Рубрика: Арка новин

День знань про пінгвінів

20 січня світова громадськість відзначає екологічне свято в честь одного з найбільш незвичайних птахів в світі – День обізнаності про пінгвінів (Penguin Awareness Day).

Його мета – підвищити знання людей про пінгвінів, звернути увагу на збереження чисельності та місць проживання цих птахів. Пінгвіни (лат. Spheniscidae) – сімейство морських птахів, представники якого добре плавають і пірнають. У сімействі налічується 18 сучасних видів пінгвінів. Найбільший з них – це імператорський пінгвін, його зростання може досягати 120 см, а вага – понад 40 кг. Найменший представник виду – малий пінгвін, який не вище коліна дорослої людини, а його вага не перевищує 2,5 кг.

далее »

Едгар Аллан По

Едгар Аллан По — американський поет, прозаїк, критик, редактор, один з перших професійних письменників США, який жив винятково літературною працею, який знав славу й популярність, але якого не відразу зрозуміли й оцінували на батьківщині.

Едгар По народився у Бостоні 19 січня 1809 року в родині акторів. Походив з давнього ірландського роду. Цей рік був зоряним в історичному календарі: народилися поети Елізабет Баррет-Баррет (Броунінг), Альфред Теннісон, Чарльз Дарвін, Шопен, Мендельсон, Лінкольн, Гладстон, двома місяцями пізніше народився близький за духом Едгару По Гоголь, найфантастичніший з російських письменників. Коли Едгару було лише два роки, його мати й батько майже одночасно померли від чахотки, залишивши трьох дітей. Едгара всиновив багатий шотландський купець з Річмонда Джон Алан.

далее »

Алан Александр Мілн

Алан Александр Мілн (1882-1956), англійський письменник, відомий своїми творами для дітей. В його віршованих книжках «Коли ми були дуже юні» (1924) і «Тепер нам уже шість» (1927) вперше з’явився образ Крістофера Робіна, хлопчика, прототипом якого став син Мілна. Його прозаїчні книжки «Вінні Пух» (1926) і «Дім на Пуховому узліссі» (1928) розповідають про пригоди плюшевого ведмедика Вінні Пуха, іграшки Крістофера Робіна.

Народився Мілн 18 січня 1882 р. у Лондоні. Освіту здобув у Вестмінстер-скул та Трініті-коледжі Кембріджського університету. В 1906-1914 рр. був помічником видавця журналу «Панч». Під час служби в армії, коли йшла Перша світова війна, почав писати п’єси. Після поранення у Франції 1919 р. демобілізувався і цілком присвятив себе літературі.

далее »

День тезауруса

18 січня відзначається День тезауруса. Тезаурус – Cловник, який прагне дати опис лексики мови в усьому його обсязі і повноті. Термін «тезаурус» походить від латини і буквально означає «скарб», «скарбниця». Дата свята приурочена до дня народження Пітера Марка Роже – 18 січня 1779 року. Він зробив собі за мету життя створення спеціального словника для філософів.

далее »

Богородицька трава

 

 

 

 

Вітаю вас, мої шановні читачі на сторінках блогу про здоров’я! Сьогодні я розповім вам про чебрець. Це напівчагарникова багаторічна рослина сімейства губоцвітих. Ботанічна назва рослини  перекладається з грецької мови, як «подих життя», «дух». Народні ж  назви рослини — чабрець, чебчик, чебрик, тиміям, дика м’ята, а ще — трава Богородиці, квітка Єлени Прекрасної.

Чим же цікава ця рослина?

В ній крім ефірних олій міститься цілий спектр корисних речовин — флавоноїди, камідь, жири, дубильні речовини, смоли, гіркоти, олеонолова, тритерпенова, тимунова, урсолова, кавова, хінна, хлорогенна кислоти та ін. У незначних кількостях є вітаміни та мікроелементи.

Магічні властивості

Здавна цій рослині приписувалися магічні властивості, її використовували в ритуалах, при богослужіннях. У багатьох країнах чебрець вважали символом родючості: вінки з чебрецю прикрашали голови наречених, а в якості захисника від злих духів, оберега, його поміщали в ладанки. Стародавні римляни перед серйозним боєм завжди приймали ванну з чебрецем для набуття відваги, рішучості, безстрашності і підняття життєвого тонусу.

Легенди

Стара ірландська легенда свідчить, що якщо першого травня на світанку вмитися росою з куща чебрецю, можна побачити справжніх фей.

Про походження чебрецю є ще одна красива легенда: коли лісовий бог створив ліс, він зауважив, що чогось не вистачає, занадто все красиво і нудотно солодко, тоді він створив гіркі прянощі для рівноваги.

А украінці вірили, що чебрець входить до складу “приворотного зілля”.

Медицина

В медицині чебрець застосовують здавна: в Древній Греції рослину використовували як нюхальний і відхаркувальний засіб.

Свіже листя чебрецю прикладали при укусах комах – ос, бджіл, комарів, оводів, про це писав у своїх працях Авіценна.

