонка Європи, найкраща спортсменка року (2008, 2009) за версією НОК України, депутат Миколаївської міської ради. Повний кавалер орденів «За заслуги».

    Харлан Ольга Геннадіївна народилася 4 вересня 1990 року в Миколаєві в родині Геннадія Анатолійовича та Ірини Гаріївни Харланів. Спочатку Ольга три роки займалася танцями, однак батьки не могли сплачувати заняття, тому вирішили віддати доньку на фехтування, адже ця секція була безкоштовною. З десяти років почала займатися фехтуванням в СДЮШОР. Першим тренером Ольги був її хрещений батько Анатолій Миколайович Шлікар. Зараз її тренують: Артем Скороход (Миколаївська СДЮШОР) та Гарнік Давидян (головний тренер української збірної по фехтуванню).
    Ольга Харлан закінчила Миколаївське вище училище фізичної культури. Представниця клубів «Спартак» та «Динамо» (Миколаїв). Вона співпрацівник Служби безпеки України. Заслужений майстер спорту. Як депутат міської ради, Ольга Харлан робить все можливе для того, щоб в Миколаєві з'явився новий зал для фехтування. А ще Оля надихає своїми перемогами і особистим прикладом, адже після Олімпійських ігор до спортивної школи прийшло багато дітей. В їх числі і двоюрідний брат Олі. Її хобі: музика та танці.
    Ольга Харлан – неодноразова переможниця чемпіонатів і кубків України. На чемпіонатах світу серед юніорів в 2007 і 2008 роках зайняла 1-е місце. 2007 року, через декілька днів після свого 17-річчя, виграла срібло на чемпіонаті світу в Санкт-Петербурзі в командній першості шаблістів.
    Разом з юніорськими турнірами Ольга почала виступати на дорослих чемпіонатах. Значних успіхів Оля Харлан досягла, виступаючи у командних змаганнях: бронзова медаль чемпіонату Європи 2005 року, срібні медалі чемпіонатів 2007, 2008 років та срібна медаль чемпіонату світу 2007 року.
    На Олімпійських іграх 2008 року у Пекіні Ольга Харлан брала участь в індивідуальних і командних змаганнях. Особисті змагання Ольга розпочала з перемоги над італійкою Джойєю Мардзоккою — 15:8, але вже у наступному раунді українка потрапила на сильну суперницю — Саду Джейкобсон зі США. Виграючи по ходу бою 9:6, українка не змогла втримати перевагу і програла з рахунком 15:13. В результаті посіла лише 13-е місце.
    Ольга Харлан також взяла участь у командних змаганнях шаблісток. Українська збірна шаблістів була наймолодшою на турнірі, але уболівальники і урядовці від НОК України розраховували на гарний результат у цьому виді програми фехтування.
    Турнір починався з 1/4 фіналу і вже на початку суперницями української збірної стала сильна збірна Росії. Але українки впевнено перемогли 45:34.
    У півфіналі українська команда потрапила на збірну США. Американки вважалися чи не найголовнішими фаворитками турніру, адже члени цієї команди – Маріель Загуніс, Сада Джейкобсон і Ребекка Вард в особистій першості виграли весь комплект нагород. Однак, українська команда перемогла титулованих суперниць з рахунком 45:39.
    У фіналі українська команда, у складі Олени Хомрової, Ольги Харлан, Галини Пундик і Ольги Жовнір, перемогла китайську команду з рахунком 45:44. Українська команда стала також першою командою шаблісток, яка виграла Олімпійські ігри, адже ця дисципліна дебютувала саме в Пекіні.
    Під час фінальної зустрічі з китайською збірною Ольга Харлан здобула 22 очки з 45 командних і, нанісши переможний укол, таким чином стала олімпійською чемпіонкою.
    Після перемоги в Пекіні Ольга Харлан разом з подругами по команді дали численні інтерв'ю різноманітним ЗМІ, взяли участь у фотосесії до чоловічого журналу «XXL». НОК України визнав Ольгу кращою спортсменкою серпня, а в кінці 2008 року і кращою спортсменкою року в Україні. 2008 року її ім’я занесене в Книгу пошани міста Миколаєва, а за підсумками Миколаївського міського конкурсу «Людина року» вона визнана «Людиною року – 2008».
    У лютому 2009 року Ольга вперше у своїй кар'єрі перемогла у турнірі серії Гран-прі в особистій першості: у фіналі «Московської шаблі» була переможена Софія Велика.
    У квітні Харлан втретє виграла юніорський чемпіонат світу, що проходив у Белфасті, в особистій та командній першості.
    На чемпіонаті Європи у Пловдиві Ольга спочатку стала чемпіонкою в особистих змаганнях (у фіналі перемогла Катерину Дяченко з Росії), а потім і в командній першості (українки у фіналі перемогли команду Росії).
    2010 року виграла чемпіонат світу серед юніорів, стала другою на чемпіонаті світу, поступившись у фіналі Маріель Загуніс зі США.
    Отримала золоту медаль на міжнародному турнірі серії Гран-прі з фехтування в італійському місті Ламеція-Терме.
    У липні 2011 року виграла золоту медаль на чемпіонаті Європи 2011, який проходив в англійському Шеффілді.
    У квітні 2012 року на домашньому чемпіонаті світу Ольга здобула «срібло» в командній першості, а в червні завоювала золоту медаль чемпіонату Європи з фехтування (м. Леньяно, Італія), отримавши перемогу у фіналі над Василікою Вугіуку (Греція) з рахунком 15:14.
    На Олімпійських іграх 2012 року у Лондоні Ольга Харлан була єдиним представником від України в особистому турнірі шаблістів. Це складно психологічно, адже на Пекінських іграх разом з нею була команда.
    Виступи на Олімпіаді Ольга розпочинала з 1/16 фіналу, перемігши болгарку Маргариту Чомакову 15:8, а на наступному етапі здолала азербайджанську шаблістку Сабіну Мікіну. У чвертьфіналі Харлан перемогла італійку Ірене Веккі 15:9, а в півфіналі поступилася росіянці Софії Великій 12:15. Софія увійшла до фіналу, де поступилася кореянці Кім Джі Йон, а Ольга змушена була боротися за 3-є місце з дворазовою олімпійською чемпіонкою Маріель Загуніс зі США. Українка перемогла американку з рахунком 15:10, завоювавши бронзову медаль.
    Вдало розпочався для Ольги 2013 рік. 2 лютого 2013 року вона отримала друге своє золото на етапі Гран Прі в Орлеані. На черговій континентальній першості (червень 2013р., Загреб) Ольга Харлан виграла індивідуальне «золото» і командне «срібло», ставши вже шестиразовою чемпіонкою Європи. Потім перемогла на Всесвітній універсіаді (липень 2013р., Казань). На завершальному старті року – серпневому чемпіонаті світу в Будапешті – Ольга Харлан завоювала відразу дві золоті медалі: вперше у своїй кар'єрі завоювала індивідуальне «золото» світової першості, а потім разом з Галиною Пундик, Аліною Комащук і Оленою Вороніною піднялася на вищий ступінь п'єдесталу пошани в командній першості. Таким чином, фехтувальниця стала дворазовою чемпіонкою світу – 2013.
    Ольга Харлан 6 разів визнавалася кращою спортсменкою місяця за версією НОК України: в серпні 2008 року, липні і жовтні 2009 року, листопаді 2010 року, липні 2011 року, серпні 2013 року, двічі – кращою спортсменкою року: 2008, 2009, а земляки-журналісти в своєму традиційному опитувані визнали Ольгу Харлан кращою спортсменкою року в Миколаївській області 5 разів підряд. Триразова володарка нагороди «Герої спортивного року» (2007, 2008, 2009).
    Ольга Харлан – повний кавалер орденів «За заслуги». Орденами «За заслуги» IIІ і II ступенів (4 вересня 2008, 15 серпня 2012) нагороджена за досягнення високих спортивних результатів на XXIX та ХХХ літніх Олімпійських іграх, виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України. Орденом «За заслуги» I ступеня нагороджена 25 липня 2013 року Ольга Харлан удостоєна за досягнення високих спортивних результатів на ХХVІІ Всесвітній літній Універсіаді в Казані, проявлені самовіддачу і прагнення до перемоги, зміцнення міжнародного авторитету України. Ольга Харлан захистила на «відмінно» кваліфікацію спортивного тренера та викладача фізичного виховання перед державною екзаменаційною комісією університету і офіційно стала тренером.

