Миколаївська обласна бібліотека для дітей ім. В.Лягіна - Моя Миколаївщина













      Моя Миколаївщина  Життєву пісню серцем співаю  Людмила Яківна Чижова про себе

Людмила Яківна Чижова про себе
Моє серце зіткане з пісні,
В ньому завжди вогонь надії…

Засвітилась зоря, народилась людина,
Народилась і доля із нею єдина.
Яка вона буде, Господь один знає,
Він даром безцінним дитя наділяє.

      Ось у такий Богом даний день 22 серпня 1939 року в селі Піщаний Брід на Кіровоградщині в родині Васильєвих народилася я, перша донька, Людмила.

І батьки в час свій юний мене, першу, любили,
Як могли берегли, чим могли наділили.
Світлій долі моїй таємницю відкрили.
В моїм імені повнім є приставочка «мила»
Із цим іменем по життю, як по ниві,
Відкривала в дорогах собі диво за дивом.

Людмила Яківна Чижова про себе      Родина Васильєвих. В першому ряду (зліва направо) – мама, сестра Валентина, тато; в другому ряду (зліва направо) – сестра Олена, Людмила Яківна та сестричка Лариса, 1955 р.


      Мій батько, Яків Потапович, працював кіномеханіком, повернувшись із війни інвалідом. Мав неабиякий хист до малювання та різьблення по дереву. В нашій садибі він розмістив дерев’яних птахів та звірів. Моя мама, Ольга Євтихіївна, весь вік працювала в колгоспі. Лагідна і тиха, вона народила четверо доньок, якими, практично, займалася сама: брала з собою в поле, навчила гарно вишивати і співати. Вечорами, лежачи на скирді соломи, ми дивилися на серпневі зорі, що рясно падали, і співали. У селі говорили: «Співають Олині дівчата». Коли тепер ми приїжджаємо у рідне село, сідаємо на порозі осиротілої батьківської хати і співаємо. Це як пам’ять мамі:

Горнулися тісно, заводили пісню.
Зривалися зорі з небес неозорих.
Ми знову бажання на них загадали,
Під цим зорепадом до ранку співали…

Людмила Яківна Чижова про себе       У 1947 році пішла я до школи. Цей день запам’ятався на все життя. Свої спогади я описала у вірші «Вчительці», який присвятила першій вчительці Одарці Василівні:

Вчителько моя!
Крізь усе життя
Провідною ти була зорею,
Пам’яттю моєю, мудрістю була,
Совістю зосталася моєю


      З самого малечку читала багато книг. Особливо полюбила казки. Потім захопилася книгами про скіфів. Далі був дивовижний світ Гоголя: «Вій», «Сорочинська ярмарка»… з роками – твори Лесі Українки, Володимира Сосюри, Олеся Гончара, закоханість у поезію першої піснетворки Марусі Чурай та Ліни Костенко. Настільною книгою став «Кобзар» Т. Г. Шевченка, який вів мене через усе життя:

Людмила Яківна Чижова про себе

Пророчий голос Кобзаря
З часів далеких і донині
Про волю вольную співа,
Про біль і щастя України.
Ім’я Тарасове святе
В молитву-пісню переллється,
Та у серцях всіх поколінь
На віки вічні зостається.

      З дитинства мріяла бути геологом, мандрувати по рідній землі. Влітку брала своїх сестер, лаштувала рюкзачок з обідом, та й вела їх у степ, під спів жайворонка.
      Писати вірші почала зі школи. Перший вірш був написаний під враженням поеми Маргарити Алігер «Зоя» і присвячений улюбленій героїні Зої Космодем’янській. Вірш побачив світ у шкільній газеті. З тих пір найбільшим бажанням було вчитися літературі, поступити в Літературний інститут і стати письменником. Але – не судилося, і в 1955 році, закінчивши 8 класів, стала студенткою Мигійського технікуму-радгоспу в Первомайському районі Миколаївської області, а в 1959 році отримала диплом агронома. Технікум дав багато в пізнанні природи, захопленні красою і працею. Через 40 років я присвятила своїй Мигії книгу «Ємигея»:

Людмила Яківна Чижова про себе

Я була щаслива в цім краю,
Я була такою молодою
І мені здавалось дивиною
Все, що відбувалось на землі.
І хитав цей величезний світ
Трепетний та ніжний цвіт конвалій,
А мені здавалось, ще й замало –
Дива, що буяло на землі.
*** *** ***

Ємигія…
Тут живлюща вода
Крізь пороги тече,
Від цієї краси
Міццю й силою віє.
Моїх пращурів світ,
Моє диво земне,
О найкраща з земель –
Ємигія!

      Після закінчення технікуму працювала на колгоспній та культурно-освітній ниві в Кривоозерському, Баштанському районах Миколаївської області.

