Миколаївська обласна бібліотека для дітей ім. В.Лягіна - Моя Миколаївщина













      Моя Миколаївщина  Історико-архітектурна спадщина старого Миколаєва

Об’єкти адміністративного і культурного призначення

Музей суднобудування і флоту
(Адміралтейство Чорноморського флоту,

будинок Головного командира Чорноморського флоту)

    Адреса: вул. Адміральська, 4.

     Цьому будинку була уготована щаслива доля. Побудоване з використанням архітектурних канонів класицизму ХVІІІ століття, він згодом, переживши декілька перебудов, практично відродився знов, завдяки проведеній у 1973-1978 роках реставрації. Сьогодні він є архітектурною прикрасою історичної частини міста Миколаєва.
     Початок спорудження будівлі відноситься до 1792 року. Будівництво проводилося під наглядом архітектора капітана П.В.Нєйолова. До 1794 року будівництво завершилося. Цей будинок був споруджений для віце-адмірала М. С. Мордвинова, який обіймав посаду голови Чорноморського адміралтейського правління, і його великої сім'ї. Судячи з плану міста, датованого 1975 роком, будинок Головного командира Чорноморського флоту був прямокутником, з центральним восьмиколонним портиком з фасадного боку і двома чотирьохколонними портиками з боку двору. Із самого початку будівлю було відсунуто від «червоної лінії» вулиці углиб, що визначало його фасадний характер. Будинок, побудований з дерева, стояв на високому кам'яному цоколі і мав у плані чітке розділення на дві рівні частини. Вхід до будівлі здійснювався з боку двору через два ганки з критими під'їздами, а в'їзд до садиби був з боку вулиці.
     Нові головні командири, які змінили М. С. Мордвинова, не прагнули будівництва нового будинку, а розширювали і перебудовували існуючий. Перша значна перебудова відбулася в період перебування на посаді Головного командира Чорноморського флоту адмірала І. І. де Траверсе (1802-1809 рр.). Спочатку перпендикулярно фасаду будинку були зроблені прибудови – різаліти, внаслідок чого утворився П-подібний затишний дворик з вуличної сторони. Можливо, проект добудови здійснював архітектор Ф. І. Вунш.
     Наступна перебудова, що змінила архітектурний вигляд будівлі, відбулася за віце-адмірала О. С. Грейга, що вступив на посаду Головного командира Чорноморського флоту і військового губернатора Миколаєва і Севастополя – 1816 року.
Б     удучи прекрасним знавцем астрономії, Грейг вирішив обладнати «домашню обсерваторію», спорудивши над центральною частиною будівлі купол, де і проводилися астрономічні спостереження. Надбудову звели, швидше за все, за проектом Ф.І.Вунша.
     1833 року адмірала Грейга змінив генерал-ад'ютант адмірал М.П. Лазарев. Реконструкція будівлі відбулася 1834 року. Проект розробив у 1833-1834 рр. архітектор Д. Акройд. Купол обсерваторії, який прийшов у непридатність, був знятий, а на його місці споруджений бельведер з балюстрадою. Проведено також внутрішнє перепланування будинку. Головний портик знову став парадним. Бічні двері замінені центральними з широкими східцями перед ними. Адмірал вирішив звести будівлю на два поверхи у вигляді літери П з внутрішнім двориком.
     Так будинок Головного командира прийняв той вигляд, в якому предстає перед нами і зараз. У період правління М.П. Лазарева будинок отримав назву «палац», а в народі – «царський палац». Він служив канцелярією та помешканням головних командирів Чорноморського флоту протягом 1794 – 1900 рр. Свого часу тут жили й працювали адмірали М.С.Мордвинов, І. І. де Траверсе, О.С. Грейг, М.П.Лазарев, Г.І.Бутаков, М. А. Аркас. Багато видатних осіб, які відвідували Миколаїв, жили тут.
     Йшов час, мінялося призначення будинку.
     1973 року Миколаївськими обласними і міськими органами влади було прийнято Рішення про створення Музею суднобудування і флоту в колишньому адміральському палаці – будинку Головного командира Чорноморського флоту і портів.
     Реставрація цього унікального пам'ятника історії і архітектури була здійснена Українським спеціальним науково-виробничим управлінням Держбуду УРСР за проектом архітектора Т. В. Гусельникової.
     1978 року відреставрований – вже не в дереві, а в камені – адміральський будинок отримав друге народження і нове життя, ставши Музеєм суднобудування і флоту, єдиним в Україні.
     Експозиція музею розміщується у дванадцяти залах і налічує близько трьох тисяч музейних предметів. Перлиною музею є діорама “Будівництво кораблів на Миколаївському адміралтействі у першій чверті ХІХ ст.” Її автор та виконавець – художник В.Семерньов. 1981 року групі творців музею було присвоєно високу урядову нагороду – Державну премію України ім. Т.Г.Шевченка.
     Сьогодні музей суднобудування і флоту є одним із найпопулярніших історико-культурних центрів міста. Сотні туристів з різних країн світу щорічно відвідують музей. За роки свого існування музей прийняв майже два мільйони відвідувачів і став справжнім символом корабельного краю.

Література

  • Крючков, Ю. С. Строгий классицизм / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. Архитектура Старого Николаева. – Николаев, 2008.– С. 33 – 34.
  • Кухар-Онышко, Н. А. Ансамбль Адмиральской улицы / Н.А.Кухар-Онышко // Кухар-Онышко, Н. А. Архитектура Николаева (конец XVІІІ – начало ХХ веков). – Николаев, 2001. – С.31 – 32.
  • Кухар-Онишко, Н. О. Урок 9. План і забудова Миколаєва. Будинок Головного командира ЧФ // Кухар-Онишко, Н. О. Історія Миколаєва: навчальний посібник для 5 кл. загальноосвіт. школи/ Н.О.Кухар-Онишко, О. В. Гриневич, Н. М. Гаркуша.– Миколаїв, 2000. – С. 49.
  • Музей судостроения и флота: путеводитель / В.П.Чернявская, А. Владерчук, О.Дьяченко и др. – Одесса: Маяк, 1983. – 96 с.
  • Музей судостроения и флота: путеводитель / Л.Хлопинская, А. Владерчук, О.Дьяченко и др. – 2-е изд., перераб. и доп.– Одесса: Маяк, 1986. – 96 с.
  • Петраш, А. Музей судостроения и флота / А. Петраш // Петраш, А. Музеи Николаева: путеводитель. – Одесса: Маяк, 1979. – С. 62 – 83.
  • Хлопинская, Л. Д. Дворец – музей на Адмиральской / Л.Д.Хлопинская. – Николаев: Возможности Киммерии, 2004. – 112с.
  • Христова, Н. О чём расскажет старый дом // Малёк. – 2004. – №5. – С. 7.