Література

  • Харлан Ольга Геннадиевна // Человек года. Горожанин года (1996-2010): библиогр. справочник. – 12-е изд., доп. – Николаев, 2011. – С. 131 – 132.

  • Баюлова, О. Победив подругу, Харлан спела в Казани гимн Украины : [23-летняя фехтовальщица успешно защитила титул чемпионки мира] / О. Баюлова // Комсомольская правда в Украине. - 2014. - N 157. - С. 13.
  • Баюлова, О. Харлан привезла золото из Греции / О. Баюлова, А. Римский // Комсомольская правда в Украине. - 2015. - N 21. - С. 14.
    В финалах Кубка мира Ольга дважды была сильнее россиянки Софьи Великой.
  • В Николаеве стартовали соревнования на призы олимпийской чемпионки Ольги Харлан // Вечерний Николаев. - 2014. - N 124(21 окт.). - С. 4 : фот.
  • Василенко, А. Кандидат в народные депутаты Украины Борис Козырь: Турнир саблистов на призы олимпийской чемпионки Ольги Харлан должен стать традиционным : в Николаеве в рамках Детской лиги состоялись всеукраинские соревнования по фехтованию на саблях на призы олимпийской чемпионки Ольги Харлан / А. Василенко // Николаевские новости. Спорт. - 2014. - N 128(21 окт.). - С. 1 : фот.
  • Витязь, Т. Свадьба чемпионки : [интервью с Ольгой Харлан] / Т. Витязь // Viva. - 2015. - N 1/2. - С. 40-45 : фот. цв.
  • Во Дворце "Украина" состоялась торжественная церемония награждения обладателей титула "Человек года-2014" и вручение специальных премий этой общенациональной программы Лауреати 2014 року // Олімпійська арена. - 2013. - N 12. - С. 8-13
  • Вчера в Казани Ольга Харлан в одиночку сокрушила сборную Италии в матче чимпионата мира за бронзовые награды! // Николаевские новости. Спорт. - 2014. - N 88(22 июля). - С. 1.
  • Два золота на Кубке мира : [золото Ольги Харлан]// Южная правда. - 2013. - N 30(19 марта). - С. 1.
  • Двое николаевцев возьмут участие в проекте "Вышка" : [саблистка Ольга Харлан тренируется под руководством главного тренера проекта “Вышка” Ильи Кваши] // Южная правда. - 2013. - N 105(24 сент.). - С. 1
  • Дівочий танець із шаблею : найкращі спортсмени - 2010: версія НОК України // Олімпійська арена. - 2010. - N12. - С. 47-48
    Найкращою спортсменкою листопада Національний олімпійський комітет України назвав фехтувальницю Ольгу Харлан. Найкращим тренером останнього місяця осені був названий особистий наставник шаблістки Артем Скороход.
  • До Олимпиады-2016 николаевские спортсмены Илья Кваша и Ольга Харлан будут получать стипендию НОК // Николаевские новости. Спорт. - 2015. - N 66(2 июня). - С. 4
  • Еще одна медаль Ольги Харлан // Вестник Прибужья. - 2012. - №32(9авг.). - С. 1.
  • Золото Ольги Харлан : [золотая медаль с этапа Кубка мира по фехтованию] // Вестник Прибужья. - 2012. - №11(15 марта). - С. 1.
  • Івашко, О. "Бронза" важча за "золото" : у Миколаєві зустріли призерку Олімпіади Ольгу Харлан / О. Івашко // Урядовий кур'єр. - 2012. - № 142. - С. 5
  • Івашко, О. "Люблю взуття на високих підборах, але зручніше почуваюся в кросівках та джинсах" : [бесіда з олімпійською чемпіонкою О. Харлан] / О. Івашко // Урядовий кур'єр. - 2011. - 23 липня. - С. 18
  • Ивашко, Е. От "пацанки" до "Королевы" : встреча с олимпийской чемпионкой Ольгой Харлан / Е. Ивашко; Р. Алексеенко // Южная правда.- 2010. - №136(7 дек.). - С. 3.
  • Итоги традиционного журналистского опроса «Николаевских новостей» : [Ольга Харлан лучшая спортсменка Николаевщины 2014 года] // Николаевские новости. Спорт. - 2014. - N 158(30 дек.). - С. 1-2
  • "Королева успеха" – Ольга Харлан : [спортсменке присвоено почетный титул по итогам 2009 года] // Южная правда. - 2010. - №28(13 марта). - С. 1.
  • Кураса, Е. Ольга Харлан: "Мне нравится побеждать!" : [пресс-конференция с участием спортсменки] / Е. Кураса // Вечерний Николаев. - 2012. - №34(24 марта). - С. 4.
  • Кураса, Е. Ольга Харлан продолжает свою чемпионскую "серию": [николаевская саблистка выиграла чемпионат Европы в личном зачете четвертый раз] / Е. Кураса // Вечерний Николаев. - 2013. - N 72(2 июля). - С. 4 : фот.
  • Лауреати 2014 року // Олімпійська арена. - 2014. - N 11/12. - С. 8-13.
  • Лесничий, А. Огого... как судят! : [Ольга Харлан – бронзовый призер Олимпиады – 2012] / А. Лесничий // Южная правда. - 2012. - №85(4 авг.).- С. 1.
  • Лесничий, А. Ольга Харлан: еще одно мировое золото : николаевская фехтовальщица Ольга Харлан подтвердила звание самой сильной саблистки мира / А. Лесничий // Южная правда. - 2014. - N 82(22 июля). - С. 1 : фот.
  • Лучшая спортсменка августа : Национальный олимпийский комитет лучшей спортсменкой Украины последнего летнего месяца назвал саблистку Ольгу Харлан : [соответственно, ее личный наставник Артем Скороход стал лучшим тренером месяца] // Южная правда. - 2013. - N 96(3 сент.). - С. 1
  • Лучшая спортсменка Николаевской области 2012 года Ольга Харлан: "Бронза" Лондона - самая трудная медаль в моей карьере : [интервью] // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - №1(1 янв.). - С. 2 : фот.
