український спортсмен і тренер (греко-римська боротьба), заслужений майстер спорту СРСР (1960), заслужений тренер України, перший серед українських борців Олімпійський чемпіон у важкій вазі (Рим, 1960 рік), двократний чемпіон світу (1958, 1961), триразовий чемпіон СРСР (1958, 1959, 1961). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (СРСР, 1960), орденом «За заслуги» II ступеня (Україна, 2012).
Богдан Іван Гаврилович народився в селі Дмитро-Білівка Казанківського району на Миколаївщині 29 лютого 1928 року. Змалу працював у колгоспі: і їздовим, і в кузні молотом махав, і при тракторах. Коли був зовсім маленьким, давали грабельки в руки. А семирічним цілий день розносив по полю відра з водою. Під час Великої Вітчизняної війни три з половиною роки родина жила в окупації. Працювали на німців. Після війни не було тракторів, коней. Мішок з двома відрами пшениці брав під праву руку, лівою – кидав зерно. А до попереку чіпляв дерев’яну або із залізними зубами борону, щоб відразу перегортати землю. От так і засівали колгоспне поле.
1948 року призвали до армії. Спортивну боротьбу уперше своїми очима побачив у віці 22 років, коли вже служив. У березні, 1950 року, в столиці України проводилася спартакіада Київського військового округу, і його просто за наказом примусили боротись. Накази не обговорюють – довелося брати участь у змаганнях, у важкій вазі (важив близько 100 кг). Але не любив цю справу. Справжня робота – це орати землю, а боротьба – так, пустощі… Село своє дуже любив і думав повернутися після армії в рідний колгосп.
Далі закрутилося-завертілося. Залишився служити і паралельно вчився – спочатку закінчив спецшколу при інституті фізкультури. Виступав, представляв армію і Київ. Тренувався у В. Бровченка. У тренера був нюх на борців. Ось тоді почалися справжні тренування. На першості Збройних Сил Союзу Богдан став третім. І тоді ще думав, що закінчить навчання і подасться в село. Планував суміщати колгосп із спортивною кар’єрою: влітку працювати на полі, а взимку – боротися. Виступив успішно, через рік виконав норматив майстра спорту, що було в ті часи справою вельми нелегкою. А 1952 року вже став чемпіоном України з греко-римської (тоді – класичної) боротьби. Наступного року Богдан вже був першим на двох чемпіонатах України – з класичної (греко-римській) і вільної боротьби. 1953 – дебютував на першості СРСР і отримав бронзову нагороду. Ще коли навчався в школі, потрапив до збірної СРСР. Пішов в інститут фізкультури – планував після закінчення працювати в рідному селі шкільним вчителем фізкультури. А закінчив інститут – став чемпіоном світу. Потім одружився. І назавжди залишився в Києві. Свою майбутню дружину уперше побачив, коли їй було 14 років. Сподобалася – висока, струнка, його ідеал. Чотири роки потому знову її побачив, зустрічалися місяць-два і одружилися.
На той час Іван Богдан вже зрозумів, що боротьба – це його професія, робота. Тричі вигравав чемпіонати СРСР, двічі – світові. Але найбільшою вершиною в його житті була, звичайно, Олімпіада. До Рима поїхав чемпіоном світу. Але це було ще більш відповідальне випробування, перевірка на якість. Суперників добре знав – був трохи розумніший, технічніший, швидший. Та і досвід вже мав. Іван Богдан виступав у ваговій категорії понад 87 кг. Доля виявилася нелегкою. Та і компанія у важкій вазі підібралася дуже і дуже солідна. Все прорахував. Виграш у турка вже гарантував вихід в трійку. З німцем В. Дітріхом і чехом К. Кубатом зробив нічию. Фінальним поєдинком Богдана був поєдинок зі шведом Рагнаром Свенссоном. Спека стояла неймовірна, більше 45 градусів, ніяких сил не було йти вперед. Але примусив себе. І поклав – таки шведа. Іван Богдан переміг! Він був перший серед українських борців Олімпійський чемпіон у важкій вазі. Після олімпійського тріумфу І. Богдан переміг ще і на чемпіонаті світу. Але потім важко перехворів. Та все ж з килима не пішов. Боровся до сорока років. Як правило, входив у трійку. Закінчивши активну кар’єру, вісім років викладав у суворовському училищі. Був капітаном футбольної команди, 12 років відпрацював завучем у Школі вищої спортивної майстерності, а з вересня 1986 року став директором армійської СДЮШОР з греко-римської боротьби і працює в ній дотепер. Сидіти удома – це не для нього. Їздив до Італії на півстолітній ювілей Олімпійських ігор. Іван Богдан – голова Київської міської асоціації ветеранів спорту України. На урочистій церемонії нагородження «Герої спортивного року – 2012» олімпійський чемпіон Рима – 1960 з греко-римської боротьби Іван Богдан отримав вищу нагороду вітчизняного олімпійського руху – Орден НОК.
