Потьомкін Григорій Олександрович

визначний державний і військовий діяч Російської імперії, дипломат, генерал-фельдмаршал, князь Таврійський
(1739 – 1791)

Біографічна довідка
Потьомкін Григорій Олександрович народився в с. Чижове у двадцяти верстах від Смоленська 24 вересня 1739 року у родині відставного офіцера. Навчався у Москві, спочатку в приватному навчальному закладі в Німецькій Слободі, згодом – у Московському університеті, де був одним з найкращих студентів, згодом був відрахований з університету.

Історія освоєння нашої місцевості та заснування міста Миколаєва тісно пов’язана з ім’ям Григорія Олександровича Потьомкіна.

Потьомкіна вабила військова служба. Записаний у гвардію ще у 1755 році, за участь у державному перевороті 1762 року, внаслідок якого Катерина ІІ здобула російський престол, отримав чин підпоручика гвардії та привернув до себе увагу Катерини, яка нагородила його 400 душами селян. Особливо відзначився Г.О.Потьомкін під час російсько-турецьких воєн. Він швидко просувався по службі. У 1770-1781 роках вже був найвпливовішою особою в Російській імперії, мав титул князя Таврійського, російські нагороди та іноземні відзнаки.

Потьомкін мав грандіозні плани як щодо зовнішньої, так і внутрішньої політики Російської імперії на землях, приєднаних у результаті російсько-турецьких воєн. Будучи губернатором Новоросійської, Азовської і Катеринославської губерній, Г.О.Потьомкін сприяв освоєнню та швидкому заселенню Північного Причорномор’я. За наказом Потьомкіна на півдні України розбудовуються міста Єлисаветград, Херсон, Катеринослав, Севастополь, Миколаїв. Під час російсько-турецької війни 1787-1791 років, коли виникла гостра потреба у бойових кораблях для молодого Чорноморського флоту, губернатор Новоросійського краю Г.О.Потьомкін розпочав пошук зручного місця для будування нової верфі. 21 липня 1788 року закладено нову суднобудівну верф, а ще через рік і місто Миколаїв. На честь перемоги в битві з турецькими військами під Очаковом в день Святого Миколая Потьомкін назвав місто його ім’ям. Вже 10 листопада 1789 року він докладав імператриці Катерині ІІ: “Обрав дуже вигідне для будівництва суден місце при впадінні ріки Інгул до Бугу і заснувавши там верф, населяю я сіє місце під назвою міста Миколаєва…”. Менш ніж через рік на верфі вже ремонтували парусні кораблі та гребні судна, почалося спорудження 5 елінгів зі стапелями для закладки суден, а в грудні 1789 року, ще недобудована, вона була вже готова до початку будівництва великого судна. Потьомкін кілька разів побував у Миколаєві. Свідчать про це ордера (накази) князя, на яких обов’язково вказувалося місце відправки та дата. 9 вересня 1790 року, докладаючи імператриці про збудоване на новій миколаївській верфі судно “Святий Миколай”, Потьомкін не забув згадати про зручність цієї гавані і про те, що місто росте, побудовано нові будинки.

Князь любив засноване ним місто, прагнув зробити його одним з найгарніших міст Російської імперії. Він бачив у ньому не тільки перспективу розвитку суднобудування Чорноморського флоту, а й місце для своєї резиденції. За його розпорядженням у 1789 році інженер-підполковником І.І.Князєвим був укладений перший план Миколаєва. У подальшому планування міста здійснював відомий архітектор І.Є.Старов.

Потьомкін був особистістю неординарною, під час ознайомлення з його ордерами та розпорядженнями вражають різноманітні знання та водночас увага, яку він приділяв дрібницям. Григорій Олександрович міг вести складне дипломатичне листування і водночас надавати докладні вказівки щодо годування хворих у шпиталях тощо. Так, дізнавшись про велику смертність майстрових на будуванні суден у миколаївському Адміралтействі через тяжкі умови праці та погану їжу, у одному з листів до Фалєєва він з обуренням писав: “Що за прибуток доставати людей, якщо їх морять, ніби навмисно. А я не знаю, як вам не соромно приховувати від мене істину. Я призначив людей на роботу, та ще з оплатою, а з цього зробили каторгу. І за нещастям, так як всюди моє ім’я, то вони можуть думати, що я тиран, а замість цього мучають інші, а потакаєте ви”.

