Рубрика: Книжкова варта

Гостини в матері

Друзі!

Про Лесю Українку – найвидатнішу лицарку української літератури – написано чимало книжок, з ких постає невмирущий образ письменниці – борця за соціальне та національне визволення народу.

Книжка Птера Маха задумана як своєрідна лірична манндрівка по життєвих та творчих стежках великої поетеси. Поет щиро ділиться своїми почуттями, що їх викликає у нього поетична спадщина Лесі Українки; використовуючи факти, маловідомі широкому читацькому загалу, розповідає про ті місця, де гартувався й мужнів її талант, про тих людей, з якими їй доводилось зустрічатися.

Разом з письменником ви зайдете до до маленької хатки бабуні Коржицької, де послухаєте оповідки про мавок.

Вас прийме лісова вітальня дядька Лева із Скулина,  у якій Леся спізнала перше трепетне кохання…

Ви будете присутні на хвилюючій зустрічі Лесі Українки й славетної актриси Марії Заньковецької.

А скільки думок навіє вам благословенне красою Колодяжне, де леліялось серце Лариси Косач!

Леліялось у правді й щирості, любові до бідних і скривджених, у замилуванні рідною природою і легендами поліського краю…

Книжка Петра Маха сприятиме збагаченню вашого уявлення про життя і творчість Лесі Українки.

Ярослав Стельмах

Привіт, друже!

Сьогодні ми ближче познайомимось з чудовим письменником Ярославом Стельмахом.

Ярослав Стельмах народився в Києві, у сімї відомого українського письменника Михайла Стельмаха.

З дитинства мав різнобічні інтереси: захоплювався спортом, музикою, іноземними мовами. Пізніше, згадуючи свої дитячі роки, літератор зазначить: «Спочатку займався плаванням, потім гімнастикою, а з боксу та боротьби здобув навіть спортивні розряди. Грав на фортепіано, любив гітару».

Особливі успіхи мав письменник у вивченні іноземних мов, які цікавили його змалку. На час закінчення інституту Ярослав мав уже кілька друкованих перекладів з англійської мови.

Незважаючи на відчутний успіх перекладача та драматурга, несподівано навіть для самого себе Ярослав Стельмах почав писати твори для дітей. Уміння змалювати літературних героїв справжніми, колоритними, яскравими приваблює твоїх ровесників, тому вони залюбки читають чудові романтичні книги Ярослава Стельмаха для дітей — «Манок», «Якось у Чужому лісі», «Найкращий намет».

Як і твори Всеволода Нестайка та Віктора Близнеця, повісті Ярослава Стельмаха написані для того, щоб допомогти тобі, друже, розібратись у складному світі, повірити в лицарські закони добра, справедливості, надійності в дружбі, переконатись у власній силі.

Ярослав Стельмах — лауреат літературних премій імені Івана Котляревського та Миколи Островського.

П’єси «Привіт, синичко!» та «Запитай колись у трав» були перекладені багатьма мовами і входили до репертуару сорока театрів світу.

Чи знаєш ти, що…

Першою книжкою Ярослава Стельмаха є збірка оповідань «Манок». Для наймолодших читачів письменник написав п’єси: «Митькозавр із Юрківки», «Вікентій Прерозумний». На дозвіллі радимо почитати ці твори.

Прослухати кілька оповідань зі збірки « Манок» можна тут

http://chl.kiev.ua/pub/Publication/Show/711

 http://chl.kiev.ua/pub/Publication/Show/710

Роман Іваничук “Мальви”

Привіт, шановний читачу!

Сьогодні ми познайомимось з твором Романа Іваничука “Мальви”

У творі зображується своєрідний мотив шукання матір’ю своїх дітей на тлі початку визвольної війни українського народу, побаченої немовби, очима невольників. Цей мотив – мотив повернення та неповернення до втраченої вітчизни, віри й роду, мотив пам’яті.

Головні герої роману – Марія, Мальва, Стратон, Алім, Селім поєднані одною бідою: проживанням у чужому краї, та ще й у краї з іншою релігією. Перед ними у різний час постає одна й та ж проблема: змиритись та підкоритись чужій системі або все життя страждати, але залишатись вірним своїй релігії та вітчизні. Кожен з них вибирає свій шлях.

 У творі можна провести чіткі паралелі між двома епохами історії України. Алім та Селім, яничари – це люди, які народились на Україні, проте працювали проти своєї батьківщини. Стратон – це більшість тогочасних українців, які не сприймали режим, але жили під його владою. Мальва – це інтелігенція, це “Валенроди”, які жили в Союзі, та працювали проти нього. Проте наймасштабніша паралель – Марія – це Україна, яка шукає своїх дітей, що зрадили її, яка намагається переконати їх в тому, що їхні переконання хибні, яка хоче повернутись до своєї “батьківщини” – незалежності.

