(офіційна назва премії — англ. The Man Booker Prize) — найпрестижніша літературна нагорода, що з 1969 року щорічно вручається у Великобританії.
За 40 років Букерівська премія стала провідною в галузі літератури. Премія присуджується авторові, який проживає в одній із країн Співдружності або в Ірландії, за роман, написаний англійською мовою.
Вже саме висунення на премію Букера є свідченням безперечних переваг книги, недарма її називають книжковим «Оскаром». Мета премії не тільки в тому, щоб назвати кращу книгу року, але і в тому, щоб увінчати заслуги, підвищити статус учасника в очах публіки і збільшити продаж книги.
Історія
Букерівська премія задумувалася як англійський аналог французької Гонкурівської премії і спочатку замислювалася як статусна, в якій головною нагородою стає не грошовий приз, а сама постановка в один ряд з переможцями минулих років. Спочатку вона існувала на кошти групи компаній «Букер» (англ. Booker), що виробляє продукти харчування.
На початку 2008 року Оргкомітет Букерівської премії оголосив про заснування нової нагороди — спеціального призу «Букер Букерів» (The Best of the Booker) за кращий твір, що отримало Букерівськую премію з моменту проведення першої церемонії її вручення 22 квітня 1969 року. Ця нагорода вручалася лише одного разу на церемонії в 2008 році в ознаменування Сорокарічної річниці Букерівської премії.
У конкурсі на звання «кращого з кращих» взяв участь 41 твір, оскільки в 1974 і 1992 році лауреатами Букерівської премії ставали одразу дві книги.
У 2008 році вперше у процедурі рішення участь брали читачі, яким була надана можливість вибрати кращий твір з шорт-листа, до якого увійшли шість фіналістів; їхні імена були оголошені у травні 2008 року.
Ім’я лауреата премії The Best of the Booker було оголошено в липні 2008 року під час літнього літературного фестивалю в лондонському Southbank Centre. Призером стала книга Салмана Рушді «Діти півночі». Романи «Ганьба» Джона Кутзеє і «Оскар і Люсінда» Пітера Керрі посіли друге і третє місця відповідно.
Аналогічна нагорода вручалася і в 1993 році на честь двадцятип’ятиріччя Букерівської премії. Тоді, як і п’ятнадцять років потому, переможцем виявився Салман Рушді з романом «Діти півночі».
Порядок присудження
Адміністративним органом, що курирує премію, є щорічно оновлюваний консультативний комітет, до якого входять два видавці і по одному представнику від письменників, літературних агентів, книгопродавців, бібліотек і Фонду Букерівської премії, голова Ради директорів «Booker» і ще одна посадова особа, що представляє компанію.
Спочатку консультативний комітет формує список з представлених на премію книг (щорічно на здобуття премії представляється понад 100 книг). Той же комітет затверджує журі з п’яти чоловік — це відомі літературні критики і письменники, вчені, громадські діячі.
Влітку журі оголошує довгий список, що включає 20-25 назв, а потім у вересні з цього списку формується всього шість учасників премії. Переможець Букерівської премії оголошується в жовтні на спеціальній церемонії.
Із 2014 року нові критерії відбору переможців Букерівської премії передбачають зміну правил подання книжок на конкурс. До 2013 року видавці могли подавати на конкурс до двох книжок, а з 2014 – лише одну. Проте якщо впродовж останніх п’яти років одна чи дві книжки видавництва потраплять до довгого списку премії, видавець зможе подати дві нові книжки. Якщо ж їх буде три або чотири, видавець матиме право представити три нових твори, ну а якщо до довгого списку за останні п’ять років потрапить п’ять чи більше його книжок, видавець зможе подати аж чотири книжки.
Традиції вручення
Вперше вручення нагороди відбулося в 1969 році. Тоді лауреат отримував 5 тис. фунтів стерлінгів, пізніше ця сума зросла до 10 тисяч, а потім до 15 і 20 тисяч фунтів.
У 2002 році у премії з’явився новий спонсор — компанія «Мен груп» (Man Group), що працює на ринку фінансових послуг. В результаті розмір премії, перейменованої в Мен-Букер зріс з 20 до 50 тисяч фунтів (73 тисяч доларів у 2002 році).
У 2008 році грошовий еквівалент премії (50 тисяч фунтів) становив 100 тисяч доларів.
Лауреати
1969 — Персі Ховард Ньюбі, «За это придётся ответить»
1970 — Бернис Рубенс, «Избранный член»
1971 — В. С. Найпол, «В подвешенном состоянии»
1972 — Джон Бьйорджер, «G.»
1973 — Дж. Г. Фаррел, «Осада Кришнапура»
1974 — Надін Гордимер, «Хранитель»; Стенлі Мідлтон, «Праздник»
1975 — Рут Джабвала, «Жара и пыль»
1976 — Девід Стори, «Сэвилл»
1977 — Пол Скотт, «Остаться до конца»
1978 — Айріс Мьордок, «Море, море»
1979 — Пенелопа Фіцджеральд, «На воде»
1980 — Уільям Голдінг, «Ритуалы плавания»
1981 — Салман Рушді, «Дети полуночи»
1982 — Томас Кенілі, «Ковчег Шиндлера»
1983 — Дж. М. Кутзеє, «Жизнь и время Михаэла К.»
1984 — Аніта Брукнер, «Отель „У озера“»
1985 — Кері Хьюм, «Люди-скелеты»
1986 — Кінгсли Еміс, «Старые черти»
1987 — Пенелопа Лайвлі, «Лунный тигр» 
1988 — Пітер Кері, «Оскар и Люсинда»
1989 — Кадзуо Ісігуро, «Остаток дня»
1990 — Антонія Байєтт, «Обладать»
1991 — Бен Окрі, «Голодная дорога»
1992 — Майкл Ондатже, «Английский пациент», Баррі Ансуорт, «Священный голод»
1993 — Родді Дойл, «Пэдди Кларк ха-ха-ха»
1994 — Джеймс Келман, «До чего ж оно всё запоздало»
1995 — Пет Баркер, «Дорога призраков»
1996 — Грем Свіфт, «Последние распоряжения»
1997 — Арундаті Рой, «Бог мелочей»
1998 — Иен Макьюен, «Амстердам»
1999 — Дж. М. Кутзее, «Бесчестье»
2000 — Маргарет Етвуд, «Слепой убийца»
2001 — Пітер Кери, «Истинная история шайки Келли»
2002 — Янн Мартел, «Жизнь Пи» 
2003 — Ді Бі Сі Пьєр, «Вернон Господи Литтл»
2004 — Алан Холлінгхёрст, «Линия красоты»
2005 — Джон Бэнвілл, «Море»
2006 — Кіран Десаї, «Наследство разорённых»
2007 — Енн Енрайт, «Все в сборе»
2008 — Аравінд Адіга, «Белый тигр»
2009 — Хілари Ментел, «Волчий зал»
2010 — Говард Джейкобсон, «Вопрос Финклера»
2011 — Джуліан Барнс, «Предчувствие конца»
2012 — Хілари Ментел, «Внесите тела»
2013 — Елеанор Каттон, «Світила»(The Luminaries)
2014 — Річард Фленаґан, «Вузька дорога на далеку Північ»
2015 — Марлон Джеймс, «Коротка історія семи вбивств»
2016 — Пол Бітті, The Sellout
2017 — Джордж Сондерс, «Лінкольн у бардо»
2018 — Анна Бернс, роман «Молочник»
2019 — Маргарет Етвуд, роман «Заповіти» та Бернардина Еварісто, роман «Дівчина, жінка, все інше»
2020 — Маріці Лукас Ріневелд, книга «Вечірній дискомфорт»
Цікаві факти
• Торгова компанія Букер, чиє ім’я носять тепер і Британська і російська премії, була заснована в Ліверпулі двісті років тому братами Букер (так що назва премії ніяк не пов’язано з книгою – book ). Основний капітал компанія зробила на торгівлі колоніальними товарами. В Англії вона зараз не дуже добре знайома тим, хто купує продукти в магазині, оскільки основна справа компанії – дрібний опт продовольчих товарів.
Прихід компанії Букер у літературу був майже справою випадку. Головою компанії в 1950 -60- х роках був особистий друг знаменитого Яна Флемінга . Коли він дізнався, що письменник смертельно хворий, то дав йому поради, як краще розпорядитися літературним спадщиною, а потім його осяяло: чому б не придбати авторські права? Слідом за Флемінгом свої права компанії Букер продали Агата Крісті, Роберт Болт (автор знаменитої п’єси ” Людина на всі часи” ), Гарольд Пінтер : Книжковий бізнес виявився дуже вигідною справою, і, заробивши на літературі, компанія вирішила поділитися з літературою своїми доходами. Так в 1969 році з’явилася Букерівська премія.
• За всю історію існування Букерівської премії чотири її власники — Вільям Голдінг, Надін Гордімер, Від’ядхар Сураджпрасад Найпол і Джон Кутзеє — стали згодом лауреатами Нобелівської премії з літератури.
• У 1999 році Джон Кутзеє став першим письменником, що зумів двічі завоювати премію Букер. Через два роки це досягнення повторив австралійський автор Пітер Керрі. Лідерство за кількістю попадання в короткий список належить британській письменниці Айріс Мердок, її романи шість разів ставали фіналістами Букерівської премії.
• “Готель” У озера” популярної англійської письменниці Аніти Брукнер (р. 1928) був визнаний критиками однією з найбільш читаних серед усіх книг, удостоєних Букерівської премії за три десятиліття її існування.
• У 2005 році була заснована Міжнародна Букерівська премія (англ. Man Booker International Prize), яка вручається один раз на два роки. Премія може бути присуджена як англомовному письменнику, так і автору, чиї твори перекладені на англійську. Сума — 60 тисяч фунтів стерлінгів (118 тисяч доларів) і 15 000 фунтів стерлінгів на переклад книги. 
Лауреати:
Исмаїл Кадаре, Албанія (2005)
Чинуа Ачебе, Нігерія (2007)
Эліс Манро, Канада (2009)
Філіп Рот, США (2011)
Лідія Девіс, США (2013)
• Премія “Азіатський Букер” (англ. The Man Asian Literary Prize) вручається з 2007 року письменникам із країн Азії, чиї твори були перекладені або створені англійською мовою протягом попереднього календарного року. Становить 30 тисяч доларів. Першим лауреатом був китайський письменник Цзян Ронг (роман «Вовчий тотем»). Переможцем 2013 р. став малайзійський письменник Тан Тванна Енг (роман «Сад вечірніх туманів»)
• З 2014 року лауреатами британської Букерівської премії зможуть стати і жителі США
• Починаючи з 2014 року, в цьому літературному конкурсі зможуть брати участь англомовні автори з усіх куточків світу.
• Лауреатка Букерівської премії 2013 року Елеанор Каттон є наймолошою в історії нагороди авторкою, а її роман “Світила”(The Luminaries) – найдовшим твором-переможцем за всю 45-річну історію премії.
Посилання