  • Лучшие спортсмены Николаевской области 2014 года - Ольга Харлан и Александр Абраменко : версия Николаевской облгосадминистрации // Николаевские новости. Спорт. - 2014. - N 158(30 дек.). - С. 2.
  • Мамойленко, Ю. Ольга Харлан: "Подумываю застраховать правую руку" / Ю. Мамойленко // Комсомольская правда в Украине. - 2014. - N 220. - С. 14.
    Лучшая фехтовальщица планеты рассказала о своих планах.
  • Мамойленко, Ю. Тренер Харлан: "Сердце подсказало Оле, за какую страну выступать" / Ю. Мамойленко // Комсомольская правда в Украине. - 2014. - N 291. - С. 10.
    Россия пыталась переманить из Украины лучшую фехтовальщицу планеты.
  • Награда от Президента : [Виктор Янукович вручил николаевской спортсменке Ольге Харлан орден "За заслуги" І степени] // Южная правда.- 2013. - N 81(27 июля). - С. 1 : фот.
  • Найсильніша шаблістка планети // Олімпійська арена. - 2014. - N 5. - С. 7.
  • Наша Ольга Харлан - лучшая в мире : [Международная федерация фехтования (FIE) признала Ольгу Харлан лучшей саблисткой мира] // Южная правда. - 2013. - N 133(28 нояб.). - С. 1 : фот.
  • Наша Оля снова на пьедестале : женская сборная Украины завоевала "бронзу" чемпионата Европы по фехтованию // Наш город. - 2015. - N 24(17 июня). - С. 16.
  • Наши выиграли этап кубка мира по фехтованию : [команда украинских саблисток стала победительницей этапа Кубка мира по фехтованию] // Вечерний Николаев. - 2015. - N 14(5 февр.). - С. 1 : фот.
  • Николаевская саблистка в Казани подтвердила, что является сильнейшей на планете : [победа Ольги Харлан] // Николаевские новости. Спорт. - 2014. - N 88(22 июля). - С. 1.
  • Николаевская саблистка Ольга Харлан в финале Гран-при в Нью-Йорке победила россиянку Софью Великую // Николаевские новости. Спорт. - 2014. - N 152(16 дек.). - С. 1.
  • Николаевская саблистка Ольга Харлан в финале этапа кубка мира победила Софью Великую // Николаевские новости. Спорт. - 2015. - N 15(3 февр.). - С. 1 : фот.
  • Николаевская саблистка Ольга Харлан впервые стала чемпионкой мира // Южная правда. - 2013. - N 88(13 авг.). - С. 1 : фот.
  • Николаевская саблистка Ольга Харлан выиграла этап Гран-при в Орлеане // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - N 16(5 февр.). - С. 1.
  • Николаевская саблистка Ольга Харлан и ее тренер Артем Скороход - в трех номинациях украинского спортивного Оскара // Николаевские новости. - 2014. - N 8(15 янв.). - С. 1.
  • Николаевская саблистка Ольга Харлан - лучшая спортсменка августа в Украине // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - N 106(3 сент.). - С. 1
  • Николаевская саблистка Ольга Харлан - лучшая спортсменка июля в Украине! // Николаевские новости. Спорт. - 2014. - N 94(5 авг.). - С. 1.
  • Николаевская саблистка Ольга Харлан - лучшая спортсменка июня в Украине! // Николаевские новости. Спорт. - 2014. - N 82(8 июля). - С. 4.
  • Николаевская саблистка Ольга Харлан претендует на украинский спортивный "Оскар" // Николаевские новости. Спорт. - 2015. - N 36(24 марта). - С. 4.
  • Николаевская саблистка Ольга Харлан признана НОК Украины спортсменкой года! // Николаевские новости. Спорт. - 2009. - №2(5 янв.).- С. 4.
  • Николаевская саблистка Ольга Харлан - "Человек года" в Украине! // Николаевские новости. Спорт. - 2015. - N 36(24 марта). - С. 1.
  • Николаевская саблистка Ольга Харлан - лучшая спортсменка июня в Украине! // Николаевские новости. Спорт. - 2014. - N 82(8 июля). - С. 4.
  • "Николаевские новости" в десятый раз определили героев спортивного года : журналисты по итогам сезона назвали фехтовальщицу на саблях, бронзового призера Олимпийских игр в Лондоне Ольгу Харлан лучшей спортсменкой Николаевщины 2012 года // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - №1(1 янв.). - С. 2 : фот.
  • Николаевскую саблистку Ольгу Харлан чествовали в Киеве на "Спортивном созвездии года" // Николаевские новости. Спорт. - 2014. - N 155(23 дек.). - С. 4.
  • Николаевцы - лауреаты общенациональной программы // Южная правда. - 2015. - N 33(24 марта). - С. 1.
    Лучшей в номинации «Спортсмен года» стала чемпионка мира 2014 года по фехтованию, заслуженный мастер спорта Украины Ольга Харлан.
  • Новое "золото" Ольги Харлан : [на третьем подряд этапе Кубка мира по фехтованию] // Вестник Прибужья. - 2014. - N 9(27 февр.). - С. 1 : фот.
  • НОК наградил николаевскую саблистку Ольгу Харлан как лучшую спортсменку октября // Николаевские новости. Спорт. - 2009. - №147(8 дек.). - С. 1.
  • Олимпийская медаль для Николаевщины : [одним из первых героиню Лондона – 2012, саблистку Ольгу Харлан, на украинской земле встретил председатель Николаевского областного совета Игорь Дятлов] // Рідне Прибужжя. - 2012. - №32(9 серп.). - С. 1 : фот. цв.
  • Ольга Харлан выиграла турнир серии "Гран-при" // Вечерний Николаев. - 2015. - N 37(31 марта). - С. 1.
  • Ольга Харлан - двукратная чемпионка мира! // Вечерний Николаев.- 2013. - N 91(15 авг.). - С. 1
  • Ольга Харлан добыла "бронзу" и "серебро" // Вечерний Николаев. - 2015. - N 50(7 мая). - С. 5.
    На этапе Кубка мира по фехтованию в Пекине Ольга Харлан завоевала "бронзу" и командное "серебро".