Іван Богдан є легендарною фігурою в українському спорті. Він виріс в живописному селі, мріяв продовжити справу свого батька – бути землеробом. Проте доля приготувала йому зовсім інший шлях – спортивний, яким він дотепер продовжує йти. Зараз Іван Гаврилович активно ділиться своїм борцівським досвідом з юними спортсменами. Він щиро переживає і уболіває за улюблену справу – боротьбу. Ім’я цього борця навіки вписано в скрижалі спортивної історії. Український богатир не раз дивував світову спільноту. Та і зараз, незважаючи на поважний вік, дивує відданістю улюбленій справі. Іван Гаврилович ще на килимі. Щодня! Тільки тепер як тренер зовсім юних борців і наставник молодих тренерів. До нього приходять за порадою, на нього рівняються.
На Миколаївщині пам’ятають і шанують знаменитого земляка. У Миколаєві щорічно проводиться всеукраїнський турнір з греко-римської боротьби на призи Олімпійського чемпіона Івана Богдана.
Література
Аров, Б. Л. Аполлон из Прибужья : [Иван Богдан] / Б. Л. Аров // Аров, Б. Л. Акварели родного города : о Николаеве и никболаевцах : очерки, интервью, встречи / Б. Л. Аров. – Николаев : Атолл, 2002. – С. 251-255.
Богдан Іван Гаврилович : [біогр. довідка] // Хто є хто на Миколаївщині. Видатні земляки. – Київ, 2005. – С. 24 : іл.
Федоренко, І. Н Богдан Іван Гаврилович : [біогр. довідка] / І. Н. Федоренко // Енциклопедія сучасної України. – Київ, 2004. – Т. 3 : Біо-Бя. – С. 125-126.
* * *
Аров, Б. Аполлон из Дмитро-Беловки : [к 70-летию нашего земляка -олимпийского чемпиона Ивана Богдана] / Б. Аров // Южная правда. – 1998. – 28 февр.
Аров, Б. Золото Вечного города : нашему земляку, олимпийскому чемпиону Рима 1960 года Ивану Богдану – 70-лет] / Б. Аров // Южная правда. – 1998. – 25 февр.
Наш первый олимпийский чемпион : прославленный атлет из Прибужья Иван Богдан отметил свой 80-летний юбилей // Южная правда. – 2008. – №41(10 апр.). – С. 7.
Хіль, Ю. Олімпієць з сільської глибинки: [чемпіону ХVІІ Олімпійських ігор з класичної боротьби у важкій вазі І. Г. Богдану виповнилося 80 років] / Ю. Хіль // Рідне Прибужжя. – 2008. – №24(1 берез.). – С. 2.
Web-ресурси
Богдан Іван Гаврилович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енцикл. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Богдан Іван Гаврилович. – Назва з екрана. – Дата останньої правки : 23.02.2019. – Дата перегляду : 16.10.2019.
Богдан Іван Гаврилович [Електронний ресурс] // Енциклопедія сучасної України. – Електрон. дані. – Режим доступу : http://esu.com.ua/search_articles.php?id=35775. – Назва з екрана. – Дата останньої правки : 2004. – Дата перегляду : 16.10.2019.
Миколаївщина вітає з 90 – річчям свого земляка, першого Олімпійського чемпіона, дворазового чемпіона світу з греко-римської боротьби Івана Гавриловича Богдана! [Електронний ресурс] // Миколаївський спорт : головний спортивний портал міста. – Режим доступу : http://mksport.com.ua/my-kolayivshhy-na-vitaye-z-90-richchyam-svogo-zemlyaka-pershogo-olimpijs-kogo-chempiona-dvorazovogo-chempiona-svitu-z-greko-ry-ms-koyi-borot-by-ivana-gavry-lovy-cha-bogdana/, вільний. – Дата останнього доступу : 16.10.2019. – Назва з екрана.
Федоренко, І. Н Богдан Іван Гаврилович [Електронний ресурс] : [біогр. довідка] / І. Н. Федоренко // Енциклопедія сучасної України. – Електрон. дані. – Режим доступу : http://esu.com.ua/search_articles.php?id=35775. – Назва з екрана. – Дата останньої правки : 2004. – Дата перегляду : 16.10.2019.