Будівля Миколаївської обсерваторії

    Адреса: вул. Обсерваторна, 1.

    Ідея створення такої важливої наукової установи належала О.С.Грейгу – він в ті далекі часи був призначений на посаду Головного командира Чорноморського флоту і портів, а також був Миколаївським губернатором.
    Миколаївську обсерваторію засновано 1821 року для навігаційних потреб флоту. Проект будівлі у стилі модного на той час класицизму виконав головний архітектор Чорноморського адміралтейства Ф. І. Вунш. Проект головного будинку Миколаївської обсерваторії став останньою і найзначнішою роботою будівничого. Керівництво спорудженням обсерваторії було доручено інженеру Б. В. Фон-дер-Флісу, а закінчив будівництво 1829 року архітектор Л. Опацький.
    Першим директором Миколаївської обсерваторії став Карл Кнорре. Він прибув до Миколаєва двадцятирічним юнаком і віддав нашій обсерваторії 50 років свого трудового життя.
    Його ім’я увійшло в історію астрономії як ім’я автора 5-го аркуша Зоряної карти Берлінської академії наук, за допомогою якого згодом були відкриті малі планети Астрея і Флора. К. Кнорре виконав гідрографічні роботи на Азовському, Чорному і Мармуровому морях, провів описи і визначив якнайточніші географічні координати багатьох опорних пунктів карт зазначених морів (довготи і широти).
    Місцем для споруди Ф. Вунш вибрав вершину Спаського кургану – найвищого пагорба молодого міста, це 52 м над рівнем моря, і як виявилося, місце розташування археологічних пам’яток– кургана доби бронзи – раннього залізного віку та поселення середньої бронзи.
    Вунш, зв'язаний офіційними вимогами Морського відомства, узяв за основу обсерваторію в Або, спростивши її. Але, незважаючи на це, в оточенні парку обсерваторія виглядає урочисто і велично. Нині багато що знаходиться практично в тому ж вигляді, що і в ті часи.
    Під час будівництва використовувалися пиляний та рваний камінь черепашник і глина. За розпорядженням адмірала О. Грейґа, внутрішні стіни тинькувалися чистим алебастром, підлогу вистеляли паркетом з горіхового дерева, віконні латунні засувки постачали з тульських заводів, чавунні сходи – з Іжорських адміралтейських заводів, а шибки – із Санкт-Петербурґа.
    Офіційна дата завершення будівництва –28 червня 1829 року.
    Що ж собою являла тоді обсерваторія? Призначення наукової установи було суто практичним: вона мала забезпечити навігаційними картами Чорноморський флот, а також слугувати «курсами підвищення кваліфікації для морських офіцерів». Архітектура зведеної посеред саду на вершині кургану споруди мала відповідати всім цим функціям. Отже, всі приміщення обсерваторії групуються навколо її центральної частини.
    Класичний архітектурний стиль будівлі досить вдало продуманий. Споруда трирівнева, з масивним цоколем, фасадом, що декорований характерними карнизами, наличниками вікон та іншими елементами оздоблення, а також рустуванням стін, яке імітує грубу кам’яну кладку, і верхньою частиною у вигляді циліндричної ротонди. За роки майже 190-річного існування збережено її первісне розпланування, здійснене з урахуванням специфіки астрономічної морської обсерваторії. Будинок складається із чотирьох рівних за площею частин. З північного боку головний вхід прикрашено шестиколонним портиком класичного тоcканського ордера, до якого ведуть широкі сходи. Тут же знаходиться вхід до Круглої зали – Аудиторії, де проводилися навчання вихованців Штурманського училища. Аудиторія має форму квадрата зі стороною 10 м. Напівсферичний купол зали підтримують 16 колон, розміщених по колу діаметром 8 м. Поверхню колон покрито розчином, замішаним на жовтках курячих яєць, який має захисні властивості й надає колонам яскравого блиску. Нині тут проходять засідання вченої ради, конференції тощо, а також у залі міститься музей обсерваторії. На сьогодні в астрономічному музеї зберігається понад 100 різноманітних експонатів: старовинний годинник, глобус Місяця, хронограф, телескопи, з якими працювали астрономи минулого.
    На схід від Аудиторії знаходиться приміщення, де 1832 року було встановлено трифутове меридіанне коло – телескоп роботи німецького майстра Ертеля з Мюнхена і пасажний інструмент Утцшнейдера й Фраунгофера. 1913 року в приміщенні влаштували обчислювальну кімнату. Зараз тут – читальна зала науково-технічної бібліотеки. На південь від Аудиторії розташовувалися кабінет головного астронома, бібліотека, комора. Із заходу до Аудиторії прилягала частина будівлі з житловими приміщеннями для директора і його родини.