  • Ольга Харлан: есть "боевое золото"! : [на I Европейских играх в Баку сборная команда Украины по фехтованию на саблях среди женщин завоевала золотую награду] // Вечерний Николаев. - 2015. - N 71(4 июля). - С. 4.
  • Ольга Харлан: есть очередное "серебро" : [серебряная медаль на этапе Кубка мира по фехтованию на саблях в Генте (Бельгия)] // Вечерний Николаев. - 2013. - N 24((26 февр.). - С. 1 : фот.
  • Ольга Харлан завоевала "золото" в Орлеане // Вечерний Николаев. - 2013. - N 14(5 февр.). - С. 1.
  • Ольга Харлан и Александр Абраменко - лучшие спортсмены Николаевской области 2014 года // Рідне Прибужжя. - 2015. - N 2(8січ.). - С.12.
  • Ольга Харлан и ее команда - серебряные призеры ЧМ в Москве // Вечерний Николаев. - 2015. - N 78(21 июля). - С. 4.
  • Ольга Харлан и Илья Кваша - лучшие спортсмены Николаевщины : Николаевское областное управление по вопросам физической культуры и спорта назвало спортсменов-лауреатов 2012 года // Рідне Прибужжя. - 2013. - №1(5 січ.). - С. 7 : фот.
  • Ольга Харлан - лауреат премии "Спортивная гордость Украины" // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - N 154(24 дек.). - С. 2.
  • Ольга Харлан - лучшая спортсменка Николаевщины // Южная правда. - 2015. - N 6(17 янв.). - С. 4.
  • Ольга Харлан - найкраща у червні // Голос України. - 2014. - N 124. - С. 15.
  • Ольга Харлан получила "Спортивный оскар" : [николаевская саблистка Ольга Харлан стала лучшей спортсменкой Украины 2014 года] // Наш город. - 2015. - N 15(15 апр.). - С. 16 : фот. цв.
  • Ольга Харлан признана лучшей фехтовальщицей мира // Вечерний Николаев. - 2013. - N 135(28 нояб.). - С. 4.
  • Ольга Харлан - пятикратная чемпионка Европы // Вечерний Николаев. - 2014. - N 70(14 июня). - С. 1.
  • Ольга Харлан с подругами добыла "бронзу" в Швейцарии : [украинские саблистки стали бронзовыми призерами командного первенства Европы] // Вечерний Николаев. - 2015. - N 63(13 июня). - С. 1.
  • Ольга Харлан снова лучшая : [золотая медаль с этапа Кубка мира по фехтованию] // Вечерний Николаев. - 2012. - №29(13 марта). - С. 1.
  • Ольга Харлан - снова лучшая спортсменка месяца // Вечерний Николаев. - 2013. - N 118(19 окт.). - С. 1.
  • Ольга Харлан снова чемпионка Европы // Наш город. - 2014. - N 28(11 июня). - С. 3 : фот.
  • Ольга Харлан - спортсменка номер один в Украине // Рідне Прибужжя. - 2015. - N 16(16 квіт.). - С. 13 : фот.
  • Ольга Харлан третий год подряд становится чемпионкой Европы // Рідне Прибужжя. - 2013. - N 25(20 черв.). - С. 14 : фот.
  • Ольга Харлан, золотой клинок Украины : Человек года – 2008 // Вечерний Николаев. - 2009. - №24(28 февр.). - С. 1.
  • Ольга Харлан – лучшая в олимпийском августе : [лидер сборной саблисток Ольга Харлан признана лучшей спортсменкой августа] // Южная правда. - 2008. - №100(9 сент.). - С. 1.
  • Ольга Харлан – чемпионка Европы! // Южная правда. - 2012. - №66(19 июня). - С. 4 : фот.
  • Ольга Харлан:"Я чувствовала всех родных, всех близких, всех друзей" : олимпийский триумф // Рідне Прибужжя. - 2012. - №32(9 серп.).- С. 6. : фото.цв. ; Родной причал. - 2012. - №32(8 авг.). - С. 1. : фото ; Вечерний Николаев. - 2012. - №89(9 авг.). - С. 4 : фот.
  • Оля - это наше все: Харлан - двукратная чемпионка мира! // Вечерний Николаев. - 2014. - N 85(22 июля). - С. 1 : фот.
  • Островская, М. Золото побед Ольги Харлан : [победа на чемпионате Европы] / М. Островская // Южная правда. - 2013. - N 70(2 июля). - С. 4 : фот.
  • Островская, М. Олимпийская бронза Ольги Харлан / М. Островская// Южная правда. - 2012. - №86(7 авг.). - С. 1 : фот.
  • Первов, Г. Елена Хомровая и Ольга Харлан – олимпийские чемпионки / Г. Первов // Южная правда. - 2008. - №91(16 авг.). - С. 1.
  • "Рекорд" Ольги Харлан // Олімпійська арена. - 2013. - N 10. - С. 8.
    16 жовтня в Олімпійському домі відбулось нагородження фехтувальниці Ольги Харлан, яка була визнана експертною комісією НОК найкращою спортсменко України в серпні.
  • Рекорд Ольги Харлан // Олімпійська арена. - 2014. - N 5. - С. 7.
  • Рекунов, В. Наша шаблюка славно рубала : [ українка Ольга Харлан уперше в кар’єрі стала чемпіонкою світу в особистому турнірі] / В.Рекунов // Урядовий кур’єр. - 2013. - N 145. - С. 2
  • Рекунов, В. Олімпійська лихоманка збуджує кров : кращі наші спортсмени більше довіряють тренерам, ніж гороскопам / В. Рекунов // Урядовий кур’єр. - 2013. - N 241. - С. 12.
    Кращі здобутки українських спортсменів.
  • Рекунов, В. Фехтувальний детектив з погонею : переможний знак оклику поставила під завісу чемпіонату світу наша чудова команда шаблісток на чолі з Ольгою Харлан / В. Рекунов // Урядовий кур’єр. - 2013. - N 146. - С. 1, 5
  • Римский, А. Ольга Харлан вновь изрубила соперниц "в капусту": [украинка стала чемпионкой мира в фехтовании на саблях] / А. Римский // Комсомольская правда в Украине. - 2013. - N 176. - С. 8.
  • Руденко, Е. Оля без страха и упрека : [О. Харлан - о том, почему женщина с саблей слабее мужчины] / Е. Руденко // Аргументы и факты в Украине. - 2013. - N 13. - С. 28