“Мальви” – дуже професійний і цікавий твір, який спонукає нас задуматись над історією, сучасністю, майбуттям свого народу.

Український фантаст – Володимир Владко

Привіт, мої любі!

Знайомтесь, український письменник – фантаст Володимир Владко.

Народився письменник у Петербурзі 8 січня 1901 р. Володя мріяв стати інженером та винахідником, тому початкову освіту здобув у реальному училищі. Коли родина лишилася без батька, Влодко почав допомагати родині. Він учився в Інституті народної освіти, одночасно заробляючи на хліб роботою в газетах і журналах. У цей час казус подарував йому псевдонім. Підпис статті “Владимир Еремченко” був зіпсований верстатом: від імені лишилося “Влад”, від прізвища – “ко”. Так письменник-початківець отримав від долі псевдонім  – Владко.

Майбутній письменник здобув глибокі та всебічні знання: вільно володів англійською, латиною, німецькою та французькою мовами. Знав про найновітніші відкриття в галузі науки, техніки. далее »

«Казки кота Воркота@

Привіт, мої любі,  книжку «Казки кота Воркота» написав відомий французький письменник Марсель Еме.

В ній ви дізнаєтесь про двох веселих і добрих дівчаток – Дельфіну і Марінетту, про їхню дружбу з мудрим котом Воркотом, вовком, двома побратимами – волами, оленем та розумним віслюком; про їхні ігри й забави, пригоди в школі й удома, в лісі й на лузі.

Ось, що каже про це сам автор Марсель Еме:

« – Я шукаю казочки, котрі розважили б діток, і ніяк її не знайду.

Кіт Воркіт зіпнувся на всі чотири лапи, вигнув спину й поважно всміхнувся у вуса.

– Казочки? Але ж у мене їх лан засіяно! Ось слухай…

Кілька казочок кота Воркота я й переповідаю ва, дітки».

Тож, приємного читання!

Платеро і Я

У кожного із нас є один друг, якого ми боїмося втратити. Це не обов’язково людина. Інколи й тварина може стати відданим товаришем. З цим погодився б Хуан Рамон Хіменес — автор книги «Платеро і я». Віслюк став для чоловіка слухачем, другом, може навіть братом. Сто років назад автор випустив збірку прозових ліричних творів, а оповідання не втратили актуальності. Причина проста — у них є душа.

Хуан Рамон Хіменес — іспанський поет, лауреат Нобелівської премії.

«Платеро і я» — збірка оповідань. Історії написані різні: сумні, веселі, журливі, життєві, інколи — вигадані. Книга схожа на подорож до іспанських міст Севільї та Могеру, вулицями яких крокує поет разом зі своїм віслюком Платеро. Осел став для літератора не просто домашнім улюбленцем, а приятелем. Тварина першою слухала нові вірші іспанця, а також його розповіді та роздуми.

У кожного твору окрема тема: дружба, природа, спогади, жінки, життя. Однак ідея збірки незмінна — любов. Хіменес був сповненим любові до всього живого: тварин, дітей, людей, природи.

У книзі знайдеться безліч прикладів любові поета до всього живого. Однак трапляються і сумні історії, навіть трагічні. Не дарма збірка позначається Андалузькою елегією. У багатьох творах щастя переплітається з горем, радість — зі смутком, добро — зі злом. Від цього книга стає непередбачуваною, бо не знаєш, чого чекати від наступної розповіді.

Платеро згадується майже в кожному творі. Віслюк не головний герой, але основний слухач. Саме йому поет присвятив книгу зі своїм роздумами, переживаннями, стражданнями, спогадами і мріями, яку через сотню років читаємо ми.

Кожен знайде у книзі щось своє, якщо захоче!

Цікавий факт.

Платеро — це назва породи віслюків, з іспанської platero перекладається як сріблястий, власне так і виглядають віслюки цієї породи.

2014  рік було оголошено “Роком Платеро” в Могері (Андалусія).  Цей невеличкий населений пункт – батьківщина Хіменеса, став місцем подорожі його героїв.

Серая Сова

Привет, мой дорогой друг!

Сегодня мы познакомимся с творчеством совсем необычного писателя. Представляю твоему вниманию канадского писателя  английского происхождения – Серая Сова.

На языке оджибве, индейского народа это означает  – “Тот, кто охотится по ночам”. Настоящее имя Арчибальд Стэнсфелд Билэйни.  Родился  18 сентября 1888 в Гастингсе, Великобритании.

