український спортсмен і тренер, член Національного олімпійського комітету України, заслужений майстер спорту СРСР (1980), заслужений тренер України (1992), Олімпійський чемпіон 1980 року з кінного спорту в командних змаганнях із подолання перешкод, в особистому заліку зайняв 5-е місце, багаторазовий переможець і призер міжнародних чемпіонатів, семиразовий переможець етапів Кубків Світу “Вольво”, учасник і призер чемпіонатів світу і Європи, 15-разовий чемпіон СРСР, 20-разовий чемпіон України. Нагороджений орденами «За заслуги» III ступеня, «Знак Пошани» (1980), Трудового Червоного прапора (1986), знаком ЦК ВЛКСМ «Спортивна доблесть» (1980).
Погановський Віктор Олександрович народився 23 листопада 1949 року в смт Варварівка Миколаївського району на Миколаївщині. У сім’ї був молодшою, п’ятою дитиною. Батько працював слюсарем, мати – різноробочою. Віктор захопився кінним спортом, коли йому було 12 років. 1960 року на базі радгоспу «Іскра» було організовано кінноспортивну школу «Колгоспник». Її очолив легендарний Олександр Львович Зозуля, полковник гвардії в запасі, кавалерист і пристрасний любитель коней. Сам відбирав хлопчаків до секції, був вимогливим на тренуваннях, не робив ніяких потурань. Він і став першим тренером майбутнього олімпійського чемпіона. Його тренування називали курсом молодого бійця. Учив не тільки майстерності вершника, але і мужності, дружбі, відданості справі. Уроки Віктор засвоював успішно. Вже в 16-річному віці брав участь в чемпіонаті країни серед хлопців і демонстрував майстерність.
1965 року в Миколаєві вперше пройшов чемпіонат України. У всіх видах миколаївці були визнані переможцями. Цей рік був ознаменований тим, що В. Погановський отримав звання майстра спорту, став членом збірної команди України і кандидатом в збірну СРСР. 1967 року став капітаном збірної СРСР.
Протягом 1968 – 1970 років служив в армії, а з 1970 року уже займався тренерською роботою. 1979 року заочно закінчив Миколаївський педагогічний інститут ім. В.Г. Белінського (нині університет ім. В.Сухомлинського), факультет фізичного виховання.
Участь Віктора Погановського у XXII літніх Олімпійських іграх 1980 року, що проходили в Москві, була під загрозою. Перед самою Олімпіадою захворів його кінь Фазан. Але наставник Погановського – Олександр Львович Зозуля був настільки упевнений в здібностях свого підопічного, що заявив про те, що, якщо дадуть іншого коня, Погановський зуміє в місячний термін підкорити його собі і відмінно виступити на Олімпіаді. На виручку їм прийшли ростовчани і передали свого коня Топкого. Погановський і Зозуля довели своє. За місяць знайшли «спільну мову» з конем. А далі була блискуча перемога. Золота Олімпійська медаль, титул чемпіона, звання заслуженого майстра спорту СРСР у Віктора Погановського і звання заслуженого тренера СРСР в Олександра Львовича Зозулі.
Успіх наших миколаївських олімпійців, Антоніни Пустовіт і Віктора Погановського наш земляк, поет Марк Лисянський оцінив по-своєму:
На олимпийском фоне
Успех – то наш какой?
Серебряная Тоня
И Виктор золотой.
Після Олімпійських ігор Віктор Олександрович відмінно виступав у Франції, 1982 року виграв Кубок СРСР, завоював перше місце на міжнародних змаганнях в Сопоті. Такий же успіх був і 1985 року. А ось протягом 1986 – 1987 років справи не ладилися. То кінь не той, то прорахунки в тренуванні. Не вистачало деколи порад вчителя, який на схилі віку виїхав до Москви. Ось тоді і почалися розмови про те, що Віктор Олександрович вже не може так вдало виступати, як раніше. Але Зозуля не переставав цікавитися долею свого учня і вірив у те, що кращого конкуриста, ніж Погановський, на той час в країні не було. Олександр Львович приїжджав з Москви до Миколаєва, до Віктора, і всі дні проводив у кінноспортивній школі. Разом знайшли надійного коня на кличку Ізюм і не помилилися. Вже 1988 року Віктор Погановський переміг на чемпіонаті СРСР в Москві і став чемпіоном Радянського Союзу. Було радісно бачити, як і спортсмена, і його тренера нагороджували золотими медалями.