  • Серый, В. Николаевская саблистка Ольга Харлан – трехкратная чемпионка мира / В. Серый // Николаевские новости. - 2009. - №44(14апр.). - С. 1, 2.
  • Серый, В. Олимпийские надежды Ольги Харлан : [пресс-конференция саблистки, завоевавшей лицензию на Олимпиаду в Лондоне]/ В. Серый // Рідне Прибужжя. - 2012. - №13(29 берез.). - С. 15 : фот.
  • Серый, В. Ольга Харлан - герой украинского спорта : в Киеве состоялась церемония вручения наград национальной премии "Герои спортивного года" / В. Серый // Рідне Прибужжя. - 2014. - N 18(1 трав.). - С. 13 : фот.
  • Серый, В. Фехтование : [по итогам сезона 2012-2013 украинская фехтовальщица Ольга Харлан завоевала Кубок Мира] / В. Серый // Рідне Прибужжя. - 2013. - N 50(12 груд.). - С. 15 : фот.
  • Серый, В. Фехтование : [Ольга Харлан на чемпионате Европы (Франция) завоевала золотую медаль] / В. Серый // Рідне Прибужжя. - 2014. - N 24(12 черв.). - С. 13.
  • Синявский, В. Лучшая спортсменка Николаеской области Ольга Харлан: дом достроила, собаку завела, теперь можно и в Лондон! / В.Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2011. - №154(27 дек.). - С.2.
  • Синявский, В. На чемпионате Европы николаевская саблистка Ольга Харлан проиграла впервые за пять лет / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2015. - N 69(9 июня). - С. 2.
  • Синявский, В. На чемпионате мира в Москве у николаевской саблистки Ольги Харлан "серебро" / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2015. - N 87(21 июля). - С. 2 : фот.
  • Синявский, В. На этапе кубка мира в бельгийском Генте у николаевской саблистки Ольги Харлан "бронза" в личном первенстве / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2015. - N 24(24 февр.). - С. 1.
  • Синявский, В. Николаевская саблистка Ольга Харлан в Сеуле выиграла этап серии Гран-при / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2015. - N 39(31 марта). - С. 1.
  • Синявский, В. Николаевская саблистка Ольга Харлан выиграла в Турции этап кубка мира : [интервью] / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - N 34(19 марта). - С. 1.
  • Синявский, В. Николаевская саблистка Ольга Харлан выиграла чемпионат Европы в личном зачете четвертый раз! / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - N 76(25 июня). - С. 2.
  • Синявский, В. Николаевская саблистка Ольга Харлан выиграла этап Гран-при в Москве! / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2015. - N 66(2 июня). - С. 2.
  • Синявский, В. Николаевская саблистка Ольга Харлан подняла сборную Украины на золотой пьедестал І Европейских игр / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2015. - N 78(30 июня). - С. 2 : фот.
  • Синявский, В. Ольга Харлан покорила "Вышку"! / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - N 139(19 нояб.). - С. 2 : фот.
  • Синявский, В. Николаевская саблистка Ольга Харлан - пятая на этапе кубка мира / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - N 55(7 мая). - С. 2.
  • Синявский, В. Ольга Харлан – бронзовый призер Олимпийских игр!/ В. Синявский // Николаевские новости. - 2012. - №95(8 авг.). - С. 1.
  • Синявский, В. Ольга Харлан: Второе "золото" на чемпионате мира было таким тяжелым / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - N 100(20 авг.). - С. 1,2
  • Синявский, В. Ольгу Харлан ждет Баку : после чемпионата Европы в Монтре украинские саблисты присоединяются к участникам І Европейских игр / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2015. - N 72(16 июня). - С. 1.
  • Синявский, В. Саблистка Ольга Харлан привезла домой две золотые медали чемпионки мира! : гордость николаевского спорта и группы компаний "Орексим" / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - N 100(20 авг.). - С. 1 : фот.
  • Синявский, В. "У меня с Софьей Великой осталось много незаконченных дел" : [пресс-конференция с участием саблистки Ольги Харлан] / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - N 79(2 июня). - С. 2 : фот.
  • Синявский, В. У николаевской саблистки Ольги Харлан - личное "золото" Универсиады в Казани! / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - N 85(16 июля). - С. 1
  • Синявский, В. У николаевской саблистки Харлан на этапе кубка мира в Лондоне "золото" и "бронза" / В. Синявский // Николаевские новости. Спорт. - 2013. - N 13(29 янв.). - С. 1.
  • Спортсменка №1 в Украине - николаевская саблистка Ольга Харлан // Николаевские новости. Спорт. - 2015. - N 45(14 апр.). - С. 1 : фот.
  • Стекольщикова, В. Встреча с руководством области : [встреча с саблисткой Ольгой Харлан – бронзовым призером Олимпиады – 2012] / В.Стекольщикова // Рідне Прибужжя. - 2012. - №32(9 серп.). - С. 6 : фот.цв.
  • Тидень, Н. Вадим Гутцайт: "Тільки медаль – це успіх" : [інерв’ю з головним тренером збірної з фехтування] / Н. Тидень // Олімпійська арена. - 2009. - N10. - С. 46-48.
    На чемпіонаті світу з фехтування, який з 30 вересня по 8 жовтня відбувся в турецькій Анталії, збірна України завоювала повний комплект нагород і посіла високе 5 місце в загальнокомандному заліку. Срібним призером в особистій першості у шаблі стала Ольга Харлан.