    Головний будинок прикрашає висока кругла ротонда з пласкою покрівлею, в центрі якої був отвір для спостереження близькозенітних зірок. У стінах ротонди зроблено четверо дверей, відповідно до сторін світу, і дванадцять високих вікон для спостереження небесних світил у будь-якій частині неба, за допомогою переносних астрономічних інструментів. Підлогу ротонди викладено мармуровими плитами. Ця мармурова підлога чудово збереглася до наших днів. У 70-х роках XIX століття, за другого директора, І. Кортацці, отвори в даху і стінах ротонди замурували. У приміщенні розмістили бібліотеку обсерваторії, зібрану її першими астрономами.
    Головний будинок мав унікальну систему повітряного опалення. Опалювальну конструкцію збережено донині, але вона не діє, оскільки на зміну їй прийшло центральне опалення. Заслуговує на згадку Кноррова система накопичення води в умовах посушливого миколаївського літа, яка безвідмовно працювала до 60-х років XX століття. Нею перестали користуватися тільки тоді, коли до Миколаєва провели дніпровську воду.
    1872 року директором Миколаївської обсерваторії був призначений ад’юнкт-астроном Пулковської обсерваторії, професор вищої геодезії і практичної астрономії Військової академії Іван Єгорович Кортацці. Прийнявши керівництво установою, І. Кортацці заходився реформувати її на свій лад.
    1 липня 1912 року Миколаївська морська астрономічна обсерваторія отримала статус Миколаївського відділення Головної (Пулковської) астрономічної обсерваторії.
    1913 року розпочалися ремонтні роботи в службових приміщеннях обсерваторії. Окрім перепланування і переобладнання, підлогу застелили паркетом, стіни потинькували, провели електричне освітлення, побудували новий астрономічний павільйон у формі лежачого напівциліндра.
    23 вересня 1913 року відбулася урочиста церемонія офіційного відкриття Миколаївського відділення Головної (Пулковської) астрономічної обсерваторії.
    Багато шкоди заподіяли обсерваторії громадянська війна, часи безвладдя 1917–1920 років. Якраз тоді змучене тяжким життям мирне населення вирубувало в обсерваторському парку дерева на дрова. Труднощів вистачало і в перші роки після громадянської війни, і в період фашистської окупації.
     1981 року були проведені чергові роботи з відновлення, реконструкції і оновлення будівель і устаткування обсерваторії.
    2 лютого 1935 року Миколаївська обсерваторія увійшла до системи наукових установ Академії наук СРСР зі статусом Миколаївського відділення Головної астрономічної обсерваторії Академії Наук СРСР в Пулкові. 2002 року МАО отримала офіційний статус науково-дослідного інституту. Сьогодні МАО – одна з найстаріших наукових установ такого профілю в Південно-східній Європі. Сьогодні колектив складається майже з 70 чоловік. Половина його – наукові і інженерно-технічні працівники.
    У квітні 2007 року обсерваторія потрапила в число об'єктів, які можуть претендувати на включення до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. До складу пам'ятника входить територія обсерваторії площею 7,1 гектара, а також головна будівля обсерваторії, як пам'ятник архітектури, старі і сучасні павільйони і споруди наукового і господарського призначення, парковий ландшафт і чавунна огорожа.
    Миколаївська обсерваторія – одна з визначних пам’яток міста. Вона дбайливо зберігає й примножує наукові й культурні традиції, закладені її талановитими засновниками. 2007 року обсерваторія приймала візитерів із Франції – нащадків К. Кнорре, які бажали познайомитися з місцем, де жив, творив науку та історію їхній знаменитий предок.
    Мешканці й гості міста з великим зацікавленням відвідують цей унікальний об’єкт – зразок органічного поєднання історико-культурної пам’ятки і науково-дослідної установи. Тут панує атмосфера вічних, невмирущих цінностей. У Сонячній системі обертається мала планета за номером 8141, названа NIKOLAEV на честь пов’язаних загальною долею містом корабелів Миколаєвом і Миколаївською астрономічною обсерваторією.