У народній медицині і сьогодні застосовують сушений чебрець і препарати з нього продаються в аптеках. Це відмінний антисептичний, бактерицидний, протигіпертонічний, потогінний засіб, він має виражену заспокійливу, ранозагоювальну, протисудомну, сечогінну дію. Застосовується при лікуванні невралгій і невритів, захворювань шлунково-кишкового тракту і сечостатевої системи. Завдяки наявності ефірних олій чебрець широко використовують при лікуванні захворювань органів дихання й застуд.

Чебрець часто використовується для лікування інфекційних респіраторних захворювань. Він допомагає вилікувати кашель, запалення гортані, ларингіт, а також позбутися від астматичних проявів.

Кулінарія

Сухе і свіже листя чебрецю рекомедують застосовувати в кулінарії в якості приправи.

Кладуть гілочки чебрецю в банки з овочевими салатами в домашньому консервуванні, використовують при приготуванні перших і других м’ясних, овочевих і рибних страв, соусів, маринадів.

Його використовуєть для заварювання особливо ароматного чаю.

Ось і підійшла моя розповідь до свого кінця. На цьому я з вами прощаюся до наступного тижня. До нових зустрічей на сторінках блогу про здоров’я!

 

 

 

 

 

Євген Пилипович Гуцало

Український письменник, поет, журналіст та кіносценарист. Народився 14 січня 1937 року в с. Старий Животів, що на Вінниччині.

Любов до літератури Євгену ще з дитинства прививали батьки-вчителі.

Письменницькою справою зайнявся ще у юні роки, це допомогло закінчити школу з відмінними оцінками.

З 1955 року навчався в Ніжинському педагогічному інститут ім. М. Гоголя, де відразу долучився до літературної студії.

Співпрацював з редакціями газет Вінниччини, Львівщини та Чернігівщини.

далее »

Джек Лондон

Літературу ХХ століття годі уявити без Джека Лондона. Біографія американського письменника була такою ж захопливою й багатою на пригоди, як і твори автора.

Джон Ґріффіт Чейні (справжнє ім’я письменника) народився 12 січня 1976 року в місті Сан-Франциско. Прізвище Лондон отримав від вітчима – коли малому Джону Ґріффіту було 8 місяців, матір взяла шлюб із фермером Джоном Лондоном. Підліткове і юнацьке життя Джека Лондона було складним: хлопець змушений був працювати продавцем газет, прибиральником, працівником консервної фабрики, матросом на промисловій шхуні. Саме перше плавання стало поштовхом до творчості: після повернення Джек Лондон написав нарис і здобув за нього премію місцевої газети. У 1897 році майбутній письменник вирушив на Аляску в пошуках золота. Хоча заробити Джеку Лондону не вдалося, він спілкувався зі старателями й запам’ятовував їхні цікаві розповіді. Повернувшись додому, він почав писати твори, засновані на реальних подіях. Одна за одною виходять збірки оповідань, а а також романи «Дочка снігів» та «Морський вовк», що приносять авторові успіх і знаменитість.

далее »

Харукі Муракамі

Харукі  Муракамі  — японський письменник  і перекладач.  Його твори перекладені 16-ма мовами світу.

Народився 12 січня 1949 року в Кіото. Дитинство провів у портовому місті Кобе. Змалку читав твори англійських письменників, спілкувався з іноземцями і ще в молодості зрозумів, що японська література потребує серйозної модернізації.

далее »

Шарль Перро

Шарль Перро — відомий французький письменник-казкар, поет і критик. Член Французької академії з 1671. Народився 12 січня 1628 року в сім`ї судді Паризького парламенту Пьера Перро і був молодшим з його семи дітей (разом з ним народився і брат-близнюк Франсуа, помер через 6 місяців). Один з його братів, Клод Перро, був відомим архітектором, автором східного фасаду Лувру (1665—1680). Вчився в університетському коледжі Бове, який, проте, кинув, не доучившись. Купив ліцензію адвоката, але незабаром, наскучивши суддівською посадою, поступив клерком до свого брата архітектора Клода Перро і увійшов до довіри до Жана Кольбера, так що в 1660-х рр. він багато в чому визначав політику двору Людовика XIV в області мистецтв. Завдяки Кольберу, він 1663 р. призначений секретарем знов створеної Академії написів і витонченої словесності; він також був генеральним контролером Сюрінтендатства королівських будов. Після смерті Кольбера (1683) він в 1695 р. позбувся місця секретаря.

далее »

Симоненко Василь Андрійович

Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Виростав без батька. За словами Олеся Гончара, «його дитинство чуло ридання матерів, що божеволіли від горя на фронтових похоронках, воно брело за ним скородити повоєнні поля, тяжко добувати хліб насущний. Скупе на ласку було, мінами й снарядами бавилося його дитинство, коли від запізнілих вибухів десь біля степового вогнища ставали інвалідами діти – ці найбезневинніші жертви війни».

Після закінчення сільської школи Симоненко вступає на факультет журналістики Київського державного університету імені Шевченка. Після отримання диплома працює в редакціях газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», «Робітнича газета». Якраз на цей час припадає початок «відлиги», а за тим і пожвавлення культурного та громадського життя.

далее »