  • Тонковид, В. Еще одно "золото" Ольги Харлан : [победительницей шоу "Вышка" на канале 1+1 стала Ольга Харлан] / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2013. - N 131(19 нояб.). - С. 4 : фот.
  • Тонковид, В. Золотая Ольга : Харлан стала чемпионкой мира! / В.Тонковид // Вечерний Николаев. - 2013. - N 90(13 авг.). - С. 1 : фот.
  • Тонковид, В. Наша золотая Оля : [Ольга Харлан завоевала второе индивидуальное "золото" в этом сезоне] / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2013. - N 32(19 марта). - С. 1.
  • Тонковид, В. Олимпийский комитет назвал Харлан лучшей спортсменкой августа / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2013. - N 99(5 сент.). - С. 1
  • Тонковид, В. Ольга Харлан – лучшая спортсменка Украины. Уже в пятый раз / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2011. - №85(4 авг.). - С.1.
  • Тонковид, В. Ольга Харлан – рекордсменка как по медалям, так и по званиям / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2014. - N 90(2 авг.). - С. 1.
  • Тонковид, В. Ольга Харлан - "Спортивная гордость Украины" / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2013. - N 145(21 дек.). - С. 1.
  • Тонковид, В. Оля Харлан выиграла этап кубка мира в Пекине / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2014. - N 64(29 мая). - С. 1.
  • Тонковид, В. Очередная победа Ольги Харлан : [первое место в командном турнире на этапе Кубка мира, который прошел в итальянской Болонье] / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2013. -N 28(7 марта).- С.1.
  • Тонковид, В. Первая "николаевская" Олимпийская медаль уже на Родине : [в Каштановом сквере приветствовали Ольгу Харлан – бронзового призера Олимпиады – 2012] / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2012. - №88(7 авг.). - С. 1.
  • Тонковид, В. Поздравляем и гордимся: Ольга Харлан – обладательница Кубка мира / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2012. - №72(28 июня). - С. 1.
  • Тонковид, В. Правило трех "Н" Ольги Харлан : [cпециальный приз «Слава города» – Ольге Харлан, чемпионке Европы и мира, олимпийской чемпионке по фехтованию] / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2014. - N 38/39(5 апр.). - С. 4 : фот.
  • Тонковид, В. Стабильность Харлан. Второе "золото" за две недели : Николаевская саблистка Ольга Харлан завоевала вторую золотую медаль в сезоне 2013-2014 / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2014. - N 16(11 февр.). - С. 1.
  • Тонковид, В. У Ольги Харлан - "Московская сабля" : [победительница турнира серии "Гран-при" "Московская сабля"] / В.Тонковид // Вечерний Николаев. - 2013. - N 35(26 марта). - С. 1.
  • Тонковид, В. У Ольги Харлан - очередное золото! : Ольга Харлан стала победительницей первого «Гран-при» по фехтованию на сабле в сезоне 2013-2014, который состоялся во французском Орлеане / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2014. - N 13(4 февр.). - С. 1.
  • Тонковид, В. Украинское золото – на две трети николаевское : [николаевские саблистки – Оля Харлан и Лена Хомрова] / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2008. - №92(16 авг.). - С. 1.
  • Тонковид, В. Ценим и любим: Ольгу Харлан чествовали в родном городе / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2013. - N 93(20 авг.). - С. 1 : фот.
  • Троць, П. Ольга Харлан: бути найсильнішими не набридає : [інтерв’ю] / П. Троць // Україна молода. - 2009. - 6 листопада. - С. 23
  • У николаевской саблистки Ольги Харлан - "серебро" и "бронза" этапа кубка мира в Пекине // Николаевские новости. Спорт. - 2015. - N 54(5 мая). - С. 2.
  • Українка Ольга Харлан виграла "Московську шаблю-2015" // Zадавака : Всеукраїнська газета. - 2015. - N 11. - С. 6 : фот. цв.
  • Украинские саблистки взяли золото чемпионата мира // Южная правда. - 2013. - N 89(15 авг.). - С. 6 : фот.
  • Харлан - спортсмен года по версии СМИ : [саблистка Ольга Харлан в 7-й раз была названа лучшей спортсменкой Николаевской области] // Вечерний Николаев. - 2015. - N 3(10 янв.). - С. 1.
  • Харлан и Кваша - лучшие! : [в Николаевской области лучшей спортсменкой 2013 года стала Ольга Харлан, а лучшим спортсменом - Илья Кваша.] // Вечерний Николаев. - 2014. - N 1(2 янв.). - С. 3.
  • Харлан стала лучшей спортсменкой месяца в седьмой раз : по решению Национального олимпийского комитета Украины лучшей спортсменкой первого летнего месяца названа николаевская фехтовальщица Ольга Харлан // Вечерний Николаев. - 2014. - N 77(3 июля). - С. 1.
  • Чемерис, И. Ольга Харлан: "В Лондоне я была бы рада любой медали" : [интервью спортсменки] / И. Чемерис // Олімпійська арена. - 2011. - N 7. - С. 34-35.
  • Чемпіонська абетка від Ольги Харлан // Олімпійська арена. - 2014. - N 8/9. - С. 17-21.
  • Чемпионка мира по фехтованию Ольга Харлан: в Казани нас хотели... накормить и обогреть // Николаевские новости. Спорт. - 2014. - N 91(29 июля). - С. 3.
Web-ресурси