  • Література

    • Крючков, Ю. С. Высокий классицизм / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. Архитектура Старого Николаева. – Николаев, 2008.– С. 43, 47.
    • Кухар-Онышко, Н. А. Архитектура І пол. ХІХ века / Н.А.Кухар-Онышко // Кухар-Онышко, Н. А. Архитектура Николаева (конец XVІІІ – начало ХХ веков). – Николаев, 2001. – С.47 – 49.
    • Кухар-Онишко, Н. О. Урок 10. Флотоводці. О. С. Грейг // Кухар-Онишко, Н. О. Історія Миколаєва: навчальний посібник для 5кл. загальноосвіт. школи/ Н. О. Кухар-Онишко, О. В. Гриневич, Н.М.Гаркуша.– Миколаїв, 2000. – С. 53.
    • Пинигин, Г. И. Династия астрономов Кнорре / Г. И. Пинигин, С.Ф. Ераль.– Николаев, 2009.– 148с:ил.

      * * *
    • Антониади, Е. А для звезды, что сорвалась и падает...: к 205-летию со дня рождения первого астронома Черноморского флота Карла Кнорре/ Е. Антониади // Рідне Прибужжя. – 2006. – №49 (11квіт.). – С. 3.
    • Бойчук, С. Обсерватории в Николаеве: николаевцы - дети Галактики / С. Бойчук // Южная правда. - 2013. - N 117(22 окт.). - С. 3 : фот.
    • Гаврилов, С. Обсерватория на Спасском холме / С. Гаврилов // Южная правда. - 2011. - №38(7 апр.). - С. 3. - (Объект на карте города).
    • Директору обсерватории - орден от Президента : [Геннадий Пинигин награжден орденом "За заслуги" ІІІ степени] // Вечерний Николаев. - 2012. - №56(19 мая). - С. 1 : фот.
    • Кирпа, І. Зірки під прицілом : найстаріша українська обсерваторія в Миколаєві відкриє музей телескопів / І. Кирпа // Україна молода. - 2009. - 8 жовт. - С. 12.
    • Макарова, Н. Окно в звездный мир : [Николаевская астрономическая обсерватория] / Н. Макарова // Имена. - 2011. - N42. - С. 19-21.
    • Нікуліна, А. У пошуках нових відкриттів : [Миколаївська астрономічна обсерваторія] / А. Нікуліна // Рідне Прибужжя. - 2011. - №56(24 трав.). - С. 3.
    • Наточа, Е. Небесных дел мастер : [директор Николаевской астрономической обсерватории Геннадий Пинигин - "Горожанин года - 2009" в номинации "Наука и высшая школа"] / Е. Наточа // Вечерний Николаев. - 2010. - №24-25(27 февр.). - С. 4.
    • Николаевская астрономическая обсерватория в списке ЮНЕСКО! // Николаевские новости. - 2010. - №149(15 дек.). - С. 1.
      В предварительный список всемирного культурного наследия ЮНЕСКО включено 15 объектов, в том числе Николаевская астрономическая обсерватория
    • Обсерватория - В ЮНЕСКО : [Николаевская обсерватория была возвращена в собственность государства] // Наш город. - 2013. - N 29(17 июля). - С. 16.
    • Олейников, Ю. Под покровом святого Николая и Урании : [юбилей Николаевской астрономической обсерватории] / Ю. Олейников // Вестник Прибужья. - 2011. - №21(26 мая). - С. 16.
    • Пінігін, Г. Миколаївська астрономічна обсерваторія/ Г. Пінігін, Ж. Пожалова, Н. Ольшанська // Пам'ятки України: науковий альманах. – 2009. –№1. – C. 70–81.
    • Погляд у всесвіт: [з історії обсерваторії] // Щотижня. – 2009. – №29 (22 липня). – С. 1.
    • Пожалова, Ж. Наша обсерватория – национальное достояние/ Ж. Пожалова // Вечерний Николаев. – 2007. – №53 (8 мая). – С. 4.
    • Пономарьова, О. Земні тривоги будинку зірок : [Миколаївській астрономічній обсерваторії наступного року виповниться 190 років] / О. Пономарьова // Урядовий кур'єр. - 2010. - 17 квіт. - С. 8-9.
    • Пономарьова, О. Хто залатає зоряний дах? : Надбання. Найстарішій в Україні діючій обсерваторії виповнюється 190 років / О. Пономарьова // Урядовий кур'єр. - 2011. - 27 квіт. - С. 26.
    • Руденко, О. Через телескопы - к звездам : [день открытых дверей в обсерватории] / О. Руденко // Вечерний Николаев. - 2012. - №61(31 мая). - С. 8 : фот.
    • Самойленко, А. Николаевская обсерватория на день открыла свои двери и показала загадочные объекты во Вселенной : [день открытых дверей] / А. Самойленко // Николаевские новости. - 2015. - N 64(27 мая). - С. 5 : фот.
    • Стариков, И. Служба времени : [Леонид Иванович Семенов -астроном, директор Николаевской астрономической обсерватории] / И. Стариков // Имена. - 2014. - N 57. - С. 20-22.
    • Тонковид, В. Нашей обсерватории – 185 лет!/ В. Тонковид // Вечерний Николаев. – 2006. – №113 (28 сент.). – С. 8.
    • Христова, Н. Астрономы обсудят программы сотрудничества / Н. Христова // Вечерний Николаев. - 2010. - №57(20 мая.). - С. 1.
      Открытие международного совещания "Методы и инструменты в астрономии: от первого наземного телескопа до космического инструмента". Открытие стелы в честь первого директора обсерватории К. Х. Кнорре (автор В. Макушин).
    • Христова, Н. Астрономы отметили 190 лет со дня рождения Николаевской обсерватории / Н. Христова // Вечерний Николаев. - 2011. - №111(4 окт.). - С. 3.
    • Христова, Н. Международный год астрономии: итоги и впечатления : [заседание ученого совета, посвященное закрытию Международного года астрономии (МГА 2009)] / Н. Христова // Вечерний Николаев. - 2010. - №29(11 марта). - С. 4.
    • Христова, Н. Наша обсерватория: объект, достойный внимания ЮНЕСКО: [обсерваторія сьогодні]/ Н. Христова //Вечерний Николаев. – 2009. – №84 (4 авг.). – С. 3.
    • Христова, Н. Старая морская обсерватория: [історія обсерваторії та сьогоднішній день]/ Н. Христова // Вечерний Николаев. – 2009. – №84 (4 авг.). – С. 3.
    • Шенкевич, А. "Звездная" жизнь города Н. : [история Николаевской астрономической обсерватории] / А. Шенкевич // Вечерний Николаев. - 2015. - N 57(28 мая). - С. 4 : фот.
    Николаевская обсерватория: сквозь тернии истории к звездам