29 серпня 1791 р. Г.О.Потьомкін писав М.Л.Фалєєву: “Поспішайте з озброєнням Миколаєва. Ти не можеш собі уявити, наскільки він потрібен. Від цього, крім того, залежить честь моя і Миколаївської верфі, мало кому відомої…”. Потьомкін весь час опікувався містом, адміралтейськими поселеннями, особливу увагу він звертав на Богоявленськ, який планував поєднати з Миколаєвом, збудувавши місто амфітеатром на березі Бугу. Потьомкін приділяв велику увагу насадженню лісів навколо Миколаєва та зелені у самому місті. Для керівництва садово-парковими роботами він запросив англійця В.Гульда. Місто повинно було перетворитися у зелений куточок серед степу. На жаль, завершити все задумане Потьомкіну не вдалося. 16 жовтня 1791 року по дорозі з міста Ясс до Миколаєва він помер. Поховати князя імператриця Катерина ІІ вирішила у Херсоні. 9 листопада 1791 року траурний кортеж з тілом Потьомкіна виїхав з Ясс у напрямку до Херсону. Шлях його лежав через Миколаїв, куди він прибув 16 листопада 1791 року. Віддаючи шану засновнику Миколаєва, на березі Інгулу його зустрічали духовенство та мешканці міста. Згідно з розпорядження М.Л.Фалєєва, у Адміралтействі були припинені всі роботи і миколаївські майстрові мали змогу прийняти участь у заупокійній службі.

Література

• Державотворці Миколаївщини : від Григорія Потьомкіна до Миколи Круглова / упоряд.: Л. Л. Левченко, О. В. Серединський, Н. А. Колесник ; передм. О. Момотенко. – Миколаїв : Вид-во ПП Шамрай, 2010. – 64 с. : іл.
• Крикун Г. Ф.  Светлейший князь Потемкин-Таврический Г. А. в истории Очакова и земли Очаковской : энциклопедия краеведения : документально-художественное издание. Кн. 11 / Г. Ф.  Крикун. – Николаев : ФЛП Швец В. Д., 2014. – 356 с. : ил. – (Південна бібліотека).
• Кухар-Онышко, Н. А. Жизнь и смерть светлейшего князя Потёмкина Григория Александровича / Н. А. Кухар-Онышко, В. Б. Пиворович. – Николаев : Возможности Киммерии, 2002. – 144 с. : ил.
• Кухар-Онышко, Н. А. Потемкин Григорий Александрович / Н. А. Кухар-Онышко // Николаевцы. 1789 – 1999: энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 272-273.
• Павлищева, Н. П. Екатерина и Потемкин. Тайный брак Императрицы  : роман / Н. П. Павлищева. – Москва : Яуза ; Москва : ЭКСМО, 2012. – 288 с. – (Женский исторический бестселлер).
• Потьомкін Григорій Олександрович : [біогр. довідка] // Хто є хто на Миколаївщині. Видатні земляки. – Київ, 2005. – С. 9.

*  *  *

• Бестужева-Лада, С. Тайный советник : [Григорий Александрович Потемкин] / С. Бестужева-Лада // Смена. – 2010. – N7. – С. 85-87.
• Битва за город : [Григорий Потемкин – основатель города Николаева] // Вечерний Николаев. – 2011. – №101(10 сент.). – С. 3.
• Бойчук, С. Сколько раз был Потемкин в Николаеве? / С. Бойчук // Южная правда. – 2014. – N 147(6 дек.). – С. 3.
• Кондратьев, М. Памяти основателя Николаева : [на месте кончины великого князя Григория Потемкина уставлен Поклонный крест] / М. Кондратьев // Южная правда. – 2013. – N 66(18 июня). – С. 3 : фот.
• Маргулис, С. “…Я велел себя везти к Николаеву” : к 220-й годовщине со дня смерти Г. А. Потемкина / С. Маргулис // Южная правда. – 2011. – №133(1 дек.). – С. 3 : портр.
• Наточа, Е. Отныне Потёмкину – быть! : [открытие памятника основателю нашего города Григорию Потёмкину-Таврическому] / Е. Наточа // Вечерний Николаев. – 2007. – №113-114(25 сент.). – С. 4.
• Пономаренко, Н. Две смерти князя Потемкина / Н. Пономаренко // Южная правда. – 2013. – N 104(21 сент.). – С. 3
• Рубан, В. Потемкин как историческая личность / В. Рубан // Вестник Прибужья. – 2009. – №47(19 нояб.). – С. 10.
• Фуга, Л. Основателю Николаева – 270 лет / Л. Фуга // Южная правда. – 2009. – №104(24 сент.). – С. 4.
• Христова, Н. “Я хочу умереть в моем Николаеве”… : [270 лет со дня рождения Г. А. Потемкина] / Н. Христова // Вечерний Николаев. – 2009. – №104(22 сент.). – С. 3.