Харлан Ольга Геннадьевна

Харлан Ольга Геннадіївна

Харлан Ольга Геннадиевна

«Человек года» 2008 » Харлак О.Г.

Ольга Геннадиевна Харлан. Досье и компромат

Хомрова Олена Миколаївна –

     українська спортсменка, фехтувальниця (шабля), заслужений майстер спорту, олімпійська чемпіонка 2008 року у командній першості, чемпіонка Європи та чемпіонка світу 2009 року у командній першості, неодноразова призерка чемпіонатів світу та чемпіонатів Європи у командній першості та особистому заліку, неодноразова чемпіонка першості і Кубків України, депутат Миколаївської обласної ради. Нагороджена орденом «За заслуги» IIІ ступеня (2008).

    Хомрова Олена Миколаївна народилася 16 травня 1987 у місті Миколаєві. Почала займатися фехтуванням у СДЮШОР з 10 років. Мама, Олена Захарівна, хотіла прищепити Олені любов до музики. Купили навіть акордеон. Скільки сиділа поряд з нею, наполягала, просто примушувала! Все марно. Були в Олени здібності до англійської мови. І тут не пішло. Зате з яким задоволенням вона йшла з мамою до фехтувальної школи. Спортивна доля Олени Хомрової була ніби вирішена наперед: мама Олена Захарівна – заступник директора в СДЮШОР по фехтуванню і батько – великий прихильник спорту. Олена могла вибрати будь-який вид фехтування, рапіру або шпагу. Але оскільки її старший брат займався шаблею, вона теж віддала перевагу їй. Олені, як і будь-якій дитині, хотілося бути схожою на брата, і хоча жіночої шаблі у той час офіційно не існувало і змагання не проводилися, Олена ні про які інші варіанти і не думала. Олена полюбила шаблю з перших же занять, виявилася природженою шаблісткою. Ростом невелика, а вже від шаблі не відірвеш. Тренери сміялися: мовляв, Оленко, шабля важче тебе! А вона тренувалась усе наполегливіше. Вибирала в партнери хлопців, та ще й тих, у кого рука міцніша. І пішов прогрес. Вона швидко перегнала своїх ровесниць. Їй імпонувала різноманітність прийомів і динамічність ходу боротьби. Зовні спокійна, добра, весела. Та варто їй одягнути обладунки, заховати себе за маскою, і вона стає нестримною. Олена дуже переживала невдачі і від душі раділа успіхам. І кожного разу у неї з'являлося бажання перевершити себе. Турнір за турніром, набиралася досвіду, все частіше її називали серед призерів і переможців змагань.
    2002 року Олена Хомрова закінчила Миколаївське вище училище фізичної культури та факультет гідрометеорології Одеського державного екологічного університету. Представниця клубів «Спартак», «Динамо» (Миколаїв). Співробітниця Служби безпеки України.
    2002 року в Москві вона стала чемпіонкою міжнародних юнацьких спортивних ігор країн СНД і Балтії. 2003 року Олена стала чемпіонкою першості світу серед кадетів у м. Трапані (Італія) і срібним призером командної першості Європи серед юніорів у м. Порек (Хорватія). 2005 року – бронзова призерка чемпіонату Європи у командній першості. 2007 року у м. Белек (Туреччина) – чемпіонка командної першості світу серед юніорів. Вже тоді наша юна фехтувальниця показала міцність своєї руки та хитру тактику.
    Вдалим для Олени був 2007 рік: срібло на чемпіонаті світу у командній першості і чемпіонаті Європи у командній першості та в особистому заліку, бронза на Всесвітній Універсіаді (Бангкок, Таїланд).
    За підсумками Миколаївського міського конкурсу «Людина року», Олена Хомрова удостоєна звання «Городянин року – 2007» в номінації «Фізкультура і спорт».
    На чемпіонаті Європи 2008 року, який відбувся в Києві, Олена здобула срібло в командній першості. Тим самим дівчата забезпечили собі місце в збірній України, що відправиться на Олімпійські ігри. На Олімпійських іграх 2008 року у Пекіні Олена Хомрова взяла участь у командних змаганнях шаблісток. Українська збірна шаблістів була наймолодшою на турнірі, але уболівальники і урядовці від НОК України розраховували на гарний результат у цьому виді програми фехтування. У фіналі українська команда, у складі Олени Хомрової, Ольги Харлан, Галини Пундик і Ольги Жовнір, перемогла китайську команду з рахунком 45:44. Українська команда стала також першою командою шаблісток, яка виграла Олімпійські ігри, адже ця дисципліна дебютувала саме в Пекіні.
    Після перемоги в Пекіні Олена Хомрова разом з подругами по команді дали численні інтерв'ю різноманітним ЗМІ, взяли участь у фотосесії для чоловічого журналу «XXL». 2008 року ім’я Олени Хомрової занесено в Книгу пошани міста Миколаєва.
    Олена Хомрова – чемпіонка світу та чемпіонка Європи 2009 року у командній першості, срібна призерка чемпіонату світу 2010 років у командній першості та бронзова призерка в особистому заліку. Неодноразова чемпіонка першості і Кубків України.
    2001 року Олені Хомровій присвоєно звання «Майстер спорту України», 2005 року – «Майстер спорту міжнародного класу», а 2007 року – «Заслужений майстер спорту». Олена Хомрова депутат Миколаївської обласної ради від Партії регіонів. Триразова володарка нагороди «Герої спортивного року» (2007, 2008, 2009). Нагороджена орденом «За заслуги» IIІ ступеня (4 вересня 2008) нагороджена за досягнення високих спортивних результатів на XXIX літніх Олімпійських іграх, виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України.
    2010 року Олена вийшла заміж за баскетболіста Сергія Гладиря (гравець збірної України з баскетболу) і тимчасово закінчила зі спортивною кар'єрою, але все одно продовжує брати активну участь у житті міста і городян і особливу роль, звичайно ж, приділяє спорту.

Література

  • Олимпийская чемпионка Елена Хомровая среди победителей конкурса «Человек года Николаевщины» // Николаевские новости. - 2011.- 116(28 сент.). - С. 1.
  • Первов, Г. Елена Хомровая и Ольга Харлан - олимпийские чемпионки / Г. Первов // Южная правда. - 2008. - №91(16 авг.). - С. 1.
  • Саблистка Елена Хомровая будет "делать погоду" в Пекине? : [Елена Хомровая удостоена звания «Горожанин года - 2007» в номинации "Физкультура и спорт"] // Вечерний Николаев. - 2008. - №24(1 марта). - С.4.
  • Тонковид В. Украинское золото - на две трети николаевское : [николаевские саблистки - Оля Харлан и Лена Хомровая] / В. Тонковид // Вечерний Николаев. - 2008. - №92(16 авг.). - С. 1.
Web-ресурси

Хомровая Елена Николаевна

Хомрова Олена Миколаївна

«Человек Года 2007» Хомровая Е.Н.