    Будівля Академічного художнього російського драматичного театру

        Адреса: вул. Нікольська, 50

        Першим театром в Миколаєві був приватний театр міщанина Івана Міллера, відкритий ним 1840 року, за порадою власника трупи російських акторів Дмитра Русинова. Розташовувався він на розі нинішніх вулиць Нікольської та Московської.
        1856 року Дмитро Русинов відкриває власний театр, який нічим не відрізнявся від театру Міллера. Ті ж дерев'яні сходи, вузькі коридори, залізні печі, необладнана сцена, погана акустика. У миколаївців він відразу ж отримав назву “караван-сараю”.
        Проте спеціалізована будівля театру була зведена лише 1881 року на розі вулиць Рождественської (нині Лягіна) і Адміральської.
        Підприємець К. І. Монте збудував власний театр на 1310 глядачів. Тоді театр мав 350 крісел партеру і амфітеатру, 36 лож бенуара і бельетажу, галерею. Меблі для театру виписали з Відня. Керував будівництвом автор проекту інженер Т.К.Брусницький.
        Театр побудований у стилі псевдоренесансу, ефектно прикрашений різними архітектурними прийомами: лоджією по фасаду на Адміральській вулиці, навісом біля входу і аттиком над ним, балюстрадою по кромці даху з вазами, встановленими на тумбах. Вікна і нині обрамлені напівколонами, а в нішах встановлені скульптури античних муз. Стіни оброблені рустом. Будівлю доповнюв невеликий дворик типу курдонера, обрамлений з боку вулиці гратами. Побудоване в перехідний період від еклектики до модерну, будівля театру ввібрала в себе багато елементів модерну. Звисаюча лоджія справа – явно більш пізня прибудова в стилі модерну. 1882 року зроблений навіс біля входу.
        1894 року театр придбав купець Я. Я. Шеффер. Новий власник 1898 року перебудував його. Було збільшено залу, обладнана нова сцена та збудоване нове фойє.
        Під час голоду 1921-1922 рр. обладнання, меблі розікрали, і від театру залишилися тільки стіни. Приміщення хотіли знести, але, через нестачу коштів, цього не зробили. 1926 року театр було відбудовано.
        1922 року в Луганську був заснований пересувний драматичний колектив “Шахтарка Донбасу”, а восени 1934 року він переїхав у наше місто, в будівлю театру, для постійної роботи, і 1 грудня 1934 року відбулася перша прем’єра театру – вистава “Оптимістична трагедія”. З цієї прем’єри почалася славна історія Російського театру, через кілька років на афішах з’явилась назва “Художній театр України”, а з 1939 року до середини 90-х театр носив ім’я льотчика В. Чкалова. 1994 року театру, на прохання колективу, була повернута історична назва “Художній”. А до 75-річчя театру, 2009 року, йому було присвоєно статус “Академічний”.
        Під час Великої Вітчизняної війни театр було евакуйовано на Урал, а будинок театру згорів і 1946 року був відбудований полоненими німцями. Будівля була не тільки відбудована, але й значно удосконалена. До неї біля входу прибудували шестиколонний портик з важким фронтоном на рівні даху, змонтована нова сцена з обертовим кругом, переобладнана закулісна частина, з’явився третій ярус лож.
        Майже 60 років театр прожив без змін. І ось 2005 року він почав нове життя. Це був третій етап відродження і реконструкції приміщення театру. З’явилася по суті абсолютно нова будівля. Тільки силует колишній. Будівникам довелося розгадувати секрети своїх попередників з позаминулого століття, щоб не нашкодити оновленому повністю храму мистецтва. Нинішнє оновлене лице театру вражає дбайливо збереженим оздобленням, сучасними будівельними матеріалами, які чудово вписалися в колорит цієї старовинної будівлі. Влітку театралів радує унікальний театральний скверик.
        Миколаївський академічний художній російський драматичний театр пройшов великий творчий шлях. Відбулися деякі зміни не тільки у зовнішньому вигляді театру, але й у творчому складі колективу. Як завжди, душу вкладає в роботу директор театру, заслужений діяч мистецтв Микола Кравченко – чудовий адміністратор і актор. Поставлено більше 700 вистав. Кожного театрального сезону відбуваються прем’єри. Російський художній театр у числі провідних творчих колективів України.

    Література

    • Давыдова, И. Театр города корабелов/ И. Давыдова. – Николаев: Рион, 1994. – 200 с.: ил.
    • Крючков, Ю. С. Псевдоренессанс / Ю. С. Крючков // Крючков,Ю.С. Архитектура Старого Николаева. – Николаев, 2008.– С. 62, 201.
    • Кухар-Онышко, Н. А. Общественные здания / Н. А. Кухар-Онышко // Кухар-Онышко, Н. А. Архитектура Николаева (конец XVІІІ – начало ХХ веков). – Николаев, 2001. – С. 66.
    • Кухар-Онишко, Н. О. Урок 13. Освіта та культурне життя міста в ІІ пол. ХІХ ст. Театри // Кухар-Онишко, Н. О. Історія Миколаєва: навчальний посібник для 5 кл. загальноосвіт. школи/ Н.О.Кухар-Онишко, О. В. Гриневич, Н. М. Гаркуша.– Миколаїв, 2000. – С. 67.

      * * *
    • Бобрикова, Н. Скоро третий звонок: [з біографії російського театру]/ Н. Бобрикова // СКИФ. – 2004. – 18 авг. – С. 8.
    • Виноградова, А. Николай Кравченко: “От прежнего здания театра остался только силуэт…”: [інтерв’ю з директором театру] / А. Виноградова // Вечерний Николаев. – 2004. – 31 авг. – С. 3.
    • Пискурёв, С. Русскому театру – 120 лет!/ С. Пискурев // Вечерний Николаев. – 2001. – 30 окт. – С. 3.
    • Пискурёв, С. Сцена Художественного без одежды/ С.Пискурёв// Новый век. – 2004. – № 1 – 2. – С. 38 – 42.
    • Фесенко, М. Новый сезон и новоселье!/ М. Фесенко // Южная правда. – 2004. – 4 нояб. – С. 4.
    Миколаївський художній російський драматичний театр. ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ


    Будівля Художнього музею ім. В. В. Верещагіна
    (Будівля Другого Російського страхового від вогню товариства)

        Адреса: вул. Велика Морська, 47

        Ця красива будівля початку ХХ століття була побудована 1904 року для Другого Російського страхового від вогню товариства.
        Будівля в неокласичному стилі з сильним впливом модерну. Вписана в «червону лінію» вулиці, позбавлена традиційного класичного портика, але його рустовані стіни прорізані великими вікнами, які обрамляються колонами, що виступають з площини стіни. Центральну частину будівлі підкреслює великий балкон на другому поверсі і дві колони під ним на рівні першого поверху. Незважаючи на класичну строгість, будівля має досить імпозантний вигляд, а живописні деталі зближують його з модерном. Вражає велика кількість і різноманітність вікон, балконів і їх оформлення, архітектурних прикрас стін – маски, сандрики, кариатиди, грати, гірлянди, кронштейни, ліхтарі, пілястри тощо. Цікаві головні сходи з гербами на повороті і незвичайний внутрішній місток над нею, що сполучає два верхні зали. А які красиві ковані ворота з ажурного сплетення залізних лозин!
        1986 року сюди переїхав Художній музей ім. В. В. Верещагіна.
        Художній музей ім. В. В. Верещагіна веде велику збиральну та науково-дослідну роботу, приділяє багато уваги пропаганді образотворчого мистецтва. У зібранні музею більше 10 тисяч творів мистецтва. Тематичні розділи виставкових залів експонують іконопис, мистецтво XVIII-XXст., твори українських, російських, західноєвропейських майстрів живопису, скульптури, графіки, а по колекції картин музей В. В. Верещагіна – один з кращих у світі. МОХМ ім. В. В. Верещагіна пропонує близько 10 екскурсій по тимчасових виставках та постійній експозиції музею, які проводять професійні екскурсоводи. 2002 року музей Верещагіна був удостоєний золотої медалі Російської Академії мистецтв і Добродійного фонду збереження спадку В. В. Верещагіна за реставрацію творів художника, збереження і популяризацію творчості майстра. У липні 2009 року музей нагороджений срібною медаллю Академії мистецтв України за пропаганду мистецтва, заслуги в естетичному вихованні молодого покоління і у зв'язку з 95-річчям з дня заснування.