1992 року Віктора Олександровича було призначено головним тренером Миколаївської кінноспортивної школи. Після Олімпійських ігор жодного року – без його участі у відповідальних змаганнях на всіх рівнях. Жодного разу не підводив свою команду. Звичайно, з кожним роком бути першим було все важче. Він розумів, що час бере своє, а душа все одно звала на старти. І вже з 1998 року Віктор Погановський не брав участі у змаганнях. Але він і дотепер в строю, тренує молодих кінників. Імена його вихованців добре відомі як в Україні, так і за її межами.
Література
Александренко, И. И. Погановский Виктор Александрович / И. И. Александренко, Б. Л. Аров // Николаевцы: энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 264.
Аров, Б. Л. Оседлать горячего коня! : [Виктор Погановский и А.Л.Зозуля] / Б. Л. Аров // Аров, Б. Л. Акварели родного города : о Николаеве и никболаевцах : очерки, интервью, встречи / Б. Л. Аров. – Николаев : Атолл, 2002. – С. 219-225.
Аров, Б. Л. Оседлать горячего коня : [Виктор Погановский и А.Л.Зозуля] / Б. Л. Аров // Аров, Б. Л. Дорогие мои земляки : очерки, интервью, встречи / Б. Л. Аров. – Херсон : Наддніпрянська правда, 1994. – С. 108-113.
Погановський Віктор Олександрович : [біогр. довідка] // Хто є хто на Миколаївщині. Видатні земляки. – Київ, 2005. – С. 20 : іл.
* * *
Аров, Б. В шестьдесят лет и на коне! : юбилей олимпийского чемпиона Виктора Погановского / Б. Аров // Николаевские новости. – 2009. – №141(24 нояб.). – С. 4.
Аров, Б. Верхом на Олимп : олимпийскому чемпиону Виктору Александровичу Погановскому – 60 / Б. Аров // Южная правда. – 2009. – №130(24 нояб.). – С. 1, 4.
Встреча с чемпионом : [спортсмены-конники из ДЮСШ “Колос” встретились с Виктором Погановским] // Вестник Прибужья. – 2019. – N 45(7 нояб.). – С. 1 : фот.
Конник из Варваровки стал почетным гражданином : Олимпийский чемпион 1980 года Виктор Погановский стал Почетным гражданином Николаевского района // Вечерний Николаев. – 2018. – N 117(18 окт.). – С. 1.
Михайлов, Ю. Виктор Погановский: “По коням!” / Ю. Михайлов // Имена. – 2004. – N3. – С. 16-17.
Наточа, Е. Если бы лошади умели говорить… : исполнилось 40 лет Николаевской конноспортивной базе / Е. Наточа // Вечерний Николаев. – 2000. – 5 сент. – С. 4.
Первому олимпийскому чемпиону николаевцу – 60! : [юбилей Виктора Погановского] // Вечерний Николаев. -2009. – №131(24 нояб.). – С. 2.
Web-ресурси
Погановський Віктор Олександрович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енцикл. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Погановський Віктор Олександрович. – Назва з екрана. – Дата останньої правки : 08.06.2019. – Дата перегляду : 17.10.2019.
Погановський Віктор Олександрович [Електронний ресурс] // Факультет фізичної культури та спорту : офіційний сайт. – Режим доступу : http://sport.mdu.edu.ua/?page_id=1030, вільний. – Дата останнього доступу : 17.10.2019. – Назва з екрана.
«Зустріч з олімпійцем»: Віктор Погановський став зірковим гостем проєкту від НОК України [Електронний ресурс] // Миколаївський спорт : головний спортивний портал міста. – Режим доступу : http://mksport.com.ua/zustrich-z-olimpijtsem-viktor-pohanovskyj-stav-zirkovym-hostem-proiektu-vid-nok-ukrainy/, вільний. – Дата останнього доступу : 16.10.2019. – Назва з екрана.