Людмила Яківна Чижова про себе      У 1959 році вийшла заміж. Чоловік, Чижов Іван Федорович, працював на комсомольській роботі, а потім головним інженером в колгоспі ім. Кірова с. Щербані та головою колгоспу в с. Дорошівка на Вознесенщині. Завжди у всьому підтримував і допомагав мені. У 1960 році народилася донька Тетяна, а в 1967 році – син Іван.
З 1962 до 1978 року була директором Щербанівського сільського клубу та Дорошівського будинку культури.


      У 1975 році заочно закінчила Київський державний інститут культури ім. О. Є. Корнійчука за фахом «режисер». Людмила Яківна Чижова про себе

      У 1978 – 1994 рр. – заступник директора обласного Будинку художньої творчості профспілок та обласного Будинку творчості працівників народної освіти.
Але потяг до літератури брав своє. З 1963 року почала друкуватися в газеті «Радянська правда» Вознесенського району. Багато віршів та оповідань присвячено жінкам-трудівницям, матерям. Пісні «Щербанівський вальс» та «Дорошівські весни» (до яких сама склала мелодію) співають і нині в цих селах:

Славне село моє диво–садами,
Славне людьми, що душею багаті.
Зіронька зійде над річкою тихою,
Мати вечеряти кличе до хати.
Все тут буденне і все тут звичайне,
Ходять жінки, мов прекрасні мадонни.
А над степами, ярами і плавнями
Вечір спадає гарячою втомою.

      З Дорошівки, де мешкала деякий час, їздила на заняття в обласному літературному об’єднанні, яке вів Еміль Январьов. Саме йому я зобов’язана своїми першими поетичними кроками і успіхами.
Людмила Яківна Чижова про себе      Перші публікації – в газетах «Південна правда» та «Ленінське плем’я». А після навчання на семінарі молодих письменників України в 1968 році почала багато друкуватися в республіканській пресі: газетах «Літературна Україна», «Культура і життя», «Молодь України», журналах «Радянська жінка», «Соціалістична культура», «Хлібороб України», часописах: «Поезія-72», «Заспів», «Сурмач».
      Взагалі мені поталанило на добрих і чуйних людей, які стали моїми вчителями на поетичному шляху. Я низько кланяюсь за науку відомому українському поету Петру Микитовичу Бібі, за цінні поради – українській поетесі Марії Пригарі та миколаївським поетам Валерію Петровичу Бойченку та Дмитру Дмитровичу Креміню.
      Відомий український письменник, етнограф Василь Тимофійович Скуратівський став хрещеним батьком моєї книги «Води живої джерело», а потім редагував і інші мої книги («День пророка Наума», «Окраса життя»).
     У роботі над прозовими творами багато допомагали письменники Олександр Зима та Борис Слободянюк, яких, на жаль, вже нема серед нас.
      Все життя моїм помічником і порадником був чоловік Іван Федорович, світлій пам’яті якого я присвятила книгу «Із глибини народної криниці».

Людмила Яківна Чижова про себе

Де відшукать такі слова
В гіркі й тривожні дні розлуки,
Щоб дякувати, рідний мій,
За лагідні, надійні руки,
За серця ніжного тепло,
За радість, що завжди з тобою
Заходила в наш світлий дім
До болю звичною ходою.

Людмила Яківна Чижова про себе

      Моїми світлими крилами натхнення, для котрих я писала і пишу, є мої онуки Оленка та Настуся.

Онуки й діти –
Два моїх крила.
Й від радості
Сміюсь і плачу.
Живу і вірю:
Правнуків побачу.

      Вони для мене є уособленням моїх маленьких читачів і шанувальників, для яких написана нова книга «Скриня казок».
      Моє сьогодення сповнене творчими планами та зоряними надіями, що нові книги для дітей, дякуючи щедрим і добрим людям, вийдуть у світ.

Нові я вірші напишу,
Знов напишу слова болючі,
Бо у поета на крилі –
Про те, що радує і мучить.

      Кому Богом даний талант, той обов’язково здійснить свою мрію. Але лише натхненням не відбудешся. Потрібно горіння душі, терпіння розуму, любов серця і повсякденна праця. Ось тоді складеться. А хто не пише – хай читає, багато і завжди, особливо поезію, і від цього стане добрішим душею.

Доля поета
Висока і світла:
Слово прекрасне
Здійняти над світом.
Дай, Боже, Вам долі світлої і віку довгого!

Дай, Боже, Вам долі світлої і віку довгого! Людмила Яківна Чижова про себе


© 2008 - 2017. Всі права захищені. Copyright Миколаївська обласна бібліотека для дiтей ім. В.Лягіна та партнери.  При використанні матеріалів сайту посилання на джерело обов'язкове.