    Література

    • Крючков, Ю. С. От ретростилей – к упадку архитектуры / Ю.С. Крючков // Крючков, Ю. С. Архитектура Старого Николаева.– Николаев, 2008. – С. 125.
    • Крючков, Ю. С. «Парад модерна» на Большой Морской / Ю.С.Крючков // Вечерний Николаев. – 2007. – 28 июля. – С. 3.
    Фото
    Миколаївський обласний художній музей ім. В.В. Верещагіна


    Будинок офіцерів флоту
    (Будинок флагманів і командирів)

        Адреса: вул. Артилерійська, 1

        Ця будівля відома миколаївцям як пам'ятник архітектури національного значення. 1824 року вона була побудована за розпорядженням Головного командира Чорноморського флоту і портів, військового губернатора Миколаєва і Севастополя адмірала А.С. Грейга і називалася тоді Будинком флагманів і командирів.
        Разом з двома флігелями, що збереглися до цього дня, він мав одну територію і складав єдиний архітектурний комплекс, характерний для стилю класицизму. Великий зал цього будинку був наданий в розпорядження Благородного зібрання, заснованого ще 1820 року. Практично із самого початку Будинок флагманів і командирів грав роль клубу для офіцерів-моряків і їх сімей, а з часом став називатися зимовим Морським зібранням. Тут проводилися прийоми, бали, концерти, сімейно-танцювальні вечори, лекції. Тут також розміщувалися школи музикантів і співаків, юнкерські класи, бібліотека. З цією історичною будівлею пов'язані імена багатьох відомих людей. Протягом 1873 – 1875 років у Будинку флагманів і командирів читав свої лекції батько талановитої російської поетеси Анни Ахматової А.А. Горенко, з концертним турне виступав композитор М.П. Мусоргський, а 1881 року під керівництвом Н.А. Римського-Корсакова у дворі БОФ відбулися два добродійні концерти. До речі, саме в цьому Будинку 30 серпня 1890 року відбувся прийом з нагоди 100-річчя Миколаєва.
        Рівно через сто років після свого заснування, 1924 року, будівля одержує нову назву – Будинок культури моряків, а після війни – вже Будинок офіцерів флоту і Центр культури, освіти і дозвілля ВМС України.
        2004 року цей пам'ятник архітектури Міністерством оборони був переданий в обласну комунальну власність. Влада Миколаївської області спочатку планувала перебудувати будівлю для потреб обласної філармонії. Проте, питання так і не вирішилося, а дах великого залу почав потихеньку рушитися.
        На початку 2010 року Будинок офіцерів флоту опинився під опікою міського управління з питань культури і охорони культурної спадщини. Для того, щоб врятувати унікальну пам'ятку архітектури, необхідні ремонт і реконструкція будівлі. Проект реконструкції вже розроблений і підготовлений Миколаївським Гіпромістом.
        Керувати цим проектом буде спеціально створений штаб, який очолить заступник міського голови з питань архітектури, будівництва і земельних відносин Володимир Гуллер. Всі роботи повинні бути завершені за чотири роки.
        На сьогодні першочерговим завданням для реконструкції є ремонт покрівлі, оскільки дозволить уберегти будівлю від подальшого руйнування. Тендер на проведення цих робіт виграло Миколаївське підприємство ВАТА «Житлопромбуд-8». Будівники вже приступили до робіт.
        У будівлі, що реконструюється, планується розмістити концертний зал на 165 посадочних місць, конференц-зал на 49 чоловік з невеликою сценою, кімнату відпочинку, кабінети, естраду з гримерною, фойє з буфетом, санітарні приміщення. В підвалі розмістяться хол з гардеробом, тамбур-шлюз з ліфтом для інвалідів, костюмерна, кімната оркестрантів, майстерні, комори і інші технічні приміщення. В окремій частині будівлі, з окремими сходами, що виходять назовні, повинні бути розміщені тепловий пункт, вентиляційна камера, насосна автоматичного пожежогасіння.
        У майбутньому БОФ перетвориться на Миколаївський Народний дім. Сюди знову повернеться Морська бібліотека, тут розміщуватиметься Морське зібрання, кают-компанія, проходитимуть концерти, конференції, «круглі столи». Будинок офіцерів флоту відновиться не тільки в зовнішньому вигляді будівлі (відновлювати його будуть в первісному вигляді), але і в духовному наповненні. БОФ – історична власність Миколаєва, минуле, про яке не можна забувати хоча б тому, що воно належало нашим батькам і дідам.

    Література

    • Крючков, Ю. С. Высокий классицизм / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю.С. Архитектура Старого Николаева. – Николаев, 2008.– С. 48.
    • Мирошниченко, Е. Дом флагманов и командиров – Морское собрание / Е. Мирошниченко // Мирошниченко, Е. Литературный Николаев. – Николаев, 2008.– С. 31 – 34.

      * * *
    • Игнатчук, В. Вторая жизнь Дома офицеров флота / В.Игнатчук// Южная правда. – 2010. – №128(18 нояб.). – C. 4.
    • Никулина, А. Возрождение черноморской жемчужины: 16 ноября состоялось расширенное совещание, посвященное реконструкции Дома офицеров флота (ДОФ), в котором принял участие мэр В. Д. Чайка/ А.Никулина // Рідне Прибужжя. – 2010. – №128(18 листоп.). – C.1.
    • Тонковид, В. Дом офицеров флота: начало второго рождения / В. Тонковид // Вечерний Николаев. – 2010. – №135(18 нояб.). – C.4.
    В Николаеве начали восстанавливать Дом офицеров флота


    Будівля Першої української гімназії імені Миколи Аркаса
    (Будівля Маріїнської жіночої гімназії)

        Адреса: вул. Нікольська, 34.

