– французька літературна премія, яку присуджують авторам на знак відзначення прозових творів, написаних французькою мовою.
Історія
Назва премії походить від прізвища класиків французької літератури 19 століття – братів Жуля та Едмона де Гонкурів.
Премія присуджується щорічно з 1903 року за «творче відкриття в прозі, що з’явилася цього року» за рішенням Гонкурівської академії, до складу якої входять відомі французькі літератори.
У Гонкурівську академію входять 10 найбільш відомих літераторів Франції, які працюють не заради користі, а за символічну плату – 60 франків на рік. Кожен має один голос і може віддати його за одну книгу, лише президент має два голоси. Членами Гонкурівської академії в різний час були письменники А. Доде, Ж. Ренар, Роні-старший, Ф. Еріа, Е. Базен, Луї Арагон … У 2008 році статут Гонкурівської академії змінився: тепер вік членів журі престижної Гонкурівської премії не повинен перевищувати 80 років.
В кожного з академіків є своє місце та свої власні столові прибори в ресторані “Chez Drouant”. Саме там збирається Ґонкурівська академія потягом багатьох років. До речі, столові прибори переходять академікам у спадок. Скажімо, Бернар Піво володіє комплектом приборів номер 1, котрий раніше належав Леону Доде, Колетт, Жану Жіоно та ін.
Всього для вибору переможця академікам потрібно 13 турів голосування (іноді 14, якщо одна книжка набрала однакову кількість голосів). Кожен академік голосує усно та відкрито, пояснюючи своїм колегам причину вибору. Переможця вибирають абсолютною більшістю. В спірних випадках вирішальним є голос голови академії. 
При тому, що сума нагороди становить символічні 10 євро, премія вважається однією з найпрестижніших і висуває автора в авангард французької літератури та збільшує продаж його книжок.
Так, якщо твір-переможець здається видавцям не надто привабливим у комерційному плані, то наклад складає лише 200 тисяч екземплярів, а коли смаки читачів збігаються з вибором журі, тоді видруковують до 400 тисяч примірників. Це єдина премія у світі, де на формальному рівні закріплено такі фантастично вигідні умови для переможця.
Лауреати
До Другої світової війни (та й після) випадки присудження премії за дійсно видатні твори можна перерахувати по пальцях – наприклад, Гонкурівська премія дісталася антивоєнному роману “Вогонь” Анрі Барбюса. А ось ім’я першого лауреата Джона-Антуана Hay (1903) давно забуте, його твори (як і багатьох інших володарів Гонкурівської премії) ніколи не були відомі за межами Франції. Хоча серед “гонкуріатів” зустрічалися і справжні знаменитості – Марсель Пруст (1919), Моріс Дрюон (1948), Симона де Бовуар (1954). Один раз за більш, ніж вікову історію премії лауреатом став виходець з Росії Андрій Макін за роман “Французький заповіт”, перекладений на 30 мов.
Цікаві факти
• Гонкурівська премія може бути присуджена автору лише один раз за його життя. Однак, є один виняток з цього правила — письменник Ромен Гарі, який отримав премію двічі. Вперше він отримав премію у 1956 році, а вдруге — у 1975 за твір, який вийшов під псевдонімом Еміля Ажара. Те, що Еміль Ажар і Ромен Гарі одна й та ж особа з’ясувалося вже після присудження премії Емілю Ажару.
• У 1951 році французький письменник П’єр Гамарра написав детектив «Вбивці — Гонкурівська премія». Щоб уникнути звинувачень у навмисному підриві престижу премії, перед текстом роману було поміщено повідомлення: «Усі факти і герої цього роману вигадані. Гонкурівська премія взята тільки тому, що вона найбільш відома з усіх літературних премій, але можна було б з таким же успіхом замінити її будь-якою іншою».
• Першою жінкою, яка отримала Гонкура 1944 року, була сестра Лілі Брік – Ельза Тріоле (ну, майже родичка В. Маяковського).
• У 1926 році десятьма журналістами та літературними критиками, які чекали результатів обговорення Гонкурівської премії, була створена премія Ренодо (на честь Теофаста Ренодо, людини, котра створила першу у Франції газету. Вона стала своєрідним доповненням Гонкурівської. Часто її називають “другим місцем” Гонкура. За традицією обидві премії вручаються в один день – перший вівторок листопада..
Цікаво, що іноді вибір журі премії Ренодо співпадає з вибором академіків. Для цих випадків журі Ренодо завжди обирає двох потенційних переможців.
З 2003 премія Ренодо присуджується також за есе, а з 2009-го – за книги кишенькового формату.
• Із 1988 року у французькому місті Ренн вручається також «Гонкурівська премію школярів». Журі, що складається з 1500 старшокласників з 55 французьких шкіл. До речі, у премії Ренодо теж існує «шкільна версія».
Посилання