Елена Хомровая

Олимпийская чемпионка Елена Хомровая: Хочу повторить пекинский успех

Цигульова Оксана Миколаївна -

     українська спортсменка, батутистка, майстер спорту Міжнародного класу зі стрибків на батуті, багаторазова чемпіонка України, призерка першості СРСР і міжнародних змагань, чемпіонка Європи в синхронних стрибках, срібна призерка першості Європи в командному заліку (1993), срібна призерка чемпіонату світу в командних змаганнях, бронзова призерка чемпіонату світу в синхронних стрибках (1994), абсолютна чемпіонка України (1995), чемпіонка світу (1996, 1999), чемпіонка Всесвітніх студентських ігор (1997), переможниця Кубка світу - 1999 (м. Тавіра, Португалія), срібна призерка ХХVII літніх Олімпійських ігор в Сіднеї (2000) зі стрибків на батуті в особистому заліку. Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

    Цигульова Оксана Миколаївна народилася 15 грудня 1973 року в місті Миколаєві. Почала займатися стрибками на батуті з раннього віку. Батьки хотіли, щоб Оксана займалася танцями, гімнастикою чи плаванням. Спочатку свою п'ятирічну дочку батьки привели навчатися танцям. Але Оксану не захопили танцювальні па. Енергія
    у непосиди била через край, і керівник ансамблю порадив зайняти дівчинку спортом. Спочатку це була група загальнофізичної підготовки. Потім гімнастика, плавання, стрибки у воду з трампліну, батут. Через два роки Олександр Кіров, який займався з дітьми, направив здібну, як з'ясувалося потім, дівчинку до відомих уже тоді тренерів-батутистів Людмили і Володимира Горжіїв. Навряд чи припускав тоді педагог, що це стане для Оксани зоряною путівкою, яка поклала початок її спортивної кар'єри.
    Ще в третьому класі їй довелося змінити місцеву загальноосвітню школу на віддалену, в якій був спортивний клас. Навчання тут проходило в денний час, з урахуванням вранішніх і вечірніх тренувань. Потім Оксана вчилася в спортінтернаті. Тренування, збори, змагання... Із 14 років почала успішно виступати на першості України і міжнародних змаганнях різного рівня. Ось і перші перемоги. Як в одиночних стрибках, так і в синхронних – разом з Оленою Мовчан. Вперше вони виграли чемпіонат Європи 1993 року. І це було початком стабільного призерства на змаганнях Європейського і світового рівня. Бронзова медаль чемпіонату світу 1994 року, а через два роки, 1996, – «золото». 1997 року, коли вони зійшли на п'єдестал пошани Всесвітніх студентських ігор, Гімн України звучав на честь наших спортсменок. 1998 року на чемпіонаті світу в Сіднеї вони завоювали срібні медалі. А 1999 року чемпіонат світу – і знову «золото». 1999 року миколаївський дует став володарем Кубка світу. На світовій першості з легкої атлетики в ПАР вони теж стали першими, а значить, Цигульова і Мовчан отримали ліцензії на участь в Олімпіаді. Втім, путівка туди була лише одна.
    Оксана Цигульова закінчила факультет фізичного виховання Миколаївського педагогічного інституту. Тренувалася шість днів на тиждень, по дві години вранці і увечері, бувало і більше.
    Якось Оксана хотіла кинути заняття батутом. Раніше цей вид спорту ще не був олімпійським і вважався безперспективним. Підтримав її чоловік. Саме він переконав її залишитися у великому спорті. І виявився правим.
    Батут як олімпійський вид спорту дебютував на Олімпіаді 2000 року в Сіднеї і, на жаль, були тільки індивідуальні стрибки. Синхронні виступи батутистів набагато видовищніші, і це оцінила багатотисячна аудиторія під час показових виступів, де свою майстерність показали Оксана Цигульова і Олена Мовчан. Але на Олімпіаді 2000 року чоловічі і жіночі команди 12 країн світу представили по одному спортсмену-батутисту. За Україну випала честь виступати Оксані Цигульовій і Олександру Чорноносу – спортсменам, які мали більш високий рейтинг.
    Кваліфікаційну програму Оксана Цигульова закінчила з третім результатом, і це дало їй право брати участь у фіналі. Вона стрибала сьомою. Цигульова виступила чудово, стрибки виконала чисто. Услід за нею виступала росіянка Ірина Караваєва. Володимир Горжій упевнений, що якби судив комп'ютер, результат був би на користь Оксани. Росіянка стрибала вище, виконала найскладнішу комбінацію, але ритм був рваний, і за «зону» виходила, норми не дотрималася. Оксана Цигульова – це точність, продумана композиція, могутня кінцівка. До оголошення результату Оксана Цигульова думала, що буде першою, проте судді винесли свою ухвалу – «золото» відправилося до Росії, а Оксана Цигульова стала срібною призеркою ХХVII літніх Олімпійських ігор в Сіднеї (2000) зі стрибків на батуті в особистому заліку. Потім багато раз переглядали і аналізували відеозйомку виступів і не помітили у Оксани того, за що потрібно знімати бали…
    Оксана Миколаївна Цигульова у 1998 – 1999 роках входила в десятку кращих спортсменів України. Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. За підсумками Миколаївського міського конкурсу «Людина року» удостоєна звання «Городянин року – 2000» в номінації «Фізкультура і спорт», а 2001 року стала переможцем обласного конкурсу «Наші здобутки», присвяченого 10-річчю Незалежності України, в номінації «Кращий спортсмен».

Література

  • Аров, Б. Л. Цыгулева Оксана Николаевна / Б. Л. Аров // Николаевцы: энцикл. словарь. Николаев, 1999. – С. 347.
  • Цыгулева Оксана Николаевна // Человек года. Горожанин года (1996-2010): библиогр. справочник. – 12-е изд., доп. – Николаев, 2011. – С. 138.

  • Поздравляем: [Оксана Цибулева награждена орденом княгини Ольги ІІІ степени] // Вечерний Николаев. - 2000.- 10 окт.
  • Полупанов, И. Оксана и Лена : герои нашого времени / И. Полупанов // Южная правда. - 2000.- 22 янв. - С.3.
  • Полупанов, И. Серебро на вес золота : олимпийские имена : [Оксана Цигулева] / И. Полупанов // Южная правда. - 2000.- 17 окт.
  • Прокоф’єв, С. Миколаївці - в Сіднеї : [спортивну честь нашої держави на Олімпіаді представлятиме батутистка Оксана Цигульова] / С.Прокоф’єв // Рідне Прибужжя. - 2000.- 9 верес.
Web-ресурси

Наши достижения

«Человек года» 2000» Цыгулева О. Н.

Цыгулева Оксана Николаевна

Серебряный призер олимпийских игр-2000 оксана цыгулева: в австралии мы тренировались в холодном гараже.

Украинская спортсменка оксана цыгулева — первая в истории вице-чемпионка олимпиады в прыжках на батуте


© 2008 - 2018. Всі права захищені. Copyright Миколаївська обласна бібліотека для дiтей ім. В.Лягіна та партнери.  При використанні матеріалів сайту посилання на джерело обов'язкове.