        1863 року було засновано Маріїнську жіночу гімназію, яка спочатку була в пристосованих приміщеннях морського відомства-колишнього будинку Штаба флоту. Протягом 1890 – 1892 років за проектом міського архітектора Є.А.Штукенберга, у кварталі між вулицями Адміральською, Бульварною (нині Пушкінською) та Нікольскою було побудоване спеціальне приміщення для Маріїнської жіночої гімназії, та ще й за всіма вимогами педагогічної науки. Це була одна з найбільших споруд, створених в той період: по фронту вона займає майже всю ширину кварталу. Вирішене у формах псевдоренесансу, будівля має по головному фасаду три енергійно виступаючих ризаліти, центральний з яких розчленований пілястрами. Продумане компонування мас вдало знайдені пропорції, чітка планувальна схема свідчать про безумовну майстерність архітектора. На невеликому просторі перед цією спорудою було проведено майстерне озеленення – висаджені акації і хвойні дерева. Сквер спроектований з доріжками у вигляді Андріївського прапора і фонтаном посередині.
        Нині у цьому приміщенні знаходиться Перша українська гімназія імені Миколи Аркаса (раніше– СШ №5).

    Література

    • Кухар-Онышко, Н. А. Общественные здания / Н. А. Кухар-Онышко // Кухар-Онышко, Н. А. Архитектура Николаева (конец XVІІІ – начало ХХ веков). – Николаев, 2001. – С. 65.
    • Кухар-Онишко, Н. О. Урок 13. Освіта та культурне життя міста в ІІ пол. ХІХ ст. Освіта // Кухар-Онишко, Н. О. Історія Миколаєва: навчальний посібник для 5 кл. загальноосвіт. школи/ Н.О. Кухар-Онишко, О. В. Гриневич, Н. М. Гаркуша.– Миколаїв, 2000. – С. 66.
    • Мицкевич, Н. От Мариинской до Первой украинской / Н.Мицкевич// Вечерний Николаев. – 1999. – 5 июня.
    • Наточа, Е. Первая – неотразимая: [історія гімназії] / Е. Наточа// Вечерний Николаев. – 2000. – 5 дек.

    Будівля лікарні доктора Кенігсберга
    (нині Обласна лікарня відновного лікування)

        Адреса: вул. Велика Морська, 27

        Більше 100 років тому, на початку ХХ століття, Миколаїв прикрасився величною будівлею, що стала своєрідним пам’ятником людині, яка задумала його для шляхетної мети – полегшення страждань та зцілення людей від багатьох хвороб. Його ім’я – Михайло Григорович Кенігсберг, це лікар-невропатолог, один з розпорядників санаторію «Сухий Фонтан», дійсний член спілки миколаївських лікарів. Водолікарня Кенігсберга була побудована за проектом одеського інженера І.Рейхенберга під керівництвом миколаївського міського архітектора Е. Штукенберга. Відомо, що храм здоров'я М.Г.Кенігсберг спорудив для свого сина-лікаря 1901 року. Вийшов подарунок на славу, і не тільки сину, а всьому місту. Понад сто років водолікарня живе і дарує здоров'я і надію миколаївцям. Протягом усього існування Миколаївської лікувальниці змінювалась її назва, проте ніколи не змінювався профіль, і для жителів міста вона завжди залишається водолікарнею Кенігсберга.
        Двоповерхова будівля зведена з червоної цегли в так званому мавританському стилі. Розфарбована цегла (поліхромія) використана як декоративна прикраса. Майстерно використані форми східного зодчества Єгипту, Магрибу та середньовічної Іспанії дозволяють віднести монументальну двоповерхову будівлю до видатних пам’яток архітектури рубежу ХІХ-ХХ ст. Відвідувачів вражають витонченість внутрішнього оздоблення та технічні вдосконалення для водолікування. Висока ліпна стеля, мозаїчна підлога, палацові двері– прикмети колишньої архітектурної та дизайнерської розкоші і турботи про усіх, хто сюди входить.

    Література

    • Кухар-Онышко, Н. А. Общественные здания / Н. А. Кухар-Онышко // Кухар-Онышко, Н. А. Архитектура Николаева (конец XVІІІ – начало ХХ веков). – Николаев, 2001. – С. 68.
    • Соколова, А. Блеск и нищета долгожительницы/ А. Соколова // Вечерний Николаев. – 1998. – 30 мая.
    Фото


    Миколаївський яхт-клуб
    (центральна будівля - елінг, «Султанське» джерело)

        Адреса: Спортивна, 7

        12 серпня 1887 року відбулися збори з приводу відкриття в Миколаєві річкового яхт-клубу. На початку 1888 року для яхт-клубу було виділено місце на річці Інгул під міським бульваром, де знаходилася військова гавань. У цьому ж році Морським міністерством було затверджено статут Миколаївського річкового яхт-клубу. 7 травня 1889 року відбулося офіційне відкриття яхт-клубу і проведення першої парусної гонки, в якій брало участь 8 яхт. 1897 року – Миколаївський яхт-клуб переїхав у Спаськ, поряд з Царською пристанню і колишнім палацом Г. Потьомкіна.
        Кількість членів яхт-клубу росла, існуюче приміщення стало тісним, і було прийняте рішення про будівництво нового приміщення. Член яхт-клубу, міський інженер, архітектор Л.Л.Роде склав проект приміщення, на будівництво якого було виділено 85 тисяч рублів. У квітні 1903 року був закладений кам'яний будинок, 17 травня 1904 року відбулося урочисте відкриття нової будівлі у вигляді палацу.
        Що ж собою являв палац яхт-клубу?
        Двоповерхова будівля будувалася з місцевого каменя – черепашника і цегли. Облицьована червонуватою глазурованою цеглою і оброблена білим каменем, вона мала всі ознаки модерну: асиметрію в плані, різні вікна в межах одного і того ж поверху, два сильно виступаючих ризаліти у вигляді башт.
        У часи модерну широко використовувалися елементи ренесансу. Яхт-клуб був збудований як палац в стилі ренесансу, на той час ця будівля була єдиною в місті, яка вражала своїм виглядом. Палац мав відкритий оглядовий майданчик на другому поверсі, напівкруглі арки, зліва і справа від майданчика були вмонтовані венеціанські вікна. Головний фасад палацу виходив у бік Бузького лиману і мав вигляд капітанського містка. На першому поверсі знаходились приміщення для команд, на другому – їдальня, бібліотека, кімната для нарад, буфет і побутові кімнати. У цілому будівля мала легкий і святковий вигляд, завдяки вдалій композиції об'ємів і гармонійному поєднанню кольорів обробки.
        Ця споруда нині є пам'ятником архітектури ХІХ століття.
        Будівля збереглася і до наших днів і, завдяки своїй архітектурі, служить прикрасою нашого міста.
        Поряд з палацом було збудовано сарай для суден з необхідними пристосуваннями для обслуговування яхт, кам'яний колодязь, в якому була краща вода в Миколаєві.
        На території Миколаївського яхт-клубу знаходиться «Турецький фонтан», який було збудовано 1849 року. «Турецький», або, як його ще називають, «Султанський фонтан» – штучне джерело води, збудоване ще під час заснування Миколаєва поряд з палацом Григорія Потьомкіна. Вода до фонтану підводилася від Спаського джерела по трубі. Г. Потьомкін проявляв до нього особливу турботу і хотів «ще краще прикрасити». Під час перебудови палацу Потьомкіна і наданні йому «мавританського» вигляду, фонтан був також відреставрований і виконаний в «турецькому» стилі.
        Фонтан виготовлений у вигляді куба з урнами по кутах. На фасаді, де б'є джерело, у верхній частині зображена рельєфом стилізована чалма, через що фонтан і отримав свою назву. Дата, висічена на його стінці: 1792, – рік обладнання джерела. Фонтан зберігся до наших часів, але в нього подається зараз вже не джерельна вода, а звичайна вода міського водопроводу.

    Література

    • Кісельов, А. Ф. Миколаївський обласний яхт-клуб (1887– 2002рр.): події, факти, особи: монографія / А. Ф. Кісельов, М.П.Бондаренко, І. А. Чеботарьов, І. А. Татаренко – Миколаїв: МДУ, 2004. – 112 с.: ілюстр.
    • Крючков, Ю. С. Стилизаторский модерн / Ю. С. Крючков // Крючков, Ю. С. Архитектура Старого Николаева. – Николаев, 2008.– С. 109.
    • Крючков, Ю. С. Топонимы: [Султанский источник] / Ю.С.Крючков // Крючков, Ю. С. Старый Николаев: топонимический словарь-справочник. – Николаев, 2008.– С. 88.
    • Кухар-Онышко, Н. А. Общественные здания / Н. А. Кухар-Онышко // Кухар-Онышко, Н. А. Архитектура Николаева (конец XVІІІ – начало ХХ веков). – Николаев, 2001. – С. 68.
    • Кухар-Онишко, Н. О. Урок 9. План і забудова Миколаєва. Палаци Потьомкіна та Браницької // Кухар-Онишко, Н. О. Історія Миколаєва: навчальний посібник для 5 кл. загальноосвіт. школи/ Н.О.Кухар-Онишко, О. В. Гриневич, Н. М. Гаркуша.– Миколаїв, 2000. – С. 52.
    • Терновский, М. В. Истории Николаевского яхт-клуба : истор.-докум. изд. / М. В. Терновский ; передисл. С. Гаврилова ; рис. С. В. Лукьяненко. - Николаев : Атолл, 2005. - 226 с. : ил.
    • ЯХТКЛУБ : материалы по истории парусного спорта и Николаевского яхт-клуба : [докум.-худож. изд.] / составил и издал Л. Ф. Траспов ; [ред. Т. В. Кляхина]. - Николаев : Издатель Лев Траспов, 2012. - 600 с. : ил. - (Николаевская морская библиотека)


    • * * *
    • Аров, Б. Жемчужина парусного спорта: к 120-летию Николаевского яхт-клуба: штрихи его истории / Б. Аров // Южная правда. – 2007. – №51(12 мая). – С.3.
    • Аров, Б. Сто двадцать лет под парусами!: юбилей одного из старейших спортивных сооружений Украины – Николаевского яхт-клуба / Б. Аров // Николаевские новости. Спорт. – 2007. – №85 (14июля). – С.2.
    • Никитин, В. Николаевский яхт-клуб: экскурсия в прошлое/ В.Никитин // Южная правда. – 2006. – №100(7 сент.). – С.4.
    • Первов Г. Юбилей Николаевского яхт-клуба : исполняется 125 лет Николаевскому яхт-клубу, который был открыт 12 августа 1887 года / Г. Первов // Южная правда. - 2012. - №88(11 авг.). - С. 4 : фот.
    • Фуга Л. "Море без паруса - это просто вода.." : [беседа с президентом Николаевской областной федерации парусного спорта, мастером спорта Леонидом Шумиловым] / Л. Фуга // Южная правда. - 2012. - №103(18 сент.). - С. 4 : фот. - (К 125-летию Николаевского яхт-клуба)
    • Фуга Л. Прошлое и настоящее "парусной школы" над Бугом / Л. Фуга // Южная правда. - 2012. - №97(4 сент.). - С. 4 : фот. - (К 125-летию Николаевского яхт-клуба)
    • Христова Н. Непарадные заметки о юбилее николаевского яхт-клуба : [Николаевскому яхт-клубу исполняется 125 лет] / Н. Христова // Вечерний Николаев. - 2012. - №96(28 авг.). - С. 3 : фот.
    Миколаївський яхт-клуб

    Николаевская областная федерация парусного спорта

    Николаевский яхт-клуб

    
    © 2008 - 2017. Всі права захищені. Copyright Миколаївська обласна бібліотека для дiтей ім. В.Лягіна та партнери.  При використанні матеріалів сайту посилання на джерело обов'язкове.