Арчибальд с детства был увлечён историями про американских индейцев. Убедившись в том, что своей британской родне он не слишком нужен, в 18-лет Билэйни уехал в Канаду. Первоначально он вроде бы собирался изучать сельское хозяйство в Торонто, но вскоре отправился на север провинции Онтарио, где женился на индианке и сам стал называть себя индейцем, приняв индейское имя Серая Сова. далее »

Леся Бризгун – Шанта

Привіт, юний друже!

Сьогодні я познайомлю тебе з письменницею Лесею Бризгун Шанта та її чудовим оповіданням  – легендою «Про князя Лаборця та ще про мале вороня Миколу».

Леся Бризгун – Шанта народилася поза Україною. І ціле своє життя прожила поза Україною.

Батько авторки – член уряду УНР – змушений був податися в еміграцію. Багато їх з різних кінців України опинилося тоді на чеській землі, де емігранти заснували українські навчальні заклади,  бібліотеки, газети та журнали і жили в цій своєрідні маленькій Українській республіці повноцінним національним життям.

Саме тут у родині Бризгунів народилися дві доньки. Старшу з них назали лесею. Вона була слухняною дівчинкою. Намагалася допомагати у домашніх справах батькам, гралася з молодшою сестричкою Оксаною, а ще встигала читати книжки, адже навчилася читати дуже рано. Пані Леся вважає, що саме книга дуже вплинула на її життя. Завдяки їй вона стала і вчителькою, і письменницею. далее »

Філософська казка “Момо”

Привіт, мої любі друзі!

Хочу  представити вам книгу відомого німецького письменника Міхаеля Енде  «Момо».

 Автор більше знаний сучасним читачам «Нескінченною історією», хоча й за повість-казку «Момо», написану 1972 року і перекладену тридцятьма мовами, у 1974 році він був відзначений «Німецькою премією літератури для дітей». Повість адресована дітям середнього шкільного віку, однак і мене – дорослого читача – зачепила за живе.

 Як і кожна справді талановита книжка, «Момо» залишається надзвичайно актуальною і в наш час. Навіть дивно, що тексту вже понад сорок років! Адже Міхаелю Енде вдалося в нім передбачити реалії сьогодення: катастрофічну нестачу часу, якого заклопотані батьки навіть не мають вдосталь, щоб приділяти своїм дітям. Увагу й тепло заміняють на щораз технічно досконаліші забавки, в яких, однак, немає душі. Діти натомість втрачають здатність вигадувати ігри, фантазувати , а також – по-справжньому дружити. далее »

Анатолій Дрофань. «Коли я виросту»

Добридень, друзі!  Сьогодні ми з вами познайомимось з письменником Анатолієм Дрофанєм. 

Анатолій Павлович народився в місті Ічня на Чернігівщині в сім’ї залізничника. Батько письменника був завзятим мисливцем. Багато років він головував у місцевому товаристві мисливців та рибалок. Маленькому Толі нерідко випадала нагода побувати з батьком на полюванні, посидіти біля вечірнього вогнища, заночувати під копицею пахучого сіна.

В Ічні хлопець закінчив семирічку, відвідував музичний і фотогурток. Та найбільше любив уроки літератури, і насамперед читання творів свого земляка Степана Васильченка.

Перше оповідання А. Дрофаня «Перепел» з’явилося у 1945 році, а через одинадцять років вийшла збірка оповідань «Журка з Сонцеграда».

Особливо плідними для письменника були останні три десятиліття. За цей час він видав півтора десятка своїх книжок. Завоювали симпатії читачів романи «Таїна голубого палацу», «Буремна тиша»; повісті «У кожному камені — іскра», «Біла криниця», «Загадка старої дзвіниці»; документальна повість «Коли ми красиві»; збірки оповідань «Троянди», «Альбіон», «Земля для квітів», «Сонцелюби»; збірка сатиричних оповідань «Іменини»; книги для дітей «Про Барона, Мавру і Мале Вушко», «Коли я виросту», «Янехо» та інші твори.

«Коли я виросту» – одна з найвідоміших  збірок письменника.  У книжці йдеться про  талановитих, працьовитих людей. Звичайно, декому професія колодязника, або, скажімо, пічника може здатися несучасною і не дуже цікавою. Але це тільки на перший погляд. Познайомившись ближче з дідом Архімедом, славетним колодязником, або з пічником, героєм оповідання “Образа”, ви переконаєтесь, що нудних і нецікавих професій немає: будь-яке діло цікаве, коли воно потрібне людям, коли його роблять з любов’ю, майстерно.

А хто з дітей не мріє, вирісши, теж стати